Культура чуфа (особливості вирощування та зберігання)

Детальніше про саму рослину (будова, біологічні особливості, загальний опис): 

Деякі дослідники вважають, що чуфа культивувалася ще в Давньому Єгипті, де мала важливе харчове значення. Археологи знаходили її в гробницях II-III тисячоліть до н. е.. біля Фів. Про цю рослину згадується в працях Геродота, Феофраста і Плінія.
До Іспанії чуфа була інтродуковані арабами в середні століття, і культивується там в комерційних масштабах, в основному в області Валенсія. У меншій мірі вона культивується в інших країнах Середземномор'я і в Гані. Чуфа, або земляний мигдаль - культура малопоширена, хоча володіє високою поживністю і приємним смаком.
У Росії чуфа стала відома з кінця XVIII ст. під назвами зимівник і сить, в даний час її частіше називають чуфа або земляний мигдаль.
[Правити] Ботанічний опис

Багаторічна рослина (в культурі вирощується як однорічна) заввишки 30-90 см.
Коренева система добре розвинена, з безліччю тонких кореневищ, на яких утворюється велика кількість (в хороших умовах до тисячі) дрібних довгастих клубеньков довжиною до 3 см і шириною 0,5-1 см. Забарвлення бульб від світлої до темно-коричневий з жовтуватим або рожевим відтінком. На поверхні є 3-6 поперечних борозенок. М'якоть біла, солодкувата на смак, консистенція тверда, хрустка.
Тонкі прямі, тригранні в перерізі короткі стебла, що ростуть від бульб, несуть численні пучки плоских лінійних жорстких листя шириною 3-10 мм.
Квітки дрібні, непоказні, двостатеві, зібрані в зонтичні суцвіття, запилюються вітром. У помірних широтах чуфа нормально росте і утворює бульби, але не цвіте.
Чуфа невимоглива до грунту, але дає кращий урожай на родючих рихлих грунтах, віддає перевагу сонячним місцям і помірні поливи, на перезволожених грунтах зростає гірше.

Попередники: 

Чуфа може давати добрі врожаї після різних попередників. Розміщують її після озимих зернових, зернобобових, однорічних і багаторічних трав, кукурудзи на силос. На Поліссі кращими попередниками є люпин на зелене добриво і зерно. Високі врожаї збирають також після льону, озимих культур, багаторічних трав.
Чуфу часто рекомендують для монокультурного вирощування. Проте беззмінне вирощування на одному і тому ж полі призводить до сильного розвитку хвороб і шкідників, з якими є значні проблеми і при дотриманні чергування культур. Навіть на родючих ґрунтах, за систематичного удобрення, врожаї чуфи при повторному вирощуванні неминуче зменшуються на 30% і більше. Тому повертати чуфу на попереднє місце в сівозміні можна не раніше ніж через 3-5 років.

є бажаним (не бажаним) попередником: 

Чуфа є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових, льону.

система удобрень: 

Під зяблеву оранку вносять 40–50 т/га перегною або торфокомпосту, 250 кг суперфосфату, 150 кг калійної солі, навесні перед культивацією — 150 кг аміачної селітри.

Обробіток ґрунту: 

Агротехніка чуфи нескладна. Технологія її вирощування така сама, як у картоплі. Для вирощування чуфи краще придатні родючі грунти легкого механічного складу. Підготовку грунту під чуфу починають з осінньої оранки на глибину не менше 20 см.

Сівба: 

На великих площах бульби висівають овочевими, кукурудзяними або зерновими сівалками. Глибина загортання бульб — від 2–3 до 8 см (у середньому — 5–6 см). За широкорядного висіву з міжряддями 70 см на 1 га потрібно 70–80 кг, а за ширини 45 см — 120–150 кг сухих бульб. Для вирощування чуфи застосовують і квадратно-гніздовий спосіб висівання. В цьому разі в гніздо лягає по дві-три бульби з відстанню між гніздами 70 см. Схожість бульб висока й становить 98-100%. За середньої добової температури грунту 13°С сходи з’являються на 28-й день, а за 24°С — на шостий-сьомий.
Можна висаджувати рослини й розсадою, вирощеною в парниках. Пророслі бульби саджають у торфоперегнійні горщики, стаканчики, заповнені грунтом. Розсаду висаджують за схемою розміщення 70 х 10 сантиметрів.

Догляд за посівами (культурою): 

Догляд за посівами передбачає досходове боронування, прополювання, розпушування міжрядь (не менше трьох культивацій), проріджування в рядках на відстані між рослинами 15 см (на зрошуваних грунтах — 5 см). У разі вирощування чуфи в умовах зрошення потрібно проводити вісім-десять поливань.
За вегетацію рослини формують підземні пагони й кореневища. З однієї бульби виростає близько 100 й більше пагонів, що виходять на поверхню грунту й ростуть у вигляді листкової розетки (рис. 4).
До середини літа на підземних пагонах формуються бульби світлого, а до осені коричневого кольору. Міжряддя змикаються й мають вигляд густого травостою осоки.

Збирання: 

Бульби чуфи збирають у вересні-жовтні, коли пожовтіє бадилля. Спершу скошують стебла косарками, ряди підкопують, а потім струшують бульби.

Технологія зберігання врожаю: 

До середини літа на підземних пагонах формуються бульби світлого, а до осені коричневого кольору. Міжряддя змикаються й мають вигляд густого травостою осоки. Процеси збирання й очищення бульбочок від грунту недостатньо механізовані.
Після збирання бульби сушать на сонці чи в сушарках. Відсортовані й очищені бульби досушують (вологість — 10–15%) шаром до 1/5 м або в мішках. Сирі бульби під час зберігання легко самозігріваються, пліснявіють і стають непридатними для вживання. Схожість бульб зберігається три-чотири роки.
Урожайність культури залежить від родючості грунту й становить від 2 до 12 т/га ( в середньому 4–5 т/га). На зрошенні врожайність підвищується на 30–40 відсотків.

Основний сорт: 
НОВИНКА

чуфа - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Рослина: Чуфа
Назва сорту Організації Рік Напрям Реком. зона Урож.
Інгульський З, ВППС, ВП: 348348 - Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка Національної академії наук України 2014
Новинка З, П: 329
ВППС, ВП: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук
1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України
2006 олн, x С до 8 тон/га
Снігурівський З, ВППС, ВП: 348348 - Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка Національної академії наук України 2014
Фараон З, ВППС, ВП: 348348 - Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка Національної академії наук України 2009