Культура редиска (городня) (особливості вирощування та зберігання)

Редиска ( Raphanus sativus var. radicula) - одно-и дворічна рослина, різновид редьки, сімейства Капустяні, овочева культура.
Звичайно відносять до овочевих культур, що вирощуються як зелень, тому що при першому врожаї в зимовий і зимово-весняний час у багатьох сортів можна споживати в їжу не тільки коренеплід, але і листя.
Запилюється перехресно (комахами), рослина свето-и вологолюбне, холодостійке і скоростигле. Насіння редису проростають при 3- 4°С, оптимальна температура для росту і розвитку коренеплодів 15- 18°С.
Коренеплоди різної форми - від плоскоокруглої до довгої конічної, в основному червоні, рожеві, малинові і білі за збарвленням. Маса їх від 5 до 200гр. М'якоть коренеплодів ніжна, соковита, слабогострого смаку. Містить цукру 3,72%, білка 1,23%, вітаміну З 25мг%, вітамін В и інші корисні речовини.
Період вегитації до дозрівання коренеплодів у залежності від скоростиглості сорту 25- 40 днів.
Для редиски кращі ґрунти - пухкі супіщані з великим вмістом органічних речовин і слабокислою чи нейтральною реакцією. На території України редиску вирощують повсюдно, назамінний овоч для ранніх свіжих салатів і готування холодників (окрошок).

Найкращими попередниками для редиски – озимі зернові культури. Повернення культури на теж місце не раніше ніж через 4 роки.

Під зяблеву оранку або культивацію вносять по 40-50 т/га гною і фосфорно-калійних добрив.

Редиску можна вирощувати протягом року: в зимовий ранньовесняний періоди - у теплицях і парниках, навесні і восени -у відкритому ґрунті (на городі). Щоб подовжити період споживання редиски у весняний період, насіння її висівають у 3-4 строки.

Перший раз редис висівають в ранні весняні строки, наступні - через 7-8 днів після попередніх, але не пізніше 1-5 травня. За пізніших строків сівби формування коренеплодів відбувається в умовах довгого дня і підвищених температур, внаслідок чого рослини передчасно стрілкують, а врожай і якість їх знижуються. Для осіннього використання редиску висівають у кінці липня - на початку серпня.

Насіння редиски на грядках висівають вузькорядним (відстань між рядками 7—10 см) або широкосмуговим способом, глибина загортання 1-3 см (залежно від вологості ґрунту). На літніх посівах глибину загортання насіння збільшують до 3-4 см. До і після сівби ґрунт ущільнюють.

Догляд за посівом починають з руйнування ґрунтової кірки, особливо на важких ґрунтах. Після з'явлення поодиноких сходів посіви обробляють проти хрестоцвітної блохи. При запізненні з цим обробітком сходи протягом 1-2 днів можуть загинути. Найбільше шкодить блоха у теплі сонячні дні.
На початку утворення першого справжнього листка загущені посіви боронують упоперек напряму рядків або проривають. Відстань між рослинами дрібнокоренеплідних сортів 2-3 см, великоплідних – 4-5. Дальший догляд за рослинами полягає у систематичному виполюванні бур'янів.

Збирають редиску в 3-4 строки, через кожні 4-5 днів, коли коренеплоди досягнуть товарних розмірів (1,5 см у діаметрі). Вибрані рослини в'яжуть у пучки і використовують за призначенням. Не слід зберігати редиску в теплому приміщенні, бо коренеплоди випаровують багато води і втрачають товарну якість. Не рекомендується надмірно розтягувати строки збирання редиски, бо коренеплоди швидко переростають, трухлявіють і стрілкують.

Від літніх посівів редиску можна зберігати до лютого і довше. Для цього коренеплоди вибирають у другій половині вересня, а в південних районах - і пізніше. У суху погоду обрізують листки і корінці редиски. Після цього їх миють, підсушують так, щоб коренеплоди залишились вологими, але без краплин води на поверхні. Потім коренеплоди вміщують у пакети (по 1 кг) з поліетиленової плівки товщиною 30-60 мк і запаюють (зав'язують).

Зберігають коренеплоди редиски у холодильниках при температурі 2-3°С і відносній вологості 85-90%. За таких умов коренеплоди можуть зберігатися протягом 190 днів.

Редиска одна з найпопулярніших і найпростіших у вирощуванні рослин на мікрогрін. Мікрозелень редису трохи хрумка і пекуча, схожа за смаком на сам коренеплід. Ідеальна приправа до салатів та м'ясних страв. Як мікрогрін можна вирощувати звичайний редис і дайкон.

Як правило, замочувати насіння необов'язково, але для кращої схожості можна його замочити на кілька годин. Соковиті, вітамінні паростки редиски можна буде збирати на 6-й день після появи сходів.

Мікрозелень редиски – це хороше джерело вітаміну С, енергії та вуглеводів. Він також містить цинк, калій, фолієву кислоту, марганець, мідь, натрій, фосфор, клітковину, рибофлавін, вітаміни B1 та B6, кальцій, залізо, магній та багато іншого.

Мікрозелень редису корисна своїм покращенням процесу перетравлення їжі завдяки тому, що в її складі є мінерали, мікроелементи та ефірні олії, але при цьому не викликає здуття як коренеплід. Редиска є натуральним сечогінним засобом, має протизапальні властивості, допомагає запобігти раку легень і сприяє очищенню крові.