Білоцвітник

Білоцвітник (лат. Leucojum) – рід родини Амарилісові, який об'єднує близько десятка видів, що походять із Середземномор'я, Туреччини, Ірану, Середньої Європи й Північної Африки. З грецької назва роду перекладається як «біла фіалка».

Цибулини білоцвіту складаються з замкнутих перетинчастих лусок білого кольору з товстими багаторічними коренями, що відмирають разом із частиною денця, з якої проросли. Ременеподібне лінійне листя білоцвіту у весняних видів формується водночас із квітками, а в осінніх – після початку цвітіння. Щороку рослина утворює 2-3 низові луски, за ними закладаються 2-3 листки із замкнутою й один листок із незамкнутою основою. Із пазухи цього листка розвивається квіткова стрілка, а біля її основи формується брунька поновлення. 

Квітконос у білоцвіту злегка сплющений, прямостоячий, двосічний або округлений, никне при дозріванні плодів. Закінчується стрілка перетинчастим зеленим крилом, із пазухи якого з'являються на квітконіжках пониклі білі або рожеві квітки, одиночні або зібрані в парасольки. Оцвітина у квіток широкодзвінчаста, складається з шести листочків із жовтою або зеленою плямою біля верхівки. Плід білоцвіту – м'ясиста коробочка з округлим або довгастим насінням чорного кольору. 

Білоцвітник варто підживити мінеральними добривами. Калійні сприяють формуванню здорових цибулин, а фосфорні — рясному цвітінню. Левкоюми добре розмножуються дітками — дочірніми цибулинами, які утворюються з бруньок, що розташовані в  пазухах лусочок. Зазвичай за сезон утворюються 1-2 цибулини. “Гнізда” — групи споріднених цибулин — розсаджують, коли вони занадто розростаються, через 5-7 років.

Найкраще висаджувати цибулини білоцвіту в ґрунт, коли вони у стані спокою, тобто з липня по вересень. Якщо осінь буде довгою і теплою, то припустимий часовий проміжок для посадки рослини продовжується до початку листопада. При купівлі посадкового матеріалу будьте уважні: цибулини вибирайте щільні, важкі, вкриті захисними оболонками, з короткими корінцями та без стебел: якщо у цибулини повиростало довге коріння або з'явилося стебло, її потрібно висаджувати в квітник негайно. Намагайтеся придбати посадковий матеріал без механічних пошкоджень, у всякому разі, їх не має бути на денці, як і слідів цвілі. Биті, м'яті і з обдертою захисною оболонкою, а також із пошкодженим денцем цибулини краще не купувати. Якщо придбали посадковий матеріал занадто рано, і до посадки залишається більше місяця, зберігайте його в пластиковому перфорованому пакеті з тирсою або стружкою.

Білоцвіті воліють напівтінисті ділянки поблизу водойм і чагарників, із добре дренованим вологим ґрунтом, багатим на гумус. При підготовці ґрунту до посадки в нього під перекопування вносять гравій або рінь.

Висаджують білоцвіт за тією ж схемою, що й інші цибулинні рослини: над цибулиною в ґрунті має бути шар землі, що дорівнює двом її діаметрам, але при цьому він не повинен бути меншим 5 см. Глибоко посаджені цибулини згодом робляться великими, а недостатньо заглиблені поступово дрібніють, але активно нарощують діток. Після посадки ділянку поливають. 

Пересадка і розмноження білоцвіту І пересадка, і розмноження білоцвіту поділом гнізд здійснюються, коли рослина перебуває в стані спокою, тобто у часовий проміжок із червня по вересень або жовтень. Пересадку білоцвіту бажано здійснювати кожні 5-7 років, інакше прирослі цибулинки почнуть страждати від нестачі живлення, і рослини захиріють. Витягнуті з землі гнізда поділяють, цибулинки підсушують у затінку, очищають від старих і хворих корінців, пошкоджених і гнилих лусок, обробляють механічні пошкодження вугільним порошком або золою, хворі й негідні екземпляри відбраковують. Після цього дітки розсаджують на підготовленій ділянці за схемою, яку ми вже описували.

Можна розмножувати білоцвіт і насінням, яке висівають відразу після збору або цієї ж осені, оскільки воно, як і насіння рясту, швидко втрачає прорісність. Упродовж зими насіння в ґрунті проходить природну стратифікацію, яка позитивно позначається на подальшому розвитку сходів. Посів здійснюють у ящики, потім накривають посуд спеціальною плівкою для захисту від бур'янів і стежать за тим, щоби субстрат не пересихав. Зацвітуть сіянці тільки на 7-8 рік. Білоцвіт активно розмножується самосівом, але ви можете взяти цей процес під контроль: не дозволяти сіянцям рости там, де вам це не потрібно, а за тими, які з'явилися в відведеному для них місці, доглядати і всіляко заохочувати їх зростання і розвиток.

Посадка білоцвіту і догляд за ним мало чим відрізняються від вирощування таких садових рослин, як мускарі, гіацинти та проліски. Догляд полягає у виконанні звичних для кожного садівника процедур: поливу, розпушування ґрунту, просапування й підживлення.

Поливати рослини на початку весни немає необхідності, оскільки після танення снігу ґрунт довго зберігає вологу. Якщо зима була безсніжною, а навесні стоїть тепла й суха погода, поливайте рослини час від часу нехолодною відстояною водою, намагаючись, щоби краплі не потрапляли на квітки. Якщо ви не поливатимете білоцвіт, нічого страшного з ним не станеться, але рослина буде низькорослою.

Білоцвіти вирізняються зимостійкістю, тому укриття не потребують. Якщо ж прогнозують морозну зиму без снігу, накидайте на ділянку ялинове гілля і забудьте про білоцвіт до весни.