Сорт Ювіляр Миронівський (пшениця озима, пшениця м'яка)

Вівсяниця (костриця) лучна (Festuca pratensis Huds.) — цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Трава й сіно її добре поїдаються тваринами. В СНД трап­ляються близько 20 її видів. Найбільше господарське значення ма­ють 3 види: лучна, тростинна й червона. В культурі використовують передусім вівсяницю лучну.

Вівсяниця лучна — багаторічна нещільнокущова верхова злако­ва трава із стеблом рід 120 см заввишки. Від інших злакових відріз­няється вузькими, блискучими, знизу світло-зеленими листками. Кущ має багато сильно облистнених вегетативних пагонів. Корене­ва система добре розвинена і проникає в ґрунт на глибину 160 — 180 см. Але основна маса коріння (більше 90 %) розміщена в шарі ґрунту 40 см (рис. 81).

Суцвіття — розлога волоть (при достиганні стиснута). Насіння світло-зелене, швидко обсипається при достиганні.

Найпридатніші для вівсяниці помірно вологі родючі суглинкові ґрунти. Вона добре росте також у заплавах річок, на осушених тор­ф'яниках, витримує тривале затоплення (до 30 днів), холодостійка. Фаза кущення настає через 30 днів після появи сходів. У рік посіву генеративні стебла не утворюються, повного розвитку рослина на­буває на другий—третій рік життя. Швидко відростає після спасу­вання. За сприятливих умов вегетації може рости на одному місці 7 — 8 років, а при внесенні добрив — до 15 років. Вихід сіна 50 — 60 ц/га. На Сарненській науково-дослідній станції (Рівненська область) вихід сіна вівсяниці лучної з двох укосів становив 100 ц/га. За даними Золотоніської сортодільниці (Черкаська область), врожай­ність зеленої маси вівсяниці була 193 — 261 ц/га, сіна 78 — 96, насіння 3-5 ц/га.