Секрети догляду за баклажанами

Баклажани, або як їх називають в народі, «синенькі» - тепло та вологолюбна рослина, яка походить  з Індії.

Баклажани  дуже вимогливі до тепла і світла, а тому їх вирощують тільки з розсади. Найкраща температура для їх гарного розвитку – від 20 до 25 °C. При температурі менше 15 °C квітки можуть опадати, не люблять вони і спеки вище 28 °C. Баклажанам до вподоби яскраве пряме сонячне світло, не терплять ні найменшого затінення. Щоб трохи захистити кореневу систему і водночас всю рослину від переохолоджень, бажано насипати в лунки перегній. Він буде перероблятися в ґрунті, що дозволить підтримувати стабільно високу температуру.

Після пересадки баклажанів в ґрунт їм знадобиться щонайменше два тижні для адаптації, а тому вони повільно ростуть. З перших днів посадки розсади поливати її не потрібно, слід кілька разів злегка розпушити верхній шар ґрунту. Проте глибокого розпушування варто уникати, не  глибше ніж на 3-5 см.

Догляд за баклажанами

Через 7-10 днів після пересадки в ґрунт  баклажани потрібно регулярно поливати  раз на 6- 7 днів, але при цьому не перенасичуючи землю вологою. Неприпустимо зволожувати ґрунт холодною водою, адже це гальмує розвиток рослини. Надлишок вологи призводить до розвитку грибкових захвоpювань, а також ускладнює запилення. Брак вологи теж шкідливий, тому що коренева система розташована у верхньому шарі ґрунту.

Ґрунт для баклажанів має бути багатий мінеральними речовинами. Баклажан любить азотні добрива і калій, а фосфорні добрива потрібні йому в меншій мірі. Він, завдяки потужному корінню, здатний добре вбирати фосфор з ґрунту. Через 2 тижні після пересадки розсади, коли закінчиться період адаптації, можна вносити поживні речовини. Щоб уникнути опіків, уникайте потрапляння живильного розчину на листя рослин.

Під час росту рослини за сезон може проводитися від 3 до 5 підживлень. До появи плодів підгодівлю роблять комплексними мінеральними добривами. Під час плодоношення використовують азотно-фосфатні добрива. Органічні добрива треба застосовувати в міру, тому що вони сприяють зростанню стебел, а не плодів. Мінеральні й органічні підгодівлі краще чергувати. Якщо зеленої маси багато, рослину підгодовують калієм, а при слабкому розвитку як добриво використовують підживлення з вмістом азоту. Під час вологої і прохолодної погоди, необхідно проводити позакореневе підживлення рослини мікроелементами.

Баклажани люблять, коли навколо них багато вільного простору, тому залишайте проміжок між лунками близько 40 см, а між рядами близько 55-60 см. Якщо вибрано високорослий сорт, треба обов’язково підв’язувати пагон. Дотримуйтеся сівозміни, не висаджуючи баклажани два роки підряд на одному і тому ж місці, або після томатів і картоплі.

Баклажани дуже сильно розгалужуються, а тому краще залишити на рослині 3-4 паростки. Якщо погано проходить цвітіння, то рослину можна обприскувати борною кислотою, розчиненою у воді.

Шкідники і хвороби

Серед найбільш небезпечних захворювань баклажан виділяють фітофтороз,  мозаїку, сіру гниль та стовбур. При фітофторозі інфікування відбувається при контакті із зараженим ґрунтом, а також при перезволоженні. Симптоми захворювання проявляються у вигляді бурої плямистості на нижній стороні листя.

Сіра гниль проявляється сіруватим нальотом на всіх частинах рослин. Першою уражається прикоренева зона з-за наявності в ґрунті грибків-збудників, які активізуються при температурі вище +20°С і підвищеної вологості.

Мозаїка  виникає в період пікірування, проявляється нерівномірним плямистим забарвленням листових пластин. Кущ призупиняється в рості, а його зав'язь деформується. Розповсюджувачем інфекції є попелиця.