Культура Актинідія китайська (особливості вирощування та зберігання)

Ківі (актинідія китайська) – деревовидна тропічна ліана. Вперше цей незвичайний фрукт з’явився на території Нової Зеландії на початку XX століття. Але мало кому відомо, як росте ківі в природному середовищі існування і в домашніх умовах.

Зовнішній вигляд цієї рослини дуже нагадує дерево, яке вимагає опори. У природі плоди ківі збираються в кетяги і дозрівають на верхівках пагонів. Протягом всього сезону актинідія китайська змінює своє забарвлення листя з зеленого на білий, рожевий і малиновий. У народі також можна зустріти ще одну назву цього тропічної рослини – китайський агрус. Усередині плодів ківі знаходиться зелена солодко-кисла м’якоть з безліччю дрібних насіння чорного кольору.

Деякі гурмани смак фрукта асоціюють з полуницею, динею, агрусом, яблуком або бананом. Плоди дуже багаті вітаміном C, якого, до речі, в ківі більше, ніж, наприклад, в лимонах або смородині. Крім цього, у фрукті міститься багато калію, який також є життєво важливим мікроелементом.

В міжряддях молодих насаджень можна висаджувати ово-чеві культури. В період плодоношення рослин грунт слід утримувати під чистим паром і поливати в міру підсихання. Добрива необхідно вносити восени під перекопування. При цьому слід врахо-вувати, що коренева система актинідії розміщується поверхнево, тому під кущами потрібно копа-ти на глибину до 10—12 см. На кожні 0,01 га один раз у два роки вносять 2—3 ц гною чи пере-гною, а мінеральні добрива — щороку: 1,5—2 кг аміачної селітри, 3—4 — суперфосфату і 1 —1,5 кг калійної солі. При хорошому рості рослин добрив вносять менше.

У розрахунку на 1 м2 вносять 2,5 кг гною, 20—ЗО г аміачної селітри, 40—50 — суперфос-фату та 10—15 г калійної солі.

Молоді та дорослі рослини актинідії добре переносять затінення, але для нормального пло-доношення потребують сонячного освітлення.

Одержані селекційні форми добре ростуть на відкритих освітлених ділянках. Рослини до осені своєчасна закінчують ріст, деревина пагонів добре достигає, що підвищує їх зимостійкість. Одної, дворічні рослини необхідно на зиму укривати листям.

Актинідія краще росте на пухких, суглинкових, високородючих, добре дренованих гру-нтах з достатньої кількістю вологи, не переносить затоплення і негативно реагує на сухість по-вітря.

Актинідія коломикта найбільш зимостійка рослина, вона витримує морози до 45 °С, посту-пається їй актинідія аргута, тому що ареали їх майже збігаються.

Третє місце по зимостійкості належить актинідії пурпуровій, проте в умовах Лісостепу вона нормально росте, плодоносить і її можна культивувати в аналогічних грунтово-кліматичних умо-вах.

Незимостійкий субтропічний вид — актинідія китайська, яку можна вирощувати у СРСР в субтропічних районах Кавказу і Середньої Азії.

На ділянці для актинідії грунт орють на глибину 25—ЗО см з попереднім внесенням] 60—80 т/га органічних добрив та по 60 кг/га фосфор і калію або добрива вносять у ями при садінні.

Розмножують насінням в основному в селекційній роботі живцюванням в насадженнях. На-сіння, вилучене і достиглих плодів, підсушують і вміщують у капронові мішечки, стратифікують протягом 2 міс у вологому піску при температур; 18—20 °С (для достигання), а потім при більш низьких температурах -в підвалах (0—1 °С) 1,5-н 2 міс. Після цього (навесні) насіння ви-сівають у посівні ящики або холодні парники у затінку дерев, які захищають молоді рослини від сонячного перегрівання, систематично поливають. Потім рослини пікірують в ящики, на другу весну їх висаджують у розсадник, а 2—3-річні сіянці на постійне місце. Плодоносити починають на 5—7-й рік після висаджування. На Павловський дослідній станції ВНДІР (Ленінградська обл.) насіння актинідії стратифікують протягом 2 міс у холодильнику при температур] 2—5 °С, рано навесні (середина березня) висівають посівні ящики у теплицях. Сіянці пікірують у посівні ящик і в червні виносять на відкрите повітря. В перший рік рекомендується на зиму їх укрити листям.

Живці з чоловічих та жіночих рослин нарізають і зелених пагонів з 2—3 вічками (2—3 міжвузля) вранці до 12 год. і висаджують у заздалегідь підготовлений парник. Рами білять вапном і перші дні затіняють солом`яними матами. Поливають три рази протягом дня. Через місяць, коли починає з`являтися коріння, їх поступово призвичаюють до умов навколишнього се-редовища потім рами знімають і загартовують рослини. До осені живці добре укорінюються і да-ють приріст від 3—5 до 10 см.

Тривалість живцювання в туманоутворювальній установці така сама. Після 2-місячного вкорінення живці пересаджують на грядки (вони встигають прижитися до морозів), де живці рос-туть 2—3 роки, після чого їх можна висаджувати на постійне місце.

Для живцювання здерев`янілими пагонами в теплиці їх заготовляють під час осіннього об-різування. При цьому довжина пагонів повинна становити 70—80 см. Збери гають їх у траншеях глибиною 20—30 см. Перед висаджуванням нарізані живці завдовжки 10—15 см з 3- 4 вічками, які висаджують у кінці лютого у вологий пісок на стелажах теплиці і систематично поливають. Коли молоді пагони виростуть до 5—7 см, верхівки їх прищипують для кращого вкорінення. В середині травня вкорінені рослини висаджують у розсадник для дорощування

Сіянці і живцьовані рослини у перші два роки необхідно затінювати, тобто вирощувати під захистом рослині затінювачів

При культивуванні актинідії на шпалері рослини формують у вигляді віяла та горизонтальних кордонів. У першому випадку залишають 4- 6 стебел, які розта-шовують на шпалері у вигляді віяла. Пізніше на стеблах утворюються вегетативні та репродуктив-ні пагони. У другому — в перший рік вибирають два найбільш розвинені пагони, прив`язують го-ризонтально до нижнього дроту в протилежні боки від стовбура. В наступному році на цих стеб-лах виростають вертикальні пагони, на яких надалі формуються плодоносні гілочки 3—4-го по-рядку.

Найурожайніші, з ягодами кращої якості — бокові стебла, що ростуть безпосередньо на головних. У зв`язку з цим головні стебла необхідно оновлювати не раніше як через три сезони. У міру старіння кущів (ліан) старі багаторічні стебла видаляють і залишають молоді для плодоношення. Кущі старше 15 років, середня частин яких оголена, підлягають короткому омо-лод-жувальному обрізуванню, при якому видаляється частина старих гілок.

При обрізуванні видаляють поламані, слаборозвинені пагони і пагони, що загущують кущ, укорочують ліани для утворення дрібних плодових гілочок. Проводять це восени чи навесні, до початку сокоруху. Потім пагони підв`язують до шпалери, рівномірно розподіляючи їх по площині опори. Висота не повинна перевищувати З - 3,5 м.

Достиглі ягоди актинідії збирають у 2—3 прийоми через 8—10 днів після появи перших стиглих у неглибоку тару — корзини, ящики.

Недостиглі плоди розкладають тонким шаром у чистому сухому приміщенні, захищеному від сонячних променів і пахучих речовин.

З достиглих плодів готують варення, компоти, начинки для цукерок, сухофрукти тощо.

Слід відмітити, що для такого способу переробки більш придатні плоди з тонкою шкіркою сортів, які належать до виду A. kolomikta.