Культура Диня (особливості вирощування та зберігання)

Диня цінується за чудові смакові якості та приємний аромат і використовується головним чином у свіжому вигляді як десерт. 

Центр формування культурних сортів дині - Мала і середня Азія (обробляють більш 2-х тис. років).

Диня тепло- і світлолюбна рослина, стійка до засолення ґрунту і посухи, погано переносить підвищену вологість повітря (при вологості повітря більш 75-80% уражається хворобами). У соковитих і солодких плодах (несправжніх ягодах) міститься цукрів 4,5-18%, білка 0,6%, а також крохмаль і вітаміни З, РР і каротин.

На одній рослині в залежності від сорту і місця оброблення може сформуватися від двох до восьми плодів, масою від 1,5 до 10 кг.

Плоди дині мають кулясту чи циліндричну форму, зеленого, жовтого, коричневого чи білого збарвлення, як правило з зеленими смужками.

Вегетаційний період від двох до шести місяців. Цвітіння починається через 25-30 днів після появи сходів. Плоди готові до знімання в залежності від сорту через 30-60 днів після цвітіння. 

Кращим попередником для вирощування дині є озима пшениця, особливо та, що була розміщена після чорного удобреного пару, багаторічні трави, кукурудза на зелений корм. Допустимим попередником може бути ячмінь. В овочевих сівозмінах диню можна вирощувати після коренеплодів, цибулі, огірка й капусти.
Диню не рекомендується вирощувати на одному місці понад два роки — це приводить до розвитку хвороб, зниження врожаю і якості плодів.

Дині вибагливі до родючості ґрунту й добре реагують на добрива, особливо азотно-фосфорні. Внесення добрив проводять розкидачами мінеральних добрив НБУ-0,5; МВС-0,6 тощо. Оптимальною вважається доза в межах N60P90K60.

Коефіцієнт використання добрив, особливо азотних, значно підвищується при дробному їх застосуванні. Внесення всієї дози азоту в період вегетації у вигляді підживлення значно підвищує врожай, але помітно знижує вміст цукру в плодах. Високе накопичення цукру і поліпшення смакових якостей плодів досягається при внесенні азотних добрив у ранні фази розвитку рослин. Половина дози — перед посівом або при посіві, що забезпечує нормальне живлення рослин у період сходів — початок цвітіння, і друга половина — у фазі 4 листків або перед початком цвітіння жіночих квіток. Все це сприяє підвищенню врожайності й цукристості плодів. Можна провести підживлення повним мінеральним добривом N10P30K10 у період утворення й росту огудини, при цьому врожайність підвищується до 40%.

Диня добре росте на удобрених органічними добривами ґрунтах, краще на легких і середньосуглинкових. Менш придатні для вирощування дині ґрунти важкого механічного складу, проте при внесенні добрив і тут можна одержати високі врожаї, але якість плодів при цьому знижується.

Диня погано переносить засолені ґрунти, тому при концентрації солей в орному шарі 0,5—0,7%, у т.ч. 0,05—0,07% солей хлору, рослини дині гинуть.

Ранні строки посіву забезпечують одержання високоякісного врожаю. Оптимальний строк посіву припадає на період з 20 квітня по 10 травня, або коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 14—16 °С. Останнім терміном посіву вважається 10 червня.

Підготовка насіння

При підготовці насіння до посіву особлива увага приділяється масі 1000 шт., яка впливає на норму висіву і майбутній врожай, тому насіння доцільно калібрувати. Одним із таких способів є калібрування насіння дині за питомою масою — занурення їх у 1—2%-й розчин кухонної солі з наступним промиванням водою. Якісне насіння осідає на дні ємності з розчином, а неякісне спливає.
Дезінфекція, або знищення патогенної мікрофлори на поверхні насіння, досягається обробкою хімічними протруйниками, сонячним або ультрафіолетовим опромінюванням.
Для стимуляції проростання насіння в ґрунті проводять замочування його у водних розчинах мікроелементів і біологічно активних речовинах. Серед біостимуляторів найбільш дієвими є емістим С, фумар, бурштинова кислота, біологічний стимулятор росту (БСР), агростимулін.

Посів

При ранніх строках посів проводять сухими насінням. Прогрівання насіння при температурі 35—40 °С протягом 3—4 днів збільшує врожайність до 10—15%, а при 60 °С протягом 4 годин до 24%. Сонячний обігрів протягом кількох днів сприяє прискоренню проростання насіння у ґрунті й згубно впливає на збудників хвороб. При пізніх строках посіву проводять замочування насіння у теплій воді при температурі 25—30 °С, з появою 10% пророслих насінин їх висівають. Глибина загортання насіння 4—6 см. Сівбу проводять сівалкою СПЧ-6, СУПН-6,СУПН-12,СБУ 2-4А, СБН-3. При сівбі сівалкою точного висіву посівна норма зменшується вдвічі.
Схема посіву: 1,4 х 0,7; 1,4 х 1,0 м — для ранніх сортів і 1,4 х 1,4 ; 1,8 х 1,0; 2,1 х 0,5 м — для середньостиглих і пізніх сортів і гібридів. Посівна норма дині (маса 1000 шт. насіння — 38,0—41,0 г) — 1,2—1,6 кг/га.

З органічних добрив вносять по 4-6 кг/м.кв. перегною. Перед висаджуванням розсади чи сівбою насіння перегній доцільно змішати з ґрунтом. З мінеральних добрив вносять 25-30 г/м.кв. аміачної селітри, 50-60 г суперфосфату і 15-20 г сірчанокислого калію. Розсаду вирощують у насипних місткостях діаметром 10х10 см. Насіння кавуна і дині висівають, коли ґрунт на глибині 10-12 см прогріється до 16°С. У південних районах України це кінець квітня - початок травня, а в Лісостепу - перша половина травня. Висіяні у більш ранні строки сходи можуть загинути від весняних приморозків. Під плівкове покриття висівати насіння зазначених культур можна на 5-7 днів раніше.

На грядки розсаду висаджують у південних районах в середині, а в Лісостепу, на Поліссі і в західних областях -у третій декаді травня. Схема висаджування кавуна - 140х140 см, дині - 140х70 см - по одній, рідше дві рослини в гніздо. Висаджувану розсаду поливають з розрахунку 0,5-1 л води на гніздо. Глибина висаджування - на 2-3 см глибше горщечка. Після висаджування ґрунт біля горщечка ущільнюють і мульчують перегноєм або сухою землею. Розсаду також можна висаджувати і під малогабаритні плівкові покриття.

За вирощування кавуна і дині безрозсадним способом у кожне гніздо висівають по 3-4 насінини. За наявності в ґрунті дротяника норму висіву збільшують у 2 рази. Глибина сівби насіння кавуна - 3-5 см, дині - 3-4 см. Після сівби гнізда мульчують перегноєм.

Після з'явлення сходів міжряддя розпушують. У фазі одного справжнього листка за безрозсадного способу рослини в гніздах проривають, залишаючи по 2-3 найкраще розвинених. Вдруге проривають у фазі 3-4-х листків, залишаючи по 1-2 кращих рослини. Згодом огудину спрямовують у протилежні боки від гнізда, щоб правильно розподілити листковий апарат на площі. Щоб плоди краще дозрівали і наливалися, після утворення 3-4 зав'язей у кавуна і 5-6 зав'язей у дині через 4-6 листків після останньої прищипують огудину, а також видаляють усі неплодоносні пагони. Доцільно також у 2-3 місцях огудину присипати вологим ґрунтом. У місцях присипання вона укорінюється, що запобігає перевертанню її вітром та втраті листків. Дальший догляд за рослинами полягає у підтриманні посівів у чистому від бур'янів стані, розпушуванні міжрядь та боротьбі з хворобами і шкідниками.

Збирають диню вибірково, мірою достигання плодів. При достиганні в плодів дині змінюється забарвлення і рисунок кори, утворюється сітка, а в деяких сортів відокремлюється плодоніжка, з’являється специфічний аромат.

При вибірковому збиранні у польових умовах використовують спеціальні транспортери ТН-12, ТШП-25, ТПО-50, або начіпні лотки, які виготовляють із труб дощувальних машин, а за відсутності зазначених пристосувань — вручну з виносом до дороги.

Плоди для зберігання збирають у другій половині дня в ясну сонячну погоду із плодоніжкою, обережно кладуть на солом’яну підстилку в один шар і перевозять до сховища.

Для тривалого зберігання плоди кавуна і дині треба збирати на початку їх достигання. У процесі зберігання вони достигають і м'якуш їх набуває відповідного забарвлення, консистенції і запаху. Плоди зберігають в овочесховищах, на балконах.