Культура баклажани (особливості вирощування та зберігання)

Культура тепло-и вологолюбна, по тепловибагливості перевершує томат і перець. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин +20..+26°С. Заморозків не переносить. До знижених температур особливо чуттєві молоді сіянці, при температурі +8..+10°С сходи гинуть на 5..8 добу.

Баклажан - світлолюбна рослина короткого дня, однак чутливість до короткого дня в нього виявляється тільки через 10 днів після появи сходів. Вирощування при 12-14-годинному дні з 10-денного віку і до початку цвітіння помітно прискорює розвиток рослин і плодоутворення. Від сходів до збору врожаю в ранніх сортів проходить 80-120 днів, у средньоспілих 110-140, у пізніх 140-160 днів.

Кращий мікроклімат для баклажана ділянки з південним схилом, захищені від вітрів. Для даної культури кращі окультурені легкі воздухо-и водопроникні ґрунти зі слабокислої чи нейтральною реакцією середовища. Важкі глинисті ґрунти з близьким рівнем ґрунтових вод і особливо солонці для баклажана не придатні.

Коренева система в баклажана в молодому віці слабка, потім сильно розростається освоюючи верхній шар ґрунту на глибині 20-30 см, окремі корені досягають 150 см. Корені чуттєві до недоліку вологи, повітря і живильних речовин.

Стебло прямостояче, дуже міцний, спочатку трав'янистий, з 50-60-денного віку дерев'янистий. Висотою від 25 і до 150 см. (у високорослих сортів), позбарвлення стебла і вузлів зелене, у верхній частині фіолетове.

Листя баклажана великі (7-35 см у довжину), прості, овальної форми, опушені, іноді з гострими колючками. Збарвлення листя зелена, фіолетова з різними відтінками.

Квітки одиночні чи зібрані в невеликі кисті (від 2 до 5 квіток), двостатеві, великі, світло-лілової збарвлення. Пилок у баклажана важка, переноситься вітром не більше ніж на 1 метр. Запліднення відбувається в основному шляхом самозапилення.

На рослині формується від 3 до 15 плодів. У залежності від сорту плоди можуть бути відносно дрібними 50-100 гр чи великими до 1 кг; кулястими, грушоподібними, циліндричними і вигнутими. Збарвлення плодів у технічній спілості від світло-лілової до темно-фіолетової, майже чорної, блискуче чи без блиску; у біологічній спілості - бура чи сіро-зелена. Зустрічаються декоративні сорти з білими, жовтими, червоними і смугастими плодами.

Плід – багатогніздова камера, м'якоть біла чи зеленувата, буває буруватої, з чи гіркотою без її (найбільш солодка - біла). Наявність гіркоти обумовлена соланіном М, у підсоленій воді гіркота з м'якоті зникає. Насіння плоске, округле, гладке, сірувато-жовте. Число насінин у плоді 150-200 шт і більш, маса 1000 насінин 3,5-5 гр. Схожість зберігають ,

Кращі попередники для баклажана - баштанні культури, капуста, цибуля, коренеплоди. На колишнє місце баклажан повертають не раніше, ніж через 2-3 роки. Ділянка під нього вибирають на відкритому місці, добре освітленому сонцем.

Овочеві культури, як уже зазначалося, виносять з ґрунту багато поживних речовин і помітно знижують родючість його, якщо під них не вносити добрив. Саме тому під овочі обов’язкове систематичне внесення органічних і мінеральних добрив. Найбільш ефективні органічні добрива на опідзолених середньо- і важкосуглинкових ґрунтах у зоні достатнього зволоження. За даними ІОБ УААН, у Лівобережному Лісостепу при внесенні 60 т/га гною і 29 ц/га мінеральних добрив на чорноземі малогумусному вилугуваному в умовах зрошення в середньому за 4 роки врожайність овочевих культур за одну ротацію збільшилася на 419 ц/га. На внесення органічних добрив найбільше реагують капуста, огірок, цибуля, часник, помідор, баклажан, перець. Під цибулю, перець, баклажан і цвітну капусту з органічних добрив слід вносити перегній, під інші — напівперепрілий гній або торфокомпости.

Грунт під баклажани треба готувати з осені. Копати треба на повний штик лопати, ретельно видаляючи при цьому корені і кореневища багаторічних бур'янів. Свіжий гній вносять восени, а перепрілий-навесні. Торф, солом'яну різання і тирсу також краще вносити під час осінньої обробки грунту. Рано навесні, як тільки грунт злегка підсохне, її рихлять граблями. До весняної обробці приступають тоді, коли грунт добре прогріється. При копке видаляють залишки бур'янів, вручну відбирають личинок і гусениць шкідників, вносять органічні та мінеральні добрива. Після копки грунт вирівнюють граблями.
Розсаду у відкритий грунт висаджують, коли мине небезпека заморозків. У більшості агрокліматичних районів Нечорнозем'я - це перша декада червня.
Оскільки весняну перекопування грунту проводять наприкінці квітня або початку травня, то до висадки розсади ділянка кілька разів рихлять, краще після дощів, щоб зберегти вологу в грунті. Крім того, розпушування необхідно і як засіб боротьби з бур'янами. Невеликі сходи бур'янів легко знищити при розпушуванні ручним культиватором або граблями.
Техніка посадки розсади баклажанів така ж, як і перців. Спочатку роблять лунки, потім поливають і в утворену «бруд» висаджують розсаду. Землю навколо горщиків сильно ущільнюють і після завершення посадки мульчують торфом або сухою землею (шар мульчі - 3-4 см).

Для сівби баклажана, який порівняно із перцем та помідором гірше переносить пересаджування, краще використовувати абсорбуючі розсадні пігулки. Вони містять у своєму складі доломітовий кальцит, що регулює кислотність субстрату (рН 6-7), та мікроелементи для рівномірного росту рослин. Пігулки розкладають на чисту ретельно вирівняну робочу поверхню через кожні 5 см і поливають з розрахунку 50 мл води на одну пігулку. Протягом кількох хвилин вони збільшуються в розмірі. При сівбі в пігулку кладуть одну насінину і загортають на глибині 1-1,5 см. Для створення постійних режимів температури та вологості повітря на висоті 5 см над пігулками натягують поліетиленову плівку, знімаючи її під час поливів-обприскувань.

Перед висаджуванням розсади в ямки вносять по 1-2 кг перегною. Строки висаджування рослин такі самі, як перцю солодкого. Запізнення з висаджуванням призводить до зниження продуктивності рослин. Спосіб висаджування розсади широкорядний (50-60 см), в рядку рослини розміщують на відстані 30-40 см. Розсаду висаджують у завчасно заготовлені ямки і поливають (1-2 л води на ямку). Слідом за висаджуванням ямки мульчують сухим ґрунтом або перегноєм.

Догляд за рослинами такий, як за перцем солодким. Особливістю є те, що в період цвітіння, в жарку погоду потрібно робити освіжні поливи (5-10 л/м.кв.), щоб створити підвищену відносну вологість повітря (за низької вологості повітря квітки опадають).

Протягом вегетаційного періоду ведуть боротьбу з колорадським жуком. Після утворення 5-6 плодів видаляють бічні пагони, квітки і над третім листком після останньої зав'язі прищипують стебло.

Протягом вегетаційного періоду ведуть боротьбу з колорадським жуком. Після утворення 5-6 плодів видаляють бічні пагони, квітки і над третім листком після останньої зав'язі прищипують стебло.
Плоди з плодоніжкою збирають вибірково через кожні 5-7 днів у технічній стиглості (плоди мають характерне фіолетове або темно-синьо-фіолетове забарвлення). Запізнюватись із збиранням врожаю не можна, оскільки плоди втрачають забарвлення (біліють) і якість їх погіршується. Для збирання плодів треба застосовувати секатор. Під час збирання плодів стежать, щоб не пошкодити рослини. Пошкоджені і без плодоніжки плоди зразу використовують. Закінчують збирання плодів до настання приморозків. Якщо на рослинах перед настанням приморозків багато недозрілих плодів, їх викопують з корінцями, прикопують у парниках або теплицях і добре поливають. Через 15-20 днів плоди досягають технічної стиглості.

Щоб зберігати плоди протягом 20-25 днів, відразу після збирання плоди витримують у темному, холодному (7-10°С) приміщенні з відносною вологістю 80-90% протягом 1-2 днів і потім зберігають за температури 1-2°С. На світлі зберігати плоди баклажана не можна, бо в них додатково нагромаджується соланін, що погіршує їх якість.