Культура Гiрчиця сарептська (особливості вирощування та зберігання)
Гірчиця сарептська (сиза) (Brassica juncea Czern.) — однорічна рослина з розгалуженим, прямостоячим стеблом заввишки 30 — 90 см і більше. Насіння утворює дрібне, овально-округлої форми, коричневого, чорно-сизого або жовтого кольору, у воді не слизне, на смак гірке з характерним запахом гірчиці. Маса 1000 насінин 1,7 — 4 г.
Батьківщиною сизої (сарептської) гірчиці вважається Південно-Східна Азія. Здавна гірчицю культивують у Індії, Китаї, Єгипті, Передній Азії. У Росії вперше була введена в культуру в Нижньому Поволжі поблизу м. Сарепти (звідти і отримала назву сарептська) на початку XVIII ст.
У насінні сизої гірчиці міститься 35-47% олії, 25-32% білка і до 0,5-1,7% ефірної олії. Олія має високі смакові якості, її використовують безпосередньо як харчову, а також у консервній, хлібопекарській, кондитерській і інших галузях харчової промисловості. Гірчична олія є також сировиною для миловарної, текстильної і фармацевтичної промисловості. Ефірну олію використовують для виготовлення парфумерних та косметичних виробів. З макухи сизої гірчиці виготовляють столову гірчицю, медичні гірчичники, фітин та ін. Макуха на корм худобі без належної обробки не використовується.
Кращими попередниками гірчиці сизої і білої є озимі зернові, зернобобові та просапні культури. Для запобігання ураження рослин шкідниками та хворобами, не слід сіяти гірчицю після інших культур родини капустяних.
Гірчиця — цінний попередник для зернових колосових культур, рано звільняє поле, потужна коренева система, проникаючи на глибину понад 1,5 метра, добре дренажує ґрунт, збагачує органічними речовинами, кореневі та пожнивні залишки гнітюче впливають на розвиток хвороб, збудники яких зберігаються в ґрунті.
Для запобігання ураження рослин шкідниками та хворобами, не слід сіяти після гірчиці інші культури родини капустяних.
Гірчиця сарептська дуже чутлива до прямої дії мінеральних добрив і добре реагує на післядію органічних. Під зяблеву оранку вносять мінеральні добрива в нормі N45-60Р45-60К45-60. При висіванні в рядки вносять фосфорні добрива в дозі Р15-20, які підвищують урожайність насіння і вихід олії на 20-22%.
Для вирощування гірчиці застосовують поліпшений зяблевий обробіток. Чисті від бур'янів поля два рази лущать на 6-8 та 8-10см і орють на 22-25см. При наявності багаторічних бур'янів проводять пошаровий обробіток і оранку на 27-30см. Ефективне снігозатримання. Навесні, при досягненні ґрунтом фізичної стиглості, поля боронують зубовими боронами для закриття вологи і проводять передпосівну культивацію на глибину 5-7см з одночасним боронуванням і шлейфуванням.
Гірчицю сарептську на чистих від бур’янів полях сіють услід за передпосівною культивацією. На забур’янених полях її рекомендується сіяти через 10 — 15 днів після початку польових робіт з попереднім знищенням бур’янів передпосівною культивацією. Норма висіву сарептської гірчиці 10— 12 кг. На дуже засмічених полях гірчицю краще сіяти широкорядним способом з міжряддям 45см. Норма висіву при цьому зменшується до 6 — 8 кг.
Сіють гірчицю звичайним рядковим способом. Глибина загортання насіння на легких та середніх ґрунтах 4—5 см, на важких — не більше 3 см.
Після сівби проводять коткування ґрунту. Подальший догляд за посівами гірчиці включає досходове і післясходове боронування і 2-3 міжрядних розпушування на широкорядних посівах. Протягом вегетаційного періоду проти різноманітних шкідників посіви обприскують інсектицидами.
Гірчиця не витримує конкуренції бур’янів у початкові фази росту й розвитку. Тому найкраще застосовувати ґрунтові гербіциди до сівби або до сходів культури. Ефективність ґрунтових гербіцидів залежить від вологи у верхньому шарі ґрунту. За посушливих умов ефективнішим є післясходове їхнє внесення.
Збирають сизу гірчицю переважно роздільним способом, коли більшість стручків на рослинах набувають жовтого кольору, не допускаючи їх розтріскування. Гірчицю в валках підсушують і обмолочують зерновими комбайнами в ранкові, вечірні та нічні години.
Відсортоване насіння гірчиці сизої вологістю 8–9% закладають на тривале зберігання, для короткочасного зберігання вологість має бути не вища за 12%..
Мікрозелень гірчиці має пікантний гоструватий смак. Мікрогрін гірчиці містить вітаміни К, С, А, Р, Е, вітаміни групи B і мікроелементи: залізо, кальцій, магній, цинк, селен.
Мікрозелень гірчиці позитивно впливає на засвоєння білків і жирів, бере участь в стимулюванні зростання і регенерації клітин, роботи мускулатури, регулює обмін вуглеводів. Прекрасно сприяє нейтралізації патогенної флори в шлунково-кишковому тракті.
Регулярне вживання мікрозелені гірчиці перешкоджає росту ракових клітин. Наявність високої концентрації антиоксидантів знижує швидкість росту деяких видів раку (таких як рак товстої кишки, сечового міхура та легенів) та полегшує симптоми вірусних інфекцій завдяки високому рівню антиоксидантів. Детоксикація організму. Вживання мікрогріну гірчиці допомагає організму виводити токсини з печінки та крові. Полегшує травлення. Мікрозелень загалом легко засвоюються. Коли в їжі є достатня кількість клітковини, це сприяє більш плавному випорожненню кишечника і зменшенню ризику отримати геморой або рак товстої кишки. Сприяє міцності кісток. Вживання мікрогріну гірчиці допомагає будувати міцні кістки завдяки високому вмісту кальцію та вітаміну К. Вітамін К допомагає забезпечити здоровий розвиток кісток в організмі. Зміцнює імунну систему. Вітамін С, що міститься у великій кількості у мікропаростках гірчиці, сприяє зміценню імунітету. Має протизапальні властивості. Завдяки протизапальним властивостям мікрогріну гірчиці зменшується біль у людей з артритом та м’язовими болями. Уповільнює старіння. Зменшує ймовірність виникнення мігрені. Стимулює здоровий ріст волосся. Сприяє здоров’ю шкіри та очей.
