Культура Родіола рожева (особливості вирощування та зберігання)

Rhodiola rosea, синоніми: Sedam roseum, S. rhodiola — 
багаторічна трав'яниста сизо-зелена рослина родини товстолистих. Має веретеноподібний м'ясистий корінь, який переходить у дерев'янисте сторчове, переважно багатоголове, в сухому вигляді запашне кореневище, усаджене лускоподібними буруватими трикутними листочками. Стебла прямостоячі, прості, 10-35 см заввишки. Листки чергові, у верхній частині стебла зближені, сидячі, м'ясисті, голі, вузько ланцетні, видовжено ланцетні або обернені яйцеподібно видовжені, з клиноподібною основою, гострі, як правило від середини або вище гостро зубчасті, іноді з цілими краями. Квітки правильні, одностатеві, дводомні, з чотирма, зрідка п'ятичленними квітковими колами, у верхівковому щитоподібному багатоквітковому густому суцвітті: пелюстки видовжені або лінійні, жовті чи зеленаві, в чоловічих квітках 3-4 мм завдовжки (коротші за тичинки), в жіночих — недорозвинені. Плід — довгаста лстянка. Цвіте у червні — серпні. 

Для медичних потреб використовують кореневище з коренями родіоли (Rhizoma cum radicibus Rhodiolae rosae), які викопують у період від кінця цвітіння рослини до завершення її вегетації. Не слід заготовляти молоді рослини з 1-2 стеблами. Для відновлення заростей на ділянці, де заготовляють сировину, треба залишати не менше як 40% рослин, а повторно заготовляти сировину на цій ділянці дозволяється не раніше як через 10-15 років. Треба також враховувати, що чоловічі екземпляри мають більшу життєздатність, тому жіночих особин треба заготовляти менше. 3 зібраної сировини обтрушують землю, звільняють її від стебел, миють у проточній воді, очищають від старої бурої пробки й гнилих частин і пров'ялюють у затінку на вільному повітрі, а після цього ріжуть на кусочки 2-10 см завдовжки і досушують у сушарках при температурі 50-60°С (у домашніх умовах можна досушувати на плиті або на печі). Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке треба провітрювати. Строк придатності — 3 роки.