Культура ехiнацея пурпурова (особливості вирощування та зберігання)

Уже кілька століть люди знають про цілющі властивості невибагливої рослини по імені ехінацея. Назва його походить від грецького слова «echinos», що в перекладі означає «Їжак». Рослина названо так за колючі, схожі на невеликі голки, листочки обгортки. 

Вперше рослину описав відомий ботанік Карл Лінней в 1753 р., назвавши її рудбекія пурпурова і відніс до роду Рудбекія. Потім ехінацею виділили в окремий рід. Сьогодні до нього відносять 10 видів, серед яких найбільш вивчений і використовується в медицині і декоративному садівництві один – ехінацея пурпурова (еchinacea purpurea).

Батьківщина рослини – східна частина США, тому в Європі про неї дізналися лише після відкриття Америки. У США ехінацея росте по піщаних берегах річок, на полях, кам'янистих пагорбах і в преріях. До середини ХХ століття ехінацея використовувалася виключно як лікарська рослина.

Причому до початку 30-х років минулого століття – тільки в народній медицині. Але в 1938 році німецький доктор Мадаус почав ретельне дослідження її хімічного складу і можливості використання в фармакології і офіційній медицині.

 З тих пір діапазон застосування цієї унікальної рослини при лікуванні різних захворювань збільшився в кілька разів. Крім того, садівники США, Франції, Італії, Бельгії, Норвегії, Росії, Молдови, України та інших країн побачили в ній велику декоративну привабливість, було виведено більше сотні сортів, що зберігають свої лікувальні властивості і володіють неповторною декоративністю і красою.

Площу під культуру вибирають із таким розрахунком, щоб на одному місці вирощувати її декілька років.

Кращі попередники для ехінацеї — озимі зернові, зернобобові і просапні культури. В сівозміні поле займає не менше два роки

Вносять органічні добрива під зяблеву оранку (20-30 т/га) та мінеральні добрива по 45-60 кг/га NPK,фосфор і калій – восени, азот – передпосівну культивацію. Також при сівбі вносять суперфосфат 20-30 кг/га.

Найвищі урожаї ехінацея пурпурна дає на родючих, достатньо вологих і чистих від бур’янів ґрунтах, віддаючи перевагу легким супіщаним і легкосуглинистим. Основний і передпосівний обробіток ґрунту має забезпечити глибоке його розпушування, якісне внесення мінеральних добрив вирівнення і передпосівну культивацію. При посіві ехінацеї пурпурною після зернових попередників застосовують звичайну обробку ґрунту - лущення стерні і оранку на глибину 25-27 см. Весною необхідно проводити закриття вологи шляхом боронування. Перед посівом здійснюється культивація на глибину 7-8 см.

Посів слід проводити сухим насінням навесні (квітень), коли грунт прогріється до +10°С. Сіють на глибину 2-3 см широкорядним способом з міжряддями 45 см при нормі посіву 10-12 кг/га.

За посівами ехінацеї особливо ретельний догляд здійснюється у перший рік вегетації, коли сходи легко глушаться бур’янами. Він полягає у 2-3 міжрядних обробках і прополках в рядах. На другий і подальші роки вегетації ехінацеї весною, до початку відростання бруньок відновлення, збирають торішні стебла і боронують посіви середніми і важкими боронами в поперечному напрямі до рядів. Потім проводять 2-3 міжрядні розпушення до змикання рослин в рядах. Глибина розпушення 8-10 см. Прополка у міру необхідності.

Насіння для отримання розсади висівають у парники одночасно з овочевими культурами, а у відкритий ґрунт у період, коли він добре прогрівається і зволожений. Частини кореневої системи висаджують восени або навесні до початку вегетації рослини, а розсаду весною в добре прогрітий ґрунт.

Спосіб посіву насіння в парнику - суцільно зріджений, у ряді випадків - у невеличкі горщики. У відкритому ґрунті насіння висівають, а кореневища і розсаду висаджують широкорядним способом із шириною міжрядь 60- 70 см. Норма висіву насіння - 3 кг/га, поділених коренів та розсади - 3 на 1 пог. м. Глибина загортання насіння - 1,5-2 см. Період проростання насіння - 15-25 днів.

В перший період вегетації – особливо ретельний. Найперше ручна прополка бур’янів в рядках і підпушування міжрядь, не допускаючи засипання землею сходів. Культивації проводять на глибину 4-5 см односторонніми лапами-бритвами з захисними щитками. Прорідження в рядках не ведеться. В перший рік проводять 3-4 культивації і 2-3 ручні прополки (залежно від чистоти поля). Другого року рано, до початку відростання бруньок , потрібно прибрати сухі минулорічні стебла, для чого боронують впоперек рядків (БЗТС-1,0). Потім проводять 2-3 культивації міжрядь провести до змикання рослин в рядках на глибину 8-10 см, а вже прополювання в самих рядках залежно від потреби.

Збирають насіння ехінацеї в кінці сезону, коли вони дозріють на кущах. Однак визрівають вони не всі відразу, тому збір насіння здійснюють поступово. Коли ви побачите, що середина квітки потемніла, надіньте на руку рукавичку і зберіть насіння з центру кошика, потім очистіть їх від залишків трубчастих квіток і просушіть. Насіння ехінацеї швидко втрачає схожість, тому сіяти їх краще відразу.

Заготівельна сировина для медичних потреб — коренева система, а для використання в харчовій промисловості — верхівки стебел із листками і квітками. Строки збирання. Корені збирають, як правило, на другий рік життя рослин восени чи ранньою весною, а надземну масу до або на початку цвітіння рослин. Спосіб збирання. Викопують корені, як правило, вручну, надземну масу зрізають ножицями або серпами. Урожайність коренів - 70 - 120 ц/га.

Основним показником якості лікарської сировини ехінацеї зараз вважається наявність і кількість цикорієвої кислоти. Найбільший вміст цикорієвої кислоти в листі — 4.6 ± 0.6 %, суцвіттях — 3.4 ± 0,9 %; найменший — у стеблах — 1,5 ± 0,5 %, в корінні — 2,4-3,16 %. Вміст цикорієвої кислоти в надземній частині рослини найбільший у фазі першої половини масового цвітіння ( 3,4-3,9 % — липень) — це оптимальний час для заготівлі сировини. Максимум цикорієвої кислоти в коренях (2,8-3,2 %) у фазі відростання і (2,8-2,9 %) — в фазі плодоношення, це, відповідно, квітень і жовтень. У виробництві більш виправдано збирати сировину на другому році життя рослини. 

Листя слід збирати тоді, коли воно вже цілком розвинулося і досягло свого нормального розвитку — до початку в’янення. Найкращим часом для його збирання вважається період початку цвітіння. Збирати листя до початку цвітіння не рекомендується, бо це призводить до виснаження рослини і знижує якість сировини. Корені найкраще збирати в ту фазу розвитку, коли вони стають найбільш м’ясистими (незадовго до переходу в стан зимового спокою після в’янення надземної частини рослини). Але в цей період рослини вже важко розпізнаються, тому збирання проводять раніше.

При сушінні сировини ставлять завдання якомога швидше призупинити роботу ферментів, але так, щоб дієві речовини рослини при цьому не постраждали. Сушіння ефіроносів проводять у товстому шарі при температурі 30-35°С, бо при 40-50 °С ефірні олії швидко випаровуються. Готовий висушений продукт має містити вологи не більше 10-15 % . Встановлено, що порівняно з розсадним способом вирощування при посадці насіння у грунт в корінні накопичується більша кількість біологічно- активних речовин.