Культура чуфа (особливості вирощування та зберігання)

Чуфа Рис.1
Чуфа Рис.2
Чуфа Рис.3
Чуфа Рис.4
Особливості вирощування
Детальніше про саму рослину (будова, біологічні особливості, загальний опис): 
Опис: 

Деякі дослідники вважають, що чуфа культивувалася ще в Давньому Єгипті, де мала важливе харчове значення. Археологи знаходили її в гробницях II-III тисячоліть до н. е.. біля Фів. Про цю рослину згадується в працях Геродота, Феофраста і Плінія.
До Іспанії чуфа була інтродуковані арабами в середні століття, і культивується там в комерційних масштабах, в основному в області Валенсія. У меншій мірі вона культивується в інших країнах Середземномор'я і в Гані. Чуфа, або земляний мигдаль - культура малопоширена, хоча володіє високою поживністю і приємним смаком.
У Росії чуфа стала відома з кінця XVIII ст. під назвами зимівник і сить, в даний час її частіше називають чуфа або земляний мигдаль.
[Правити] Ботанічний опис

Багаторічна рослина (в культурі вирощується як однорічна) заввишки 30-90 см.
Коренева система добре розвинена, з безліччю тонких кореневищ, на яких утворюється велика кількість (в хороших умовах до тисячі) дрібних довгастих клубеньков довжиною до 3 см і шириною 0,5-1 см. Забарвлення бульб від світлої до темно-коричневий з жовтуватим або рожевим відтінком. На поверхні є 3-6 поперечних борозенок. М'якоть біла, солодкувата на смак, консистенція тверда, хрустка.
Тонкі прямі, тригранні в перерізі короткі стебла, що ростуть від бульб, несуть численні пучки плоских лінійних жорстких листя шириною 3-10 мм.
Квітки дрібні, непоказні, двостатеві, зібрані в зонтичні суцвіття, запилюються вітром. У помірних широтах чуфа нормально росте і утворює бульби, але не цвіте.
Чуфа невимоглива до грунту, але дає кращий урожай на родючих рихлих грунтах, віддає перевагу сонячним місцям і помірні поливи, на перезволожених грунтах зростає гірше.

Попередники: 

Чуфа може давати добрі врожаї після різних попередників. Розміщують її після озимих зернових, зернобобових, однорічних і багаторічних трав, кукурудзи на силос. На Поліссі кращими попередниками є люпин на зелене добриво і зерно. Високі врожаї збирають також після льону, озимих культур, багаторічних трав. Чуфу часто рекомендують для монокультурного вирощування. Проте беззмінне вирощування на одному і тому ж полі призводить до сильного розвитку хвороб і шкідників, з якими є значні проблеми і при дотриманні чергування культур. Навіть на родючих ґрунтах, за систематичного удобрення, врожаї чуфи при повторному вирощуванні неминуче зменшуються на 30% і більше. Тому повертати чуфу на попереднє місце в сівозміні можна не раніше ніж через 3-5 років.

Є бажаним (не бажаним) попередником: 

Чуфа є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових, льону.

Система удобрень: 

Під зяблеву оранку вносять 40–50 т/га перегною або торфокомпосту, 250 кг суперфосфату, 150 кг калійної солі, навесні перед культивацією — 150 кг аміачної селітри.

Обробіток ґрунту: 

Агротехніка чуфи нескладна. Технологія її вирощування така сама, як у картоплі. Для вирощування чуфи краще придатні родючі грунти легкого механічного складу. Підготовку грунту під чуфу починають з осінньої оранки на глибину не менше 20 см.

Сівба: 

На великих площах бульби висівають овочевими, кукурудзяними або зерновими сівалками. Глибина загортання бульб — від 2–3 до 8 см (у середньому — 5–6 см). За широкорядного висіву з міжряддями 70 см на 1 га потрібно 70–80 кг, а за ширини 45 см — 120–150 кг сухих бульб. Для вирощування чуфи застосовують і квадратно-гніздовий спосіб висівання. В цьому разі в гніздо лягає по дві-три бульби з відстанню між гніздами 70 см. Схожість бульб висока й становить 98-100%. За середньої добової температури грунту 13°С сходи з’являються на 28-й день, а за 24°С — на шостий-сьомий. Можна висаджувати рослини й розсадою, вирощеною в парниках. Пророслі бульби саджають у торфоперегнійні горщики, стаканчики, заповнені грунтом. Розсаду висаджують за схемою розміщення 70 х 10 сантиметрів.

Догляд: 

Догляд за посівами передбачає досходове боронування, прополювання, розпушування міжрядь (не менше трьох культивацій), проріджування в рядках на відстані між рослинами 15 см (на зрошуваних грунтах — 5 см). У разі вирощування чуфи в умовах зрошення потрібно проводити вісім-десять поливань. За вегетацію рослини формують підземні пагони й кореневища. З однієї бульби виростає близько 100 й більше пагонів, що виходять на поверхню грунту й ростуть у вигляді листкової розетки (рис. 4). До середини літа на підземних пагонах формуються бульби світлого, а до осені коричневого кольору. Міжряддя змикаються й мають вигляд густого травостою осоки.

Збирання: 

Бульби чуфи збирають у вересні-жовтні, коли пожовтіє бадилля. Спершу скошують стебла косарками, ряди підкопують, а потім струшують бульби.  До цього моменту бульби добре встигнуть визріти і накопичити в собі велику кількість масла. Викопані бульби обтрушують від землі і миють водою з шлангу на металевій сітці. Потім вручну збирають горішки і просушують на сонці або в приміщенні так, щоб на їх шкірці з’явилися зморшки. Солодкий смак горішків з’являється лише після декількох днів просушування. Потім їх закладають на зберігання до льоху або зберігають при кімнатній температурі. Висушені горішки можуть зберігатися в сухому приміщенні при температурі 10-18°С протягом 2-3 років, зберігаючи при цьому схожість і свої смакові якості. Єдиною проблемою є те, що якщо вирощувати чуфу в промислових об’ємах, то збирати її механізовано не представляється можливим, бо для цього потрібна спеціальна збиральна техніка.

Технологія зберігання врожаю: 

До середини літа на підземних пагонах формуються бульби світлого, а до осені коричневого кольору. Міжряддя змикаються й мають вигляд густого травостою осоки. Процеси збирання й очищення бульбочок від грунту недостатньо механізовані. Після збирання бульби сушать на сонці чи в сушарках. Відсортовані й очищені бульби досушують (вологість — 10–15%) шаром до 1/5 м або в мішках. Сирі бульби під час зберігання легко самозігріваються, пліснявіють і стають непридатними для вживання. Схожість бульб зберігається три-чотири роки. Урожайність культури залежить від родючості грунту й становить від 2 до 12 т/га ( в середньому 4–5 т/га). На зрошенні врожайність підвищується на 30–40 відсотків.

чуфа - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Рослина: Чуфа
Назва сорту Організації Рік Напрям Реком. зона Урож.
Інгульський З, ВППС, ВП: 348348 - Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка Національної академії наук України (UA) 2014
Новинка З, П: 329
ВППС, ВП: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук (UA)
1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України (UA)
2006 олн, x С до 8 тон/га
Снігурівський З, ВППС, ВП: 348348 - Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка Національної академії наук України (UA) 2014
Фараон З, ВППС, ВП: 348348 - Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка Національної академії наук України (UA) 2009