Сорт Етела (пшениця озима, пшениця м'яка)

Селекційний матеріал із Миронівки мав гарну стабільну врожайність, відмінну зимостійкість, ранньостиглість, польову стійкість до борошнистої роси та жовтої іржі, толерантність до хвороб колоса, гарні хлібопекарські якості зерна.

Високоврожайний селекційний матеріал із Хадмерслебена характеризувався високою стійкістю до полягання, низькостебельністю, стійкістю до хвороб листя та колоса, а також толерантністю до кореневої гнилі.

У результаті співпраці були отримані спільні перспективні лінії озимої пшениці. Одна з них високопродуктивна, інтенсивного типу, що одержала назву Дружба I, при випробуванні у 1975-1978 рр. дала додатково до стандарту в умовах Миронівського інституту понад 13 ц/га. Середня врожайність стандарту за ці роки складала близько 63 ц/га, максимальна врожайність ліній 89,4 ц/га.

Друга лінія, названа Дружба 2, перевищила стандарт у середньому за 1976-1978 рр. на 18 ц/га. Обидві лінії характеризувалися багатозерним колосом, високою стійкістю до полягання, гарними технологічними якостями зерна і стійкістю до хвороб. Пізніше, у 1987 р., Дружба 1 була районована в СРСР за назвою Мрія 1.

Розвиток селекції озимого ячменю, починаючи з 70-х років, у Миронівському інституті інтенсивно і дуже плідно проводився в тісному співробітництві з інститутом у Бернбурзі. Значний внесок у цю роботу вніс співробітник Інституту дослідження зернових культур Бернбург-Хадмерслебен доктор Г. Д. Кох. Головним змістом наукового партнерства був взаємовигідний обмін селекційним матеріалом. У Миронівці були отримані лінії озимого ячменю, що відрізнялися високим врожаєм, стійкістю до полягання і, в окремих випадках, високою стійкістю до хвороб.

У відношенні зимостійкості також були досягнуті непогані результати. Кращі лінії конкурсного сортовипробування при рівні врожайності 62,7-68,4 ц/га перевищили стандартний сорт Оксамит на 5,6-11,3 ц/га. Високою врожайністю відрізнялися багато ліній попереднього сортовипробування, які перевищили стандартний сорт на 6,6-14,1 ц/га.

Першим великим успіхом була передача двох сортів озимого ячменю на державне сортовипробування СРСР. На честь співробітництва між інститутами за особистою пропозицією академіка В. М. Ремесла ці сорти одержали назви Бемир 1 і Бемир 2 (згідно з першими складами назв міст Бернбург і Миронівка). З 1987 р. сорт Бемир 2 був районований у Черкаській і Івано-Франківській областях. У трьох областях цей сорт у 1986 р. забезпечив високі врожаї (50-60 ц/га) [6].

Співробітництво між радянськими та чехословацькими науково-дослідними інститутами, що займалися проблемами зернових культур, розвивалося не одне десятиліття. Особливе значення для розвитку зернового господарства обох країн мала більш ніж двадцятилітня плідна співпраця Кромержижського науково-дослідного інституту зернових культур та Миронівського інституту. Із самого початку його активно підтримував і розвивав академік В. М. Ремесло.

Наприкінці 60-х і у 70-х роках у Чехословаччині одержали масове розповсюдження видатні сорти пшениці миронівської селекції, автором яких був В. М. Ремесло. Завдяки їх інтродукції і швидкому поширенню за період 1966-1980 рр. було одержано на 4 млн. тонн якісного зерна більше, що в грошовому еквіваленті склало 6,6 мільярда крон. Це явище характеризували як "зелену революцію" в сільському господарстві республіки [7].

Впровадження миронівських сортів пшениці на полях ЧССР та ініціатива Кромержижського і Миронівського інститутів щодо застосування науково-технічних досягнень у сільськогосподарському виробництві обох держав послужили основою для розширення існуючих контактів і складання у 1977 році двосторонньої угоди про співробітництво.

Спільна угода була спрямована на селекцію пшениці з метою більш ефективного створення нових, високопродуктивних сортів та розробку їхньої сортової агротехніки.

Співробітництво сприяло прискоренню розвитку селекції пшениці і внесло значний вклад у сільське господарство СРСР і ЧССР. У результаті проведеної роботи в ЧССР був районований сорт Миронівська 808. Завдяки розробленій у НДІЗК Кромержиж сортовій технології вирощування, що включала обробку рослин інгібітором росту, цей сорт одержав широке поширення в ЧССР. Він займав у середньому за період з 1968 по 1983 рр. більш 30% посівних площ озимої пшениці, у цілому це склало більше 7 млн. гектарів.

Академік В. М. Ремесло широко пропагував і впроваджував технологію вирощування сорту Миронівська 808, розроблену в Чехословаччині, що дозволило значно розширити посівні площі й підвищити врожайність цього сорту в СРСР.

Протягом 5 років співробітництва було створено 8 нових сортів на базі радянських, у 6 з них як батьківські форми були використані сорти миронівської селекції. У 1976 р. був районований сорт Славія (Безоста І х Миронівська 808), у 1979 р. Гела (Муасон х Миронівська 808), Юна (Н141/62 х Миронівська ювілейна), Мирела (Миронівська 808 х Стелла) і в 1980 р. Вала (Муасон х Миронівська 808) і Аміка; (Аврора х Миронівська 808). Сорти Славія, Юна, Вала й Аміка були придатні насамперед для інтенсивних умов зони бурякового виробництва, тоді як Гела і Мирела для зони картоплярства.

Сорти, виведені в НДІЗК Кромержиж, займали майже половину (46%) посівних площ озимої пшениці в ЧССР. Вони підвищили середній врожай пшениці по країні на 5,8 ц/га.

Оцінюючи внесок співробітництва у розвиток сільського господарства ЧССР та СРСР, директор НДІЗК Кромержиж доктор сільськогосподарських наук Я. Лекеш констатував, що воно було корисним для обох країн, тому що "дало можливість ефективніше і швидше використовувати цінний вихідний матеріал, нові сорти, селекційні методи і технології, що безпосередньо відбилося на рівні селекції і врожайності озимої пшениці і ярого ячменю.

Були також розкриті недоліки і проблеми, що виникли в процесі спільної роботи. Результати екологічних дослідів показали, що високий генетичний потенціал продуктивності чехословацьких сортів (близько 90-100 ц/га) не може цілком проявитися в ґрунтово-кліматичних умовах сухих областей України, особливо при їхньому вирощуванні за екстенсивними технологіями.

Це було головною причиною того, що ряд видатних чехословацьких сортів не знайшли широкого застосування в СРСР" [8].

Співробітництво із селекції пшениці між Угорщиною та СРСР (Україна та РРФСР) налічує багато років. Із літературних джерел відомо, що з середини ХІХ століття у південній степовій зоні теперішньої України великий вплив на культуру озимої пшениці мали придунайські місцеві сорти, особливо Тейська та Банатка [9].

Вони були вивезені з Угорщини та отримали широке розповсюдження в Україні, півдні Росії, на Кубані та навіть в Грузії. Відбір з Банатки мав великий вплив на весь подальший хід селекційної роботи в СРСР, оскільки виведені з неї сорти були виключно цінним вихідним матеріалом для гібридизації.

Банатка була найбільш урожайною на Миронівській станції, де стала родоначальником знаменитого сорту Українка. Угорський сорт присутній в генеалогії таких шедеврів селекції пшениці як Безоста 1, Кавказ та Миронівська ювілейна. Таким чином, Банатка стала предком радянських сортів, які майже через півстоліття після її появи в СРСР (Україна, РРФСР) відродили зернове виробництво на її батьківщині Угорщині, займаючи там довгий час великі посівні площі.

Завдяки високим господарсько-біологічним властивостям миронівські сорти — Миронівська 808 та Миронівська ювілейна стали надзвичайно цінним генетичним джерелом для селекції високопродуктивних інтенсивних сортів в Угорщині. З використанням миронівських сортів для схрещування було створено багато перспективних ліній, а за їх участю виведено 10 районованих сортів.

Висновки. Таким чином, в результаті проведеного дослідження з'ясовано, що міжнародне науково-виробниче співробітництво Миронівського інституту пшениці, ініційоване та широко розвинуте академіком В. М. Ремеслом, було і є корисним для всіх країн-партнерів співпраці, оскільки дало можливість ефективніше використовувати надбання у галузі сільськогосподарського виробництва різних країн.

Науково-дослідній міжнародній співпраці передувало широке застосування аграріями закордонних країн миронівських сортів озимої пшениці у виробництві, вони привернули до себе увагу високою врожайністю, зимостійкістю та якістю зерна. Впровадження створених В. М. Ремеслом сортів озимої пшениці Миронівська 808, Миронівська ювілейна, Іллічівка та інших дало можливість різко збільшити виробництво високоякісного зерна у країнах, що співробітничають, сприяло щорічному його росту та дозволило зменшити імпорт сильних пшениць.

Висока пластичність миронівських сортів, особливо Миронівської 808, значно розширила межі вирощування озимої пшениці у зарубіжних країнах, просунувши її у важкодоступні райони. Були створені нові сорти інтенсивного типу з потужним розвитком продуктивних органів і високою продуктивною кущистістю, вимогливі до умов вирощування. Миронівські пшениці вирощувалися, крім згаданих Німеччини, Чехословаччини, Угорщини, Болгарії, Польщі ще й у Румунії, Фінляндії та інших країнах. На межі 70-80-х років вони займали близько 11% площ на земній кулі, які засівалися озимою пшеницею. У деяких із зазначених країн миронівські сорти, або їх нащадки, продовжують вирощуватись і нині, але в меншому об'ємі.

Розвиваючи творчу спадщину академіка В. М. Ремесла і розпочате ним співробітництво з ученими закордонних країн, а також з метою поглиблення набутого досвіду роботи в Миронівському інституті пшениці, вже після смерті академіка була організована лабораторія міжнародних селекційних досліджень озимої пшениці.

Результатом її роботи було доведення до логічного завершення започаткованих В. М. Ремеслом міжнародних селекційних робіт, тобто передача на державне сортовипробування та районування спільних нових сортів озимої пшениці та ячменю, а також укладання нових угод про творчу співдружність із закордонними науково-дослідними інститутами на перспективу.