Культура буряк столовий (особливості вирощування та зберігання)

Столові буряки для формування високого товарного врожаю потребують відповідного догляду й оптимального співвідношення основних чинників: родючості ґрунту, належної температури, освітлення, відсутності бур’янів, удобрення, розпушеного ґрунту, найкращих сортів, великого вирівняного насіння, оптимальних строків сівби, захисту від хвороб та шкідників, своєчасного формування густоти рослин.

З метою одержання сталих урожаїв із високою якістю та відмінними смаковими властивостями слід добирати сорти відповідно до кліматичних умов та структури ґрунту, а також дотримуватися технологій вирощування, за якої рослини були б забезпечені всіма важливими чинниками для свого росту й розвитку

Вирощування буряку столового в сільському господарстві — це високий ризик, але його можна звести до мінімуму добре спланованою технологією:

• Правильний вибір насіння з урахуванням адаптації до регіону вирощування та схожості.
• Використання сівозмін, беручи до уваги усі особливості культури.
• Сівба в оптимальні терміни з рівномірними закладанням насіння та розподілом його у рядках. Важливо також розрахувати найкращу густоту стояння рослин.
• Наявність рослинних решток після збирання попередника, збереження вологи.
• Використання найкращих попередників.
• Застосування глибокої оранки як основний обробіток ґрунту для переміщення патогенів углиб орного шару, де вони становитимуть набагато меншу загрозу для культури.
• Інкрустація насіння перед висівом фунгіцидами та інсектицидами, оскільки сходи цукрового буряку дуже вразливі до шкідників та мікроорганізмів.
• Найбільшої шкоди посівам культури завдають кореневі та кагатні гнилі, тому варто застосовувати профілактику грибкових і бактеріальних хвороб.
• Захист культури від головних шкідників: дротяника, ківсяків, довгоносика, бурякової попелиці. Окрім інсектицидних протруйників, слід також робити інсектицидний захист посівів засобами на основі неонікотиноїдів.
• Своєчасний та ефективний контроль хвороб і бур’янів. Щонайменше 8 тижнів після висіву поля цукрового буряка повинні залишатися чистими від бур’янів.
• Оптимальна система живлення з аналізом ґрунтів та створенням індивідуальної схеми внесення добрив. Окрім макро-, бурякам потрібні також мікроелементи.

Кращими попередниками для буряків є цибуля, огірки, помідори та бобові. 

Не можна висівати їх після будь-яких видів капусти.

Азот (N) має найбільший вплив на формування урожайності коренеплодів, а джерелом його для цукрового буряку з ґрунту є аміачні, нітратні та амідні форми. Зі збільшенням норми азотних добрив підвищується урожайність коренеплодів, але зменшується вміст цукру і відбувається значне нагромадження амідного азоту. За азотного голодування рослини відстають у рості, листки набувають світло-зеленого, хлоротичного кольору (хлороз), а сім’ядолі стають жовтими. Нижні листки відмирають навіть за достатнього забезпечення вологою.

Фосфор (P) сприяє процесам фотосинтезу. Дефіцит його найчастіше буває у молодому віці. Ріст сходів сповільнюється, жовтіють сім’ядолі. Рослини надмірно засвоюють азот. Листки жовтіють, жилки стають коричневими.

Калій (K) регулює фотосинтетичну активність рослин, підвищує гідрофільність та водо­утримувальну здатність, стійкість листків до хвороб. У разі калійного голодування краї листків стають зморщеними, жовто-коричневими, на них з’являються темно-бурі плями. За подальшого розвитку плями виникають у центрі листка, на черешках, і весь листок відмирає.

Кальцій (Ca), на відміну від калію і натрію, знижує гідрофільність та зменшує кількість води в тканинах. Дефіцит його проявляється у другій половині вегетації у вигляді зморщених пластинок старих листків. На кінцях листків видно опіки, в центрі — хлороз і некроз.

Магній (Mg) входить до складу хлорофілу, активізує діяльність ферментів, сприяє нагромадженню цукру. Дефіцит його спричинює скручування листків у фазі 2–3 пар листків, а потім їх некроз по краях. Потреби магнію і натрію задовольняються мінеральними добривами, де ці елементи містяться як домішки.

Для вирощування столових буряків найпридатнішими є глибокі, розпушені, родючі з нейтральною реакцією ґрунти. Найкращими вважають родючі чорноземні, сірі, темно-сірі опідзолені легкого механічного складу ґрунти. Високі врожаї можна одержати й на окультурених низинних торфовищах. 

Сіяти буряк безпосередньо у відкритий ґрунт можна вже при середньодобовій температурі в + 5 °, в цьому випадку вже через 20 днів можна буде виявити перші сходи. 

При більш високих температурах паростки з’являються через 5-10 днів. Як правило буряк висівають в середині травня, проте терміни можуть зрушуватися в залежності від погодних умов. Тепла погода прискорить проростання, а при похолоданні сходи можуть загинути. Перед посівом важливо відібрати найбільше насіння і правильно їх обробити. Калібрований посівний матеріал замочують в теплій воді з додаванням знежаражуючого препарату і пророщують. Правильна підготовка насіння з замочуванням і знезараженням значно прискорює появу сходів. У розчин для замочування можна додавати мінеральні добрива нітроамофоску або суперфосфосфат в пропорції 1 чайна ложка на літр рідини.

При посіві у відкритий ґрунт насіння розміщують в добре зволожений ґрунт де вже утворені ряди, на відстані близько 7 см один від одного, а між рядами залишають від 20 см вільного простору.

Для гарної врожайності буряку потрібно частий і рясний полив на етапі вкорінення і формування зеленої маси. Далі культура нормально переносить невеликі посухи, а надмірна вологість навіть може їй зашкодити.

Підготовка розсади. Для отримання раннього врожаю можна готувати розсаду буряка в парнику або утеплених плівкою або мішковиною грядках в які сіяти овоч можна вже в другій половині квітня (ранньостиглі сорти). Розсада вважається готовою, коли на ній утворилося 3-4 листка, це відбувається приблизно через місяць після посіву.

Догляд. Буряк вважають примхливої ​​культурою. Через повільні темпи зростання з посадок потрібно постійно видаляти бур’яни і перешкоджати появі кірки на ґрунті регулярним розпушуванням для підтримки нормального газообміну. Для боротьби з небажаною рослинністю також можна застосовувати натрієву селітру, яка корисна для буряка, але згубна для бур’янів. При рідкісних опадах у буряків є потреба у додатковому поливі з подальшим розпушуванням грунту, завдяки якому волога зможе досягти коренів рослини. Підгодовують буряк калійними і азотними добривами на етапі утворення другої пари листочків і перед змиканням рядів.

Проріджування. У більшості випадків буряк сіють густіше, ніж необхідно, щоб збільшити схожість, тому в подальшому потрібно проріджування посівів, інакше коренеплоди виростуть дрібними. На етапі появи першої пари листя зайві рослини видаляють, щоб між рештою було 2-3 см вільного простору. На етапі 5-6 листків відстань збільшують до 6 см, а в середині серпня проводиться заключне проріджування зі збільшенням відстані до 8 см. Найкраще проводити процедуру після дощу.

Оптимальний строк збирання в Лісостепу і Поліссі настає в кінці вересня - на початку жовтня, у Степу - у другій половині жовтня. Найбільш поширеним способом збирання є роздільний. Для цього використовують бурякозбиральні комплекси.

Тривалий період зберігаються коренеплоди, вирощені за оптимальною технологією на ґрунтах з легким підґрунтям з нейтральною чи слабо-лужною реакцією за умови доброї освітленості з вегетаційним періодом 120-130 днів. Збирати коренеплоди слід з початком відмирання гички і закінчити за 10-15 днів. Коренеплоди, зібрані, починаючи з 3-го тижня збирання, під час зберігання рано проростають. Дрібні травми на головці коренеплоду можуть зарубцюватись. Для зберігання відбирають середнього розміру та крупні коренеплоди з правильно обрізаною гичкою (1-2 см). Оптимальним є режим зберігання 0°С та відносна вологість 85-90%.
Способів зберігання буряків є багато: в тарі, насипом, у простих чи стаціонарних сховищах – за умови підтримання в них оптимального режиму зберігання. Якщо для зберігання використовують сховища з природною вентиляцією, то висота засипки буряків у засіках мусить бути не вищою 120см, а при активному вентилюванні – 2,5-3 м. Використовують великі контейнери на 300-400 кг.
Оскільки бурти навесні сильніше прогріваються, буряки краще зберігаються в траншеях, ширина і глибина яких 0,7 м. Якщо закладання в заглиблені бурти відбувається пізно восени (температура плюс 3 .4°С), то додаткової вентиляції можна не влаштовувати. Зберігають столові буряки на постійних буртмайданчиках, які використовують для бульб картоплі. Однак товщину вкриття зменшують, вона залежить від зони зберігання. Контроль за зберіганням здійснюють за показниками температури шляхом систематичних оглядів.

Соковиті червоні паростки мікрогріну з темно-зеленими листочками стануть чудовою прикрасою перших страв, салатів або бутербродів. За смаком вони злегка солодкуваті і нагадують столові буряки.

Мікрозелень буряків корисна тим, що надає організму тонізуючу дію та зміцнює імунітет. У молодих паростках містяться вітаміни K, C та E, а також бета-каротин та лютеїн. Вона знижує ймовірність розвитку серцевих захворювань та інсульту, захищає від раку легень та порожнини рота, є хорошим антиоксидантом та підвищує імунну функцію.

Для кращої схожості насіння необхідно замочувати на 10 годин, щоб дати поштовх виходу зі стану спокою.