Культура Гірчиця чорна (особливості вирощування та зберігання)

Гірчиця чорна — однорічна олійна рослина сімейства хрестоцвітих, що використовується, як сидерат. Це відмінна альтернатива добрив, спосіб відновити ґрунт і поліпшити її структуру. 

У по­льо­вих сівозмінах чор­ну гірчи­цю, як і інші хре­с­тоцвіті куль­ту­ри, кра­ще розміщу­ва­ти після ози­мих куль­тур, які йдуть після чор­но­го па­ру або на по­лях після зер­но­бо­бо­вих куль­тур.

Не мож­на розміщу­ва­ти гірчи­цю після куль­тур, яким вла­с­тиві спільні хво­ро­би та шкідни­ки, зо­к­ре­ма після со­няш­ни­ку, цу­к­ро­вих бу­ряків та ін. Слід ка­те­го­рич­но уни­ка­ти пе­ресіван­ня чор­ною гірчи­цею полів ози­мо­го ріпа­ку, за­гиб­ло­го від ви­мер­зан­ня, а та­кож підсіва­ти зріджені посіви ози­мих хре­с­тоцвітих та інших куль­тур.

За силь­ної засміче­ності по­ля ко­ре­не­вищ­ни­ми і ко­ре­не­па­ро­ст­ко­ви­ми бур’яна­ми після лу­щен­ня стерні і відро­с­тан­ня бур’янів до фа­зи ро­зет­ки їх об­роб­ля­ють гербіци­дом суцільної дії (Ра­ун­да­пом або ін.), пе­ред­ба­че­ним «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них для ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні». Слід пам’ята­ти, що най­е­фек­тивніша дія гербіци­ду — в період ак­тив­но­го рос­ту бур’янів.

Ме­ханічні об­робітки по­ля, у то­му числі й оран­ку, про­во­дять не раніше ніж за 15–20 днів після об­роб­ки гербіци­дом, що ви­клю­чає мож­ливість по­даль­шо­го їхньо­го відро­с­тан­ня. За по­тре­би зяб­ле­ву оран­ку, за­леж­но від ґрунто-кліма­тич­ної зо­ни, про­во­дять на­прикінці ве­рес­ня — на по­чат­ку жовт­ня. До вхо­ду в зи­му по­ле вирівню­ють. Нор­му вне­сен­ня до­б­рив роз­ра­хо­ву­ють за­леж­но від рівня за­пла­но­ва­но­го вро­жаю на ос­нові да­них аг­рохімічно­го аналізу ґрунту, ви­хо­дя­чи із то­го, що на фор­му­ван­ня 1 т насіння потрібно 55–60 кг азо­ту, 20–30 — фо­с­фо­ру і 50–60 — калію. Фо­с­фор­но-калійні до­б­ри­ва мож­на вно­си­ти і під осінній об­робіток ґрунту, а азотні — на­весні. Азотні до­б­ри­ва вно­сять пе­ред висівом, а та­кож у при­ко­ре­неві піджив­лен­ня 8–10%-м роз­чи­ном кар­баміду. Ви­т­ра­та ро­бо­чо­го роз­чи­ну ста­но­вить 250–300 л/га (ра­зом із мікро­до­б­ри­ва­ми).

По­за­ко­ре­не­ве піджив­лен­ня мож­на поєдна­ти із хімічною об­роб­кою посівів у будь-який термін, але не пізніше фа­зи бу­тонізації.

Для за­без­пе­чен­ня ви­со­ко­го вро­жаю гірчиці сіяти її тре­ба насінням не ниж­че пер­шої ре­про­дукції, яка за своїми посівни­ми яко­с­тя­ми відповідає стан­дар­ту. Щоб за­хи­с­ти­ти посіви від ґрунто­вих шкідників та шкідників сходів, а також проти ком­плек­су збуд­ників хво­роб сходів насіння обробля­ють Круїзе­ром 350 FS, т. к. с. (4 л/т), Ко­с­мо­сом, 25% т. к. с. (8 л/т), Круїзе­ром ORS 322 FS, т. к. с. (35 л/т) та інши­ми пре­па­ра­та­ми, ре­ко­мен­до­ва­ни­ми для про­тру­ю­ван­ня насіння хре­с­тоцвітих куль­тур.

Мак­си­маль­ний уро­жай чор­ної гірчиці за до­три­ман­ня інших еле­ментів тех­но­логії дає ранній висів у ре­ко­мен­до­вані терміни сівби ранніх ярих куль­тур.

Як­що по­ле вирівня­но з осені, то бо­ро­ну­ван­ня для за­крит­тя во­ло­ги не про­во­дять. Пе­ред висівом по­ле куль­ти­ву­ють для за­без­пе­чен­ня щільно­го ло­жа на гли­би­ну за­гор­тан­ня насіння та зни­щен­ня бур’янів.

Пе­ред­посівний об­робіток ба­жа­но про­во­ди­ти ком­плек­с­ни­ми аг­ре­га­та­ми ти­пу «Євро­пак». Як­що по­ле з осені не вирівня­не, то на­весні за фізіологічної стиг­лості грун­ту про­во­дять пе­ред­посівне вирівню­ван­ня.

Оп­ти­маль­на гли­би­на за­гор­тан­ня насіння — 2–3 см. Як­що під час підго­тов­ки по­ля верхній шар ґрунту підсох та має не­до­стат­ню кількість во­ло­ги для про­ро­с­тан­ня насіння, гли­би­ну за­гор­тан­ня насіння мож­на збільши­ти до 4–5 см. Ко­ли пе­ред­посівну куль­ти­вацію і висіван­ня про­во­дять без ви­ко­ри­с­тан­ня комбіно­ва­них аг­ре­гатів, то, за­леж­но від ста­ну по­ля, для кра­що­го кон­так­ту насіння із ґрунтом мож­на за­сто­су­ва­ти після­посівне кот­ку­ван­ня.

Кра­щий спосіб висіву — вузь­ко­ряд­ний із ши­ри­ною міжрядь 15 см. А для насіннєвих посівів, особ­ли­во для одер­жан­ня насіння ви­со­ких ре­про­дукцій, — із міжряд­дя­ми 45 см або дво­ряд­ко­во із міжряд­дя­ми 70 см.

У разі ут­во­рен­ня на посівах ґрунто­вої кірки про­во­дять до­схо­до­ве бо­ро­ну­ван­ня лег­ки­ми бо­ро­на­ми за швид­кості ру­ху аг­ре­га­ту не більше 5–6 км/год. За по­тре­би на ши­ро­ко­ряд­них посівах, по­чи­на­ю­чи із фа­зи пер­шої па­ри справж­ніх листків, про­во­дять міжрядні об­робітки од­нобічни­ми пло­с­корізни­ми ла­па­ми (брит­вою). Зни­щи­ти бур’яни на посівах гірчиці мож­на за до­по­мо­гою гербіцидів, які ви­ко­ри­с­то­ву­ють на ріпа­ку за­леж­но від ви­ду за­бур’янен­ня.

Пря­мим ком­бай­ну­ван­ням зби­ра­ють уро­жай гірчиці на чи­с­тих від бур’янів посівах. Для уник­нен­ня втрат зби­ран­ня про­во­дять на ви­соті зрізу 5–10 см від прикріплен­ня ниж­нь­о­го яру­су стручків, що зни­жує втра­ти зер­на, змен­шує йо­го во­логість і кількість зе­ле­них рос­лин­них домішок у насінні. Оп­ти­маль­на во­логість насіння для об­мо­ло­чу­ван­ня ста­но­вить 10–12%. За­ли­ша­ти посів для до­су­шу­ван­ня (вологість ниж­че 10%) не рекомендовано — це за­гро­жує ве­ли­ки­ми втра­та­ми. За силь­но­го рівня засмічен­ня посівів гірчиці бур’яна­ми, щоб уник­ну­ти втрат, про­во­дять де­си­кацію із по­даль­шим пря­мим ком­бай­ну­ван­ням за во­ло­гості зер­на 10–8%. На силь­но засміче­них посівах мож­на за­сто­со­ву­ва­ти роздільне зби­ран­ня. Ско­шу­ван­ня про­во­дять за во­ло­гості насіння 30–35%. Ви­со­та зрізу­ван­ня рос­лин — не ниж­че 20 см, щоб ва­лок не тор­кав­ся землі і до­б­ре провітрю­вав­ся. Об­мо­ло­чу­ван­ня валків про­во­дять за до­сяг­нен­ня во­ло­гості насіння 10–12%. Після об­мо­ло­чу­ван­ня не­гай­но про­во­дять пер­вин­не очи­щен­ня на­­сіння, що за­побігає підви­щен­ню йо­го во­ло­гості. На­далі про­во­дять до­су­шу­ван­ня насіння до стан­дарт­ної кон­диції