Культура Гiрчиця сарептська озима (особливості вирощування та зберігання)

Гірчиця сарептська, або сиза, (Brassica juncea Gzem.) належать до родини капустяних (Brassicaceae).

Серед основних олійних культур нашої країни за обсягом виробництва гірчиця сарептська посідає четверте місце, поступаючись ріпаку, сої та соняшнику. Застосування гірчиці в народному господарстві різноманітне: її вирощують для одержання харчової олії, гірчичного порошку, зеленого корму для тварин і багатьох інших потреб.

Особливо цінна вона для виготовлення хліба вищих сортів (гірчичний хліб) і кондитерських виробів. У консервній промисловості гірчицю використовують для виготовлення кращих сортів рибних і м’ясних консервів, успішно замінюючи прованську олію. Широко застосовують гірчичну олію у маргариновій та миловарній галузях промисловості, у виробництві оліф і фарб. У промислових умовах гірчична олія може зберігатися рік, що в кілька разів довше, ніж термін зберігання соняшникової олії. До того ж гірчична олія є джерелом відновлюваної енергії: способом метанолізу з неї можна отримати паливо.

Гірчична макуха належить до числа кращих концентрованих кормів для тварин. В одному її кілограмі міститься 0,98 кормових одиниць, 274 г перетравного протеїну.

Сарептська гірчиця — цінний зелений корм. За своїми кормовими властивостями вона не поступається традиційним кормовим культурам, таким як конюшина, бобові та злакові трави, кукурудза на зелений корм тощо. Зелена маса з озимих та проміжних посівів гірчиці цінна тим, що надходить для годівлі тварин у найкритичніші періоди — рано навесні та пізно восени, коли інших джерел зелених кормів немає.

Гірчицю сарептську озиму розміщують у сівозміні після культур, що дають змогу добре підготувати ґрунт. Хорошими попередниками під гірчицю є однорічні та багаторічні трави, бобові, ранні та пізні зернові, що звільняють поле за місяць до сівби гірчиці озимої. Не рекомендується вирощувати її після культур родини капустяних, а також після соняшнику, льону та гречки. Повернення гірчиці на попереднє місце в сівозміну можливе не раніше ніж за три-чотири роки.

Гірчиця як попередник сприяє збільшенню врожайності ячменю та пшениці, хоча й поступається чистому та зайнятому парам.

Гірчиця сарептська являється недопустимим попередником для всіх хрестоцвітних.

Гірчиця сапертська озима вибаглива до наявності поживних речовин у ґрунті. На формування тонни насіння вона споживає 55–60кг азоту, 20–30 — фосфору та 35–60кг калію. Норми мінеральних добрив визначають за результатами ґрунтової діагностики. Фосфорно-калійні добрива потрібно вносити під основний обробіток ґрунту, азотні — як до початку вегетації так і в пізніші строки. Оптимальна доза основного добрива — N₆₀P₆₀К₄₀кг д.р. на гектар. Внесення підвищених доз азоту перед сівбою, особливо на родючих ґрунтах, не допускається, оскільки призводить до переростання рослин гірчиці восени та, як наслідок, часткове або повне їхнє вимерзання. Перевищення дози азотних добрив (висока мобілізація азоту в ґрунті) спричинює подовження терміну цвітіння та дозрівання насін­ня. Це призводить до зниження якості продукціі, ускладнення збирання та збільшення втрат врожаю.

Добре впливає на підвищення врожайності насіння сарептської гірчиці та збільшення її олійності внесення гранульованих добрив. Особливу увагу потрібно звертати на достатнє забезпечення гірчиці таким мікроелементом, як сірка, за нестачі якої знижується врожайність культури. Забезпечити рослину сіркою можна внесенням сірковмісних добрив.

Основний обробіток ґрунту під гірчицю озиму має бути спрямований на накопичення вологи, знищення бур’янів, створення вологого й вирівняного верхнього шару ґрунту для отримання швидких і дружних сходів. Здебільшого виробнича технологія передбачає лущення або дискування стерні попередника, оранку рекомендовано проводити в оптимальні строки на глибину 20–25см. За наявності багаторічних бур’янів застосовують дворазове лущення та збільшують глибину оранки до 27–30см.

Оптимальні строки сівби гірчиці озимої — один із найважливіших елементів її агротехніки. Це 5–20 вересня залежно від зони вирощування. Ранні посіви можуть переростати: замість прикореневої розетки, рослина утворює стебло, виносячи точку росту на значну висоту над поверхнею ґрунту, нагромаджує велику вегетативну масу, що може призвести до пошкодження точки росту морозами або випрівання посівів під час перезимівлі. За пізніх строків сівби рослини не встигають сформувати достатню кількість листків у прикореневій розетці, розвинуту кореневу систему.
Завдяки оптимальним строкам сівби восени, культура утворює 8–10 листків прикореневої розетки, в рослин формується розвинута коренева система з діаметром кореневої шийки 8–12 мм, що дає їм змогу витримувати температури до -15…-18°С.

Застосовують звичайний рядковий спосіб сівби. Висівають гірчицю сівалками, які можуть забезпечувати встановлену норму висіву й відповідну глибину загортання насіння. Норма висіву становить 1–1,2 млн шт. схожих насінин на гектар за суцільної сівби. Глибина загортання насіння залежить від типу ґрунту та ступеня його зволоження. Насіння слід загортати на глибину 2–3 см, у разі пересихання верхнього шару допускається глибина загортання 5–6 см. Після висіву насіння гірчиці проводять коткування посіву. Сіяти потрібно високоякісним насінням із лабораторною схожістю не нижче як 80–85%. Перед сівбою насіннєвий матеріал протруюють препаратами із фунгіцидною та інсектицидною дією.

Комплекс операцій із догляду за посівами гірчиці передбачає заходи, спрямовані на отримання ранніх дружних сходів, знищення бур’янів, захист рослин від шкідників та хвороб, створення оптимальних умов для росту й розвитку.

Після сівби проводять коткування ґрунту. За утворення ґрунтової кірки ефективним заходом є досходове боронування легкими зубовими боронами; у загущених посівах застосовують післясходове боронування у фазі 3–5 справжніх листків культури (виконують у другій половині дня, коли рослини втрачають тургор). Також проводять 2-3 розпушування міжрядь на широкорядних посівах.
Гірчиця не витримує конкуренції бур’янів у початкові фази росту й розвитку. Тому найкраще застосовувати ґрунтові гербіциди до сівби або до сходів культури. Ефективність ґрунтових гербіцидів залежить від вологи у верхньому шарі ґрунту. За посушливих умов ефективнішим є післясходове їхнє внесення.

У період бутонізації - початку цвітіння проти різноманітних шкідників посіви обприскують інсектицидами.

Важливий етап у вирощуванні гір­чиці - строки та спосіб збирання врожаю. Характерними ознаками достигання гірчиці є: опадання листя, набуття посівами жовто-бурого кольору, побуріння насіння нижніх стручків (насіння верхніх стручків у цей час буде мати ще зелений відтінок). Коли з’являються ці характерні ознаки достигання, починають збір урожаю гірчиці. Закінчити його потрібно впродовж двох-трьох днів, оскільки гірчиця, особливо сарептська, за повного достигання дуже осипається, що призводить до великих втрат урожаю. Щоб запобігти цим втратам, не слід допускати перестигання гірчиці та застосовувати механізоване збирання.
Тeхнологія прямого комбайнування гірчиці є на cьогодні загальноприйнятою і cтандартною. У цьому разі значну роль відіграє виcота зрізу cтeрні. Вeлика кількіcть втрат припадає на бокові ножі. Знижeння чаcтоти обeртання мотовила — обов’язкова умова, алe водночас слід забезпечити рівномірний рух агрегату під час збирання. Найменших втрат у процесі комбайнування дрібнонасінних культур, у тому числі й гірчиці, досягають за використання комбайнів, які комплектуються спеціальними жатками. Найкращий період збирання — за вологоcті насіння 12–13%.

Насіння вологістю 8–9% закладають на тривале зберігання, для короткочасного зберігання вологість має бути не вища за 12%.

Мікрогрін гірчиці - це джерело вітамінів і мікроелементів, які при вживанні покращують самопочуття, і стабілізують роботу органів і систем. У паростках гірчиці містяться: вітами С і Р, А, К і Е; вітаміни групи В; кальцій; залізо - магній і цинк. Мікрозелень активно бере участь в процесі перетравлення білків і жирів. Впливає на стимуляцію росту і відновлення клітин, покращує роботу м'язової системи, приводячи її в тонус. Вживаючи мікрозелень гірчиці можна врегулювати процес обміну вуглеводів в організмі, тим самим попередити зайвий набір маси тіла. Потрапляючи в шлунково-кишковий тракт, зелень нейтралізує завдяки власним властивостям патогенну флору. При вживанні гірчиці поліпшується мозкова діяльність, відновлюється пам'ять і стабілізується нервова система.

Використовують паростки гірчиці для створення: бутербродів, овочевих салатів і м'ясних страв, також для приготування смузі.