Культура алича (особливості вирощування та зберігання)

Алича - високопродуктивна і скороплідна культура, яка володіє винятковою адаптаційною здатністю, а її свіжі плоди і продукти переробки - прекрасними смаковими якостями. Завдяки перерахованим вище характеристикам алича з кожним роком набуває все більшої популярності. При споживанні плодів аличі усуваються порушення обміну речовин і розладу шлунково-кишкового тракту, а також стабілізується стан серцево-судинної системи. Алича невибаглива до умов вирощування й успішно росте на різних по рельєфу і типу ґрунту ділянках (як на чорноземах, так і на піщаних, кам'янисто-гравійних ґрунтах), легко переносить близьке (до 1,2м) стояння ґрунтових вод і є найбільш пристосованою до засолених ґрунтів.

Посадка:

Садити аличу можна як восени, так і навесні. Однак  при осінній посадці саджанці не встигають добре укоренитися і зимою можуть вимерзнути. Тому саджають цю культуру переважно весною. Посадкові ями готують з осені або ранньою весною за 1-2 тижні до посадки. Їх викопують на глибину 60 см і діаметром 60-70 сантиметрів Ґрунт, вийнятий з ями, ретельно перемішують з перегноєм у співвідношенні 2:1 і знову засипають у яму.  Саджанець заглиблюють так, щоб коренева шийка знаходилася вище поверхні ґрунту на 5-7 сантиметрів. Коріння засипають верхнім шаром ґрунту без добрива, злегка утрамбовуючи по мірі підсипки, щоб біля коріння не утворилися пустоти. Посаджене дерево щедро поливають. Потім поверхню ґрунту навколо нього мульчують шаром торфу або компосту.

Догляд за насадженнями:

Важливо вберегти аличу від морозів й захистити від хвороб і шкідників. Різкі коливання температури повітря в другій половині зими спричиняють морозно-сонячні опіки. У розвилках і біля основи скелетних гілок кора буріє, відстає, скручуючись доверху. Таку кору видаляють, вирізаючи 2-3 см здорової тканини. Якщо хвору кору залишити, то в ній поселяться збудники хвороб деревини, й рослина поступово всохне. Рану дезінфікують 1% розчином мідного купоросу (10 г на 1 л води); після нанесення розчин має засвоїтися, підсохнути, і тільки потім рану замазують садовим варом або глиною зі свіжим коров’яком (у співвідношенні 1:1). Перед замазуванням рани можна обробити гетероауксином (0,5 г на 10 л води). Великі рани після нанесення замазки обв’язують тканиною або мішковиною, тільки не плівкою. Лікування ран таким способом сприятиме їхньому швидкому загоєнню й запобігатиме зараженню деревини грибами. Таку операцію проводять у відлигу за плюсової температури. Очищені штамби та розгалуження скелетних гілок від старої відмерлої кори вдруге (після осіннього побілення) білять 20% розчином вапна та 3% розчином мідного купоросу (2 кг + 300 г на 10 л води) з додаванням 2 кг глини. Для запобігання розвитку неінфекційних хвороб на аличі підтримують високий агрофон. У разі хлорозу хворі дерева поливають двічі-тричі перманганатом калію (30-40 г/дерево). Проти хлорозу, за дефіциту сірки, дерева обприскують сірчанокислим марганцем (0,5-0,5% розчином - до розпускання бруньок) або сірчанокислим залізом. За вегетаційний період насадження обробляють двічі-тричі - відразу після розпускання листя, надалі - з інтервалами десять-п’ятнадцять днів.

Навесні вносять комплексне мінеральне добриво і сульфат амонію, якщо ґрунт кислий - вапняно-аміачну селітру (30 г на 1 м ²). Влітку під аличу вносять фосфорно-калійні  добрива.   Оптимальна кислотність ґрунту для вирощування аличі (рн) 6,5-7,5. На кислих ґрунтах проводять вапнування (у дозі 200-300 г/м2), для чого застосовують вапно, доломітове борошно, крейду, деревну золу.

вручну або струшуванням, після фізіологічного дозрівання і придбання властивого забарвлення. Збір плодів проводять в один прийом, тому що дозрівання аличі дружнє.  Алича добре переносить транспортування протягом декількох днів. Для збору використовують ящики і лотки місткістю 8-10 кг, плоди в них розміщуються в 2-3 шари.

 Для тривалого зберігання використовують великі плоди сортів, що дозрівають у вересні. Для збереження аличу збирають вручну, потім ретельно сортують, складають у стандартні ящики рядами і охолоджують у сухому приміщенні, попередньо обробленому сірчистим газом, отриманим шляхом спалювання сірки.