Культура Горох (особливості вирощування та зберігання)

горох
горох
горох
Призначення культури: 
Детальніше про саму рослину (рослини): 

Горох саме багате джерело білка - серед овочевих культур. Білки гороху подібні з білками м'яса, тому що містять ряд незамінних амінокислот (цистин, лізин, триптофан, метіонін). Також у горосі багато аскорбінової кислоти (до 59мг%), маються різні цукри (більш 7%), крохмаль (1-3%), вітаміни З, РР, групи В, каротин, клітковина. Живильна цінність гороху в 1,5- 2 рази вище, ніж картоплі й інших овочів, крім тою горох багатий солями калію, кальцію, фосфору і заліза.

Рослина гороху одна із самих холодостійких овочевих культур, особливо це виявлено в сортів з округлими, гладкими насіннями. Сходи гладкозернистих сортів витримують заморозки до -6°С. По цьому горох можна висівати ранньої навесні. Оптимальна температура для проростання насіння і наступного росту рослини 16-25°С.

Горох є однією з кращих кулісних культур. До моменту посіву чи посадки теплолюбних культур він встигає сформувати високі стебла, надійно захищаючі їх від вітру.

Будучи рослиною помірних широт, горох позитивно відзивається на довгий день. Вегетаційний період гороху в північних районах коротше, ніж на Півдні, а при короткому 10 годинному дні деякі сорти навіть не зацвітають. Він погано переносить затінення і добре росте на освітлених ділянках.

Горох вимогливий до ґрунтової вологи, особливо при проростанні насіння і в перший період вегитації. Мириться з надлишковою вологістю, але не переносить високого стояння ґрунтових вод. Завдяки могутній кореневій системі - горох стійкий до короткочасних посух. Кращі ґрунти для гороху - легкі суглинки і субпіщаники з нейтральною реакцією. На малородючих ґрунтах ефективне внесення як органічних (перегній, компост), так і мінеральних добрив (особливо чуйний на фосфорно-калійні).

Догляд за рослинами складається в розпушуванні ґрунту, у забезпеченні рослин вологою, знищенні бур'янів, своєчасній установці опор. Низькорослі сорти в опорі не бідують. Якщо посіви гороху будуть виконувати функцію захисних куліс, то споруджують шпалери.
Горох забезпечує найвищу врожайність серед зернових бобових культур - 30-50 ц/га.
Зерно гороху містить 20-35% білка, крохмаль, цукри, жир, вітаміни, каротин, мінеральні речовини (солі калію, кальцію, марганцю, заліза, фосфору) - у цьому цінність його не тільки як харчового (високі смакові якості), а й дієтичного, лікувального продукту. Він сприяє виведенню солей з організму, корисний хворим на серце. У 100 г його зерна міститься 491 ккал (в 100 г пшениці 457 ккал). Білка приблизно стільки ж, як і в сирому м'ясі. В 1 кг зерна гороху міститься 1,17 к.о.; 180-240 г перетрав­ного протеїну; 15,2 г лізину; 3,2 г метіоніну; 2,3 г цистину і 1,6 г триптофану та ін.
Горохове борошно використовують при виробництві концентрованих кормів. Тваринам згодовують також зелену масу, сіно, солому, кормова поживність яких завдяки високому вмісту білка значно вища, ніж злакових культур.
Зерно зернобобових культур містить 200-300 г перетравного протеїну з розрахунку на одну кормову одиницю, а зелена маса - 150-200 г. За рахунок зернобобових потреби тваринництва в протеїні задовольняються на 70-75%. За енергетичною цінністю наближаються до ячменю, трохи поступаючись зерну кукурудзи.
Крім багатого на білок зерна, ці культури дають високоякісне сіно, сінаж, зелену масу, полову і солому.
Горох є цінним компонентом для однорічних трав. Його зелена маса добре підходить для використання на сидерати.
Агротехнічне значення гороху полягає в тому, що він збагачує ґрунт цінною органічною масою і азотом, поповнює орний шар фосфором, калієм, кальцієм, є добрим фітосанітаром, покращує структуру ґрунту і підвищує його родючість. Залежно від рівня врожайності залишає з соломою і рослинними рештками орієнтовно 60-90 кг/ га азоту, 15-25 кг/га фосфору, 20-30 кг/га калію. Коренева система гороху характеризується високою засвоювальною здатністю, використовує елементи живлення з важкорозчинних сполук. Горох підвищує рухомість фосфору в ґрунті, а це поліпшує фосфорне живлення наступних культур. Він є одним з кращих попередників для більшості культур сівозміни і цінним сидеральним добривом.
Горох можна вирощувати без застосування азотних добрив, на долю яких припадає до 30% енергозатрат в інтенсивних технологіях. Необхідно враховувати, що коефіцієнт використання азоту з мінеральних добрив становить лише 50-80%, тобто значна частина їх забруднює нітратами ґрунтові води, а біологічний азот повністю утилізується живими організмами. З урожаєм зерна гороху 30 ц/га, виноситься з ґрунту 150 кг азоту. Оскільки азотних добрив не вносимо, то таким чином економиться понад 4 ц аміачної селітри.
Горох - одна з найдавніших сільськогосподарських культур. Існує версія, що батьківщиною посівного гороху є Іран, Туркменистан, де вирощують його дрібнонасінні види. Крупнонасінний горох із давніх давен (за 4-6 тис. років до н. є) вирощували на землях сучасної України, що доведено археологічними знахідками. Відомий в українській мові вислів про давність події - це було ще за царя Гороха, теж свідчить про широке культивування гороху у древні віки.
Загальна посівна площа гороху в 1998 році становила 6,9 млн. га, а виробництво зерна у світі 13,2 млн. га при середній урожайності 19,1 ц/га. Горох є основною зернобобовою культурою в Європі. Середній урожай його в Англії, Франції сягає 45 ц/га. У Англії багато фермерів одержує по 50-55 ц/га, в Голландії, Франції - до 70 ц/га гороху. Україна займає третє місце в світі за виробництвом зерна гороху.
Серед зернобобових культур горох в Україні займає найбільші посівні площі. Його посіви становили 1,2-1,6 млн. га, проте в останні роки площа зменшилась до 500 тис. га (табл. 2). В Україні урожайність гороху менша, але окремі господарства при вирощуванні за інтенсивними технологіями збирають по 40-50 ц/га.
Крім високого вмісту білка (25-50%), зерно бобових містить близько 50% вуглеводів, 2-4% мінеральних речовин, 1-3% жиру (у сої до 26%), вітаміни А, В1 В2, В6, С, Е, К, РР та ін. (табл. 3). Вміст білка визначається не тільки сортом і районом вирощування, але й умовами, що створені для симбіотичної фіксації азоту з повітря. Тому коливання вмісту білка у зерні однієї і тієї ж культури може бути значним.

Білок зернобобових культур багатий найважливішими незамінними амінокислотами, що необхідні для людського організму - лізин, триптофан, валін, аргінін та ін. (табл. 4).

У зерні майже всіх зернобобових містяться різні антипоживні речовини (інгібітори ферментів - зокрема трипсини, алкалоїди тощо). Більшість цих речовин білкової природи, їх можна інактивувати за допомогою термічної обробки.
Вимоги до температури.
Горох холодостійка, відносно маловимоглива до тепла культура. Насіння починає проростати за температури 1-2°С. Проте біологічний мінімум для одержання дружніх сходів гороху становить 4-5°С. За нижчої температури сходи з'являються лише через 15-25 днів, знижується польова схожість та енергія росту рослин. З підвищенням температури до 10°С насіння проростає швидше, сходи з'являються за 5-7 днів.( сходи можуть витримувати приморозки до мінус 5-7°С. Стійкіші до морозів кормові сорти (пелюшка). Оптимальна температура для утворення вегетативних органів гороху - 12-16°С, генеративних - 16-20°С. Температура понад 26°С негативно впливає на величину і якість урожаю.

Вимоги до вологи.
До вологи горох вимогливий. Для набубнявіння і проростання насінню потрібно 110-115%, а мозкових сортів до 150% води від його маси. Найкращі умови для росту складаються при випаданні 450-600 мм за рік, а вологість ґрунту становить 70-80% найменшої вологоємкості. Найбільш вимогливі рослини гороху до забезпечення вологою у фазі бутонізації, цвітіння і формування бобів.
У посушливі роки тривалість вегетації гороху може скорочуватись у півтора рази. Найстійкіші проти посухи ранньостиглі сорти, які встигають сформувати урожай, використовуючи зимові запаси вологи в ґрунті. Разом з тим, надмірна вологість під час цвітіння і утворення плодів призводить до надмірного росту вегетативної маси, взаємозатінення рослин, внаслідок чого насіння формується дрібним.
За посухостійкістю горох переважає боби, вику і люпин, але поступається сочевиці, нуту і чині. Незважаючи на те, що горох не належить до посухостійких культур, його можна вирощувати у відносно посушливих умовах. Це можливо завдяки глибокому проникненню добре розвинутої стрижневої кореневої системи. Транспіраційний коефіцієнт 400-600. Внесення фосфорних і калійних добрив скорочує витрати води на 6-10%.

Вимоги до світла.
Горох - світлолюбна культура і належить до рослин довгого дня. Недостатня кількість світла дуже пригнічує його розвиток. Стебла витягуються, вилягають, слабше розвивається коренева система, менше зав'язується плодів, зменшується врожайність. Фотоперіодична реакція гороху тісно пов'язана з спектральним складом світла. У світлі довгого дня переважають довгохвильові промені, що сприяє прискореному розвитку гороху, значно підвищує його врожай.

Вимоги до ґрунту.
Горох - культура високородючих ґрунтів. Найвищі врожаї одержують на чорноземах, сірих лісових і окультурених дерново-підзолистих ґрунтах. Реакція ґрунтового розчину (рН 6,8-7,4) має бути нейтральною. В ґрунті повинно бути достатньо гумусу, вапна, фосфору, калію та мікроелементів молібдену і бору. На важких, дуже щільних і кислих ґрунтах коренева система розміщується неглибоко, пригнічується життєдіяльність бульбочкових бактерій. Непридатні для вирощування гороху важкі, глинисті, кислі, перезволожені ґрунти. На легких, бідних ґрунтах горох посівний забезпечує низьку врожайність, вони більш придатні для вирощування гороху польового (пелюшки).
Горох посівний (Pisum sativum) належить до родини бобових (Fabaceae).
Коренева система у нього стрижнева. Головний корінь, що проникає на глибину 1,0-1,5 м, розгалужується і утворює багато бічних корінців, що розміщуються в орному, добре удобреному і розпушеному шарі ґрунту. На коренях формуються бульбочки, що засвоюють азот з повітря і синтезують фізіологічно-активні речовини. Коренева система гороху характеризується значною кислотністю кореневих виділень, що забезпечує розчинення важкорозчинних добрив, зокрема фосфатів.

Стебло у зернобобових трав'янисте, різної міцності. У гороху стебла нестійкі проти вилягання і схильні до розгалуження. Стебло буває простим, коли квітки і плоди на ньому розміщені рівномірно, і штамбовим плоско розширеним у верхній частині із зближеними вузлами, квітками та плодами; таке стебло легко вилягає.

Листок у гороху парнопірчастий, складається з черешка і 1-4 пар листочків. Прилистки великі напівсерцеподібні з рівними або зазубреними краями. Можуть бути в основі листка забарвлені антоціаном (у пелюшки).
Зараз створені сорти гороху напівбезлисті (немає пар листочків, але є прилистки) і безлисті або вусаті (немає ні листочків, ні прилистків). Ці сорти характеризуються високою стійкістю до вилягання, мають високу продуктивність за рахунок кращого використання фотосинтезуючим апаратом енергії сонця, придатні для збирання прямим комбайнуванням.

Квітка метеликового типу. Віночок складається з п'яти пелюсток. Забарвлення квіток від білого до червоного і фіолетового. Квітки розміщуються по одній чи дві у пазусі листка. Вся рослина покрита восковим нальотом.

Плід - біб різної величини, форми і забарвлення. Боби мають 6-8 насінин. Горох має розтягнутий період цвітіння, внаслідок чого перед збиранням боби на нижній частині стебла повністю достиглі, а на верхній - зелені, можуть бути навіть квітки. Після достигання боби розтріскуються і дозріле насіння випадає. В останні роки створюються сорти, боби в яких не розтріскуються.

Фази росту. У гороху відмічають такі фази росту: проростання, сходи, гілкування стебла, бутонізація, цвітіння, формування бобів, достигання, повна стиглість. Більш практичне значення мають фази сходів, бутонізації, цвітіння і достигання.

Попередники: 

Будучи відмінним попередником для інших культур сівозміни, горох добре росте і дає високі врожаї після різних культур.
Добрим попередником є озимі і ярі зернові. Горох сіють після удобрених просапних - кукурудзи, картоплі, цукрового буряка. Проте технології вирощування цукрового буряка, кукурудзи вимагають внесення високих доз азоту, що знижує роль гороху, як азотфіксатора. Горох може не формувати бульбочок, якщо його розміщувати після попередника, який залишає в ґрунті багато нітратів, зокрема після інтенсивно удобрених азотом цукрового буряка, кукурудзи, чорного пару.
На Поліссі сіють після льону. У Степу горох розміщують після озимих та ярих зернових, кукурудзи. У сівозміні горох можна висівати на тому самому місці не раніше як через 5-6років.
Кращі умови для формування врожаю створюються при розміщенні у сівозміні одного поля зернобобових культур. Це запобігає "гороховтомі" ґрунту, захищає від ураження кореневими гнилями, фузаріозом, нематодою, плодожеркою, бульбочковими довгоносиками тощо. З цієї ж причини не можна розміщувати горох ближче 500 м від багаторічних бобових трав.
Горох не терпить монокультури. Непридатні в якості попередника для нього соняшник, багаторічні бобові і злакові трави, зернобобові культури, однорічні трави з бобовим компонентом. Після багаторічних трав горох можна висівати на 4-5-й рік.

система удобрень: 

Горох має відносно невеликий вегетаційний період, слабо розвинену кореневу систему, тому потреба у поживних речовинах велика. Для формування 1 ц зерна і відповідної кількості соломи, гороху необхідно 3,5-5,5 кг азоту, 1,2-1,7 кг фосфору, 2,5-3,5 кг калію, 1,7-3,0 кальцію, 0,5-1,3 кг магнію.
Фосфор стимулює ріст кореневої системи, особливо кореневих волосків, через які проникають бульбочкові бактерії. Нестача цього елементу в ґрунті порушує формування репродуктивних органів, затягується період достигання зерна.
Калій підвищує посухостійкість, покращує обмін і пересування вуглеводів, стимулює інші функції живого організму. Кальцій сприяє підвищенню кількості зеленої маси, коренів, бобів.
Магній входить до складу хлорофілу, позитивно впливає на життєдіяльність бульбочкових бактерій, бере участь у багатьох ланках обміну речовин.
Горох є вимогливий до родючості ґрунтів. Він добре використовує післядію органічних і мінеральних добрив.
Необхідно створити всі умови для ефективного засвоєння азоту з повітря. Особливо важливо внести гній на це поле за рік чи два до вирощування гороху. На початкових фазах горох потребує незначної кількості азоту, а пізніше потреба рослини в азоті забезпечується за рахунок фіксації його бульбочковими бактеріями. На добре окультурених ґрунтах при дотриманні сівозміни для початкового росту вистачає сполук азоту в ґрунті.
Фосфорно-калійні добрива краще внести у більшій нормі (Р60-100К60-100) під попередник - буряк, курурудзу, зернові тощо. Це важкорозчинні добрива і для формування врожаю гороху вистачає їх післядії та запасів цих елементів у ґрунті.
Розміщення гороху на окультурених ґрунтах у сівозміні після удобрених попередників при вмісті доступних форм фосфору і калію більше 15 мг на 100 г ґрунту дозволяє одержувати 30 ц/га зерна і більше без внесення мінеральних добрив майже у всіх зонах вирощування.
Для одержання високих урожаїв зерна норму мінеральних добрів підвищують до Р70-90 К90-120. А на грунтах з низьким вмістом магнію (менше 2-5 мг на 100 г ґрунту) рекомендується вносити магнієві добрива з розрахунку 30-40 кг/га MgO. Найкращим добривом у цьому випадку є каліймагнезія, яка містить 26-28% калію і 6-8% магнію. Ефективним є підживлення розчином MgS04 по вегетуючих рослинах.
Бажано вносити калійні добрива з меншим вмістом хлору. Горох є азотфіксуючою рослиною, тому азотні добрива під нього не вносять. Засвоєння азоту з повітря починається у фазі 2-3 листків. Невелику дозу азоту (20-30 кг/га д.р.) вносять лише у випадку, якщо під час сівби запаси легкогідролізованого азоту в орному шарі ґрунту менші, ніж 80 мг на 1 кг ґрунту.
Для покращення симбіотичної фіксації азоту необхідно застосувати такі мікроелементи: молібден, цинк і бор, якщо в 1 кг ґрунту їх міститься менше ніж 0,3 мг. Для цього використовують суперфосфат, збагачений цими елементами. Якщо суперфосфату немає, мікроелементи застосовують при протруюванні насіння, або обприскують посіви під час вегетації.
Молібден вносять у вигляді молібденовокислого амонію у нормі 25-50 г на 1 ц насіння, а при обприскуванні посівів норма внесення його становить 150-200 г/га. Бор у вигляді борної кислоти для обробки насіння використовують у нормі 25-50 г на 1 ц, а при обприскуванні посівів - 200-300 г/га. Мікроелемент цинк використовують у вигляді сірчанокислого цинку з нормою 50-100 г/ц насіння, або 200-300 г/га під час вегетації рослин. Норма внесення кобальту у вигляді сірчанокислого кобальту становить 200-300 г/га для обприскування вегетуючих рослин. Мідь застосовують у вигляді сірчанокислої міді з нормою 50-100 г на 1 ц насіння, або 200-300 г на 1 га посіву. Особливо ефективна мідь на дерново-підзолистих ґрунтах.
Найціннішим є молібден, який впливає на симбіотичну азотфіксацію. Приріст урожаю від внесення молібдену становить 3-4 ц/га. Його вплив на врожайність прирівнюється до внесення 30 кг/га д.р. азоту. Молібден і бор покращують надходження азоту в рослини гороху. Приріст урожаю від внесення бору - 2-4 ц/га. Цинк сприяє засвоєнню рослинами калію і магнію. Підвищують врожайність гороху також мідь, кобальт та ін. Кобальт позитивно діє на розмноження бульбочкових бактерій.
Регулятори росту сприяють підвищенню стійкості рослин до несприятливих умов (підвищення і пониження температури, нестача вологи), фітотоксичної дії пестицидів, ураження хворобами і шкідниками. Вони можуть підвищувати врожайність та покращувати якість продукції при вирощуванні за ресурсозберігаючими чи інтенсивними технологіями

Обробіток ґрунту: 

Основний обробіток залежить від попередника. Після збирання зернових на полях, що забур'янені однорічними бур'янами, проводять лущення з допомогою ЛДГ-10 в два сліди на глибину 5-6 см. Якщо поле забур'янене кореневищними бур'янами, то проводять лущення лемішними лущильниками ПЛ-5-25А, ПЛП-10-25 та ПЛН-8-35 на глибину 10-12 см. За нестачі вологи в ґрунті застосовують обробіток важкими дисковими боронами типу БДТ-3, БДТ-7. Через 15-20 днів проводять зяблеву оранку на глибину 25-27 см.
У Лісостепу та Степу найкращими строками оранки є кінець серпня - перша половина вересня, у Поліссі - друга половина вересня - перша декада жовтня.
На сильно забур'янених полях (особливо багаторічними кореневищними бур'янами - пирій повзучий, гострець, свинорий) з допомогою лущень повністю знищити бур'яни неможливо, тому необхідно застосовувати інші методи. Найефективнішим є внесення гербіцидів суцільної дії (раундап, ураган тощо) по стерні. Через 5-20 днів після пожовтіння і загибелі бур'янів проводять оранку На глибину 25-27 см.
За наявності в господарстві потужної техніки (наприклад, трактор К-700 з обертовим плугом) проблему багаторічних бур'янів можна частково вирішити агротехнічним способом. Він дешевший від гербіцидного і підвищує мікробіологічну активність ґрунту, є екологічно безпечним. Йдеться про надто глибоку оранку не менше 33-35 см. З такої глибини кореневища найбільш злісних бур'янів пирію, гострецю, свинорию майже не проростають на поверхню ґрунту. Ефективність глибокої оранки буде висока, якщо правильно встановити видовий склад бур'янів і відповідно до нього вибрати глибину оранки. Необхідно врахувати, що основна маса кореневищ пирію з бруньками, що дають початок новій рослині знаходиться не глибше 20 см, а на ущільнених ґрунтах до 10-12 см. Відрізки кореневищ завдовжки 5-15 см можуть утворювати пагони з глибини до 25 см.
На відміну від пирію кореневища гострецю залягають значно глибше -15-30 см. Тому глибина оранки за наявності цього бур'яну повинна становити 35-40 см, що не завжди можливо, враховуючи глибину орного шару ґрунту. Основна частина кореневищ свинорию розміщується на глибині 10-20 см, а інколи до 30 см.
При розміщенні гороху після просапних культур ґрунт не лущать, а зразу ж проводять зяблеву оранку на глибину 22-25 см. Після кукурудзи ґрунт двічі дискують у поперечних напрямах важкими дисковими боронами (БДТ-3, БДТ-7) на глибину 10-12 см і проводять зяблеву глибоку (25-27 см) оранку.
За наявності обертових плугів з обтічними передплужниками, що не забиваються кукурудзинням, поле без попереднього лущіння орють на глибину не менше 27-30 см. Горох вимагає доброго розпушення ґрунту, тому заміна оранки поверхневими обробітками в окремі роки призводить до значного зменшення врожаю - на 12-15 ц/га. На веснооранку горох реагує різким зниженням урожайності.
Передпосівний обробіток починають з настанням фізичної стиглості ґрунту з допомогою культиватора КПС-4 в агрегаті з важкими боронами БЗТС-1,0 впоперек до оранки на глибину 8-10 см. Глибше розпушування призводить до надмірного випаровування води та утворення грудок. На якісно виораних полях обмежуються одним обробітком, при недостатньому розпушенні ґрунту культивують вдруге. При достатньому підсиханні ґрунту можна використовувати для передпосівного обробітку комбіновані агрегати (РВК-3,6; Компактор, Європак, ЛК-4) з обов'язковою умовою, щоб їх розпушуючі лапи були відрегульовані на глибину не менше 8-10 см. Це потрібно для якісного глибокого загортання насіння. Розрив між передпосівним обробітком і сівбою не повинен перевищувати 1 годину.
Не варто розпушувати передчасно, коли ґрунт ще мажеться і зліплюється в грудки. Висів насіння в такий ґрунт може пригальмувати ріст рослин і спричинити зменшення врожайності.
Оскільки горох культура ранніх строків сівби, весняне закриття вологи з допомогою борін не обов'язкове.

Сівба: 

Підготовка насіння до сівби починається зразу ж після збирання врожаю. Насіння очищають на машинах первинної очистки ОВП-20А, при потребі просушують. Навесні, перед сівбою підготовка насіння складається з трьох операцій: протруювання, обробка мікроелементами і бактеріальними добривами.
Для захисту від бактеріальних та грибкових захворювань рослин, насіння протруюють хімічними препаратами. Найбільш ефективне завчасне протруювання - за 2-3 місяці до сівби.
Протруєне насіння в день сівби обробляють бактеріальними добривами, поєднуючи з обробітком молібденом і бором.
Бульбочкові бактерії можуть бути відсутні в ґрунті або малоактивні. Обробіток бактеріальними добривами сприяє активному утворенню бульбочок на коренях рослин гороху, кращому засвоєнню азоту з повітря і підвищенню врожаю. Бактеріальний препарат містить високоефективні штами, які розмножені в стерильних умовах, збагачені вуглеводами, мінеральними речовинами, вітамінами. Насіння в день сівби змочують водою (2% маси) і обробляють ризоторфіном з розрахунку 0,2-0,3 кг на гектарну норму. Цей агрозахід особливо ефективний при невеликих посівних площах гороху в господарстві. Обробляють ризоторфіном у приміщенні, куди не потрапляють сонячні промені.
Для вирощування за інтенсивною технологією найбільш придатні Богатир чеський, Рапорт, Смарагд, Топаз, Труженик та ін., які добре реагують на високий агрофон. Стійкі до осипання сорти Люлинецький короткостебловий, Уладівський напівкарлик, Лото, Норд, Красноградський 8. Підвищену стійкість до основних хвороб мають Грант, Дельта, Надійний, Світязь. Стійкі до вилягання і придатні до збирання прямим комбайнуванням сорти Дамир 2, Менгір, Смарагд, Мадонна, Зекон, Готік. Для зони Полісся і Лісостепу зареєстровано сорти гороху польового (пелюшка), Поліська 1 та Зв'ягельська.

Способи сівби.
Кращим способом сівби гороху є звичайний рядковий з відстанню між рядками 15 см. Використовують сівалки С3-3,6А; СЗ-5,4; СЗП-3,6, DT "ACCORD". Вони глибше ніж вузькорядні загортають насіння.
У зоні достатнього зволоження можна використовувати вузькорядні сівалки СЗУ-3,6; СЗ-3,6А-04; СЗ-5,4-04, що забезпечують вузькорядний спосіб сівби. Для забезпечення необхідної глибини заглиблення сошників, підсилюють тиск пружин на штангах сошників. Багаторічними дослідами встановлено, що при вирощуванні гороху вузькорядний спосіб сівби не має переваг перед рядковим.

Глибина сівби.
Горох добре переносить глибоке загортання насіння, оскільки не виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту. Для набубнявіння і проростання насінини необхідно ввібрати 100-120% води від її маси, що вдвічі більше ніж у зернових культур. Верхній шар ґрунту часто пересихає, тому достатньо вологи для насіння забезпечується при глибокому загортанні. При мілкій сівбі, особливо у суху погоду, різко знижується польова схожість, гірше розвивається коренева система.
Оптимальна глибина загортання насіння у більшості випадків становить 6-8 см. На важких запливаючих ґрунтах насіння загортають на 4-5 см. На легких ґрунтах або в умовах швидкого пересихання верхнього шару, глибину загортання збільшують до 8—10 см.
В умовах достатнього зволоження при високій культурі вирощування гороху в останні роки рекомендується висівати насіння дуже мілко - на глибину 3—4 см. Мілке і якісне загортання насіння забезпечує ранні і дружні сходи, рівномірний розвиток рослин гороху. Необхідно тільки добре підготувати ґрунт, слідкувати, щоб частина насіння не залишалась на поверхні зовсім не загорнутою, зразу ж після сівби закоткувати поле.
Проте при такій глибині сівби важко застосувати досходове та післясходове боронування, оскільки пошкоджується проросле насіння. Таку глибину сівби вибирають при хімічному способі знищення бур'янів, коли гербіциди вносять по вегетуючих рослинах. При застосуванні ґрунтових гербіцидів глибина сівби має становити 6—8 см.

Норма висіву.
Норму висіву встановлюють залежно від біологічних властивостей сорту і ґрунтово-кліматичної зони вирощування. Вона коливається від 0,8 до 1,4 млн. схожих насінин на гектар. У посушливих районах висівають насіння менше, у зоні достатнього зволоження більше. При надмірній нормі висіву загущені рослини формують менше бобів і зерен, рано і сильно вилягають. Зріджені посіви менш врожайні і сильніше забур'янюються.
Рекомендуються такі норми висіву: Степ України - 0,9-1,0, Лісостеп - 1,0-1,2, Полісся - 1,1-1,4 млн/га. Для високорослих сортів норма висіву зменшується до 0,8-0,9 млн./га, для середньорослих збільшується на 0,1-0,2 млн/га. Якщо застосовують для знищення бур'янів гербіциди, норму висіву встановлюють меншу, а при проведенні досходових і післясходових боронувань збільшують на 10-15%, в окремих випадках вона може досягати 1,6-1,7 млн/га.
Норму висіву в кг/га встановлюють залежно від крупності насіння. Орієнтовна норма висіву для дрібнонасінних (М1000< 200 г) - 2,2-2,4 ц/га; середньонасінних (М1000 = 200-250 г) - 2,4-2,8 ц/га; крупнонасінних (М1000>250 г) - 2,8-3,4 ц/га.

Строк сівби.
Горох - культура ранніх строків сівби. Висівають його при настанні фізичної стиглості ґрунту одночасно з вівсом, ярою пшеницею та ячменем в кінці березня - на початку квітня. Сходи гороху добре переносять весняні приморозки до мінус 5-7°С. Чим раніше посіяти, тим більший урожай можна одержати. Запізнення із сівбою на 10 днів проти строків, у які можна починати польові роботи, знижує врожай на 5-8 ц/га.
При ранніх строках підвищена вологість ґрунту забезпечує добре набубнявіння і проростання насіння, створюються оптимальні умови для появи дружніх сходів, краще розвивається коренева система, яка потім навіть за недостатньої вологості верхніх шарів ґрунту інтенсивно використовує запаси води з нижніх. Рослини раннього строку сівби краще використовують поживні речовини і менше пошкоджуються шкідниками та хворобами.

Догляд за посівами: 

Першим заходом догляду за горохом у посушливу весну і на пізніших посівах є післяпосівне коткування ґрунту гладкими котками. Це сприяє кращому контакту насіння з ґрунтом, підтягує воду до посівного шару ґрунту, підвищує схожість гороху і бур'янів.
Вигідно одночасно з коткуванням провести боронування посівними боронами. Утворюється неглибокий мульчуючий шар ґрунту, який запобігає випаровуванню води і утворенню кірки.
У наступному догляді за посівами важливого значення набуває боротьба з бур'янами. Горох має повільний початковий ріст і може сильно забур'янюватися. Найбільш простий і ефективний метод боротьби з ними - боронування посівів гороху. При одному досходовому та одному-двох післясходових боронуваннях знищується близько 60-80% однорічних бур'янів.
Досходове боронування проводять через 4-7 днів після сівби, але не пізніше як за 3 дні до появи сходів гороху. У сприятливих умовах може знищуватися майже 80% бур'янів у фазі білої ниточки. Не можна проводити боронування у момент появи сходів.
Післясходове боронування проводять у фазі 3-5 листків. Якщо післясходових боронувань два, то перше проводять у фазі 2-3 листків, коли рослини мають висоту 4-5 см. Вдруге посіви боронують у фазі 3-5 листків за висоти рослин 7-10 см. Щоб запобігти обламуванню рослин, боронують вдень не раніше 11-12 год., в суху погоду, коли рослини втрачають тургор і менше пошкоджуються зубцями борін, а знищені бур'яни швидше підсихають. Використовують середні борони, які мають порівняно високі зуби і менше пошкоджують рослини. Кількість пошкоджених рослин не повинна перевищувати 10-12%. Для цього боронування проводять впоперек до напряму сівби з швидкістю не більше 4-5 км/год. Горох добре переносить незначне присипання землею. Через 2-3 дні рослини самі звільняються від ґрунту і потім добре ростуть.
Горох сильно страждає від бур'янів, урожайність може знизитися на 30-50%. У дощові роки чи в силу господарсько-організаційних причин не завжди є можливість провести боронування. Для знищення бур'янів у даному випадку використовують гербіциди. Найвищої ефективності у боротьбі з бур'янами досягають при поєднанні агротехнічного і хімічного способу. Норми внесення, проти яких бур'янів застосувати і особливості застосування гербіцидів подано в таблиці. Ці дані необхідно обов'язково звіряти з рекомендаціями на упаковці препарату.
Використання того чи іншого гербіциду пов'язане насамперед з видовим складом бур'янів, метеорологічними умовами, вартістю препарату та ін.

Збирання: 

Врожай забирають багаторазово, по мірі формування бобів. Знімаються боби добре заповнені горошком, які не почали втрачати яскраво-зеленого збарвлення. В міру дозрівання гороху кількість цукрів зменшується, а білка і крохмалю збільшується.
Збирання врожаю - найскладніша операція в технології вирощування гороху.
Рослини гороху вилягають, насіння достигає неодночасно (першим - у нижніх бобах, пізніше - у верхніх), нижні боби розтріскуються і осипаються, що спричинює великі втрати зерна. Важливо встановити оптимальний строк збирання. Раннє збирання призводить до недобору врожаю через велику кількість недостиглих насінин, пізнє супроводжується надмірними втратами.
Починають скошувати горох у валки при пожовтінні 60-75% бобів. У цей час нижня й середня частини стебла стають жовтими, а верхня - блідо-зеленою. Забарвлення зерна в таких бобах набуває характерного для сорту кольору, а вологість знаходиться в межах 30-35%. Косять горох жатками ЖРБ-4,2; ЖСБ-4,2; ЖЗБ-4,2; ЖБВ-4,2, косилками КС-2,1 з пристосуванням ПБ-2,1.
Через 3-4 дні після скошування і підсихання маси можна починати підбирання і обмолот валків зерновими комбайнами. Вологість зерна зменшується до 16-19%. При вологості зерна вище 20% пошкоджується зародок насіння, а при зниженні вологості менше 15%, зерно сильно подрібнюється. Для запобігання подрібненню частоту обертання барабана зменшують до 400-500 обертів за хвилину, підбарабання опускають у нижнє положення.
Внаслідок нерівномірного достигання вологість обмолоченого зерна у верхніх бобів може бути високою. Крім того потрапляють до вороху зелені частини бур'янів. Якщо навіть впродовж однієї доби не очистити і не підсушити, то все зерно зволожується і швидко самозігрівається. Крім того, повітряно теплова обробка зерна забезпечує знищення збудників аскохітозу, бактеріозу, фузаріозу, пероноспорозу і підвищення схожості насіння.
На чистих від бур'янів посівах у суху погоду, при вирощуванні короткостеблових стійких до обсипання сортів застосовують однофазне збирання при повній стиглості бобів і зниженні вологості зерна до 15-17%.
Нові напівбезлисті та безлисті сорти придатні для прямого комбайнування, їх листки морфологічно трансформовані в несправжні вуса, які обумовлюють додаткове зчеплення між собою сусідніх рослин. Внаслідок цього рослини гороху переплітаються й практично не вилягають, залишаються прямостоячими до фази повної стиглості.
Збирають напряму також при проведенні десикації посівів. Для десикації використовують раундап (3,0 л/га), домінатор (3,0 л/га) обприскуючи посіви при побурінні 70-75% бобів. Десикантом реглон супер 150WS (2,0-3,0 л/га) посіви обприскують у період пожовтіння нижніх бобів та за вологості зерна до 45%. Десиканти припиняють вегетацію рослин і сприяють їх швидкому підсиханню.
Раундап, крім того, ще знищує вегетуючі бур'яни (пирій), тому його доцільно застосовувати насамперед на забур'янених посівах.
Очищене зерно можна зберігати за вологості не більше 14-15% шаром не вище 1,5 м.

На зелений корм горох збирають у фазі цвітіння, а на силос, сінаж - до утворення бобів.
Змішані посіви гороху в умовах достатнього зволоження посіви гороху переростають, сильно вилягають, їх важко зібрати без втрат зерна. В таких умовах практикуються змішані посіви гороху з іншими культурами.
Найкраще сіяти горох з стійкими до вилягання сортами ячменю. Суміш насіння складається з 70-75% ярого ячменю і 25-30% гороху від повної норми висіву цих культур у чистих посівах.
На зелений корм, силос, сінаж горох вирощують у сумішках з ячменем, вівсом, викою, гірчицею білою, соняшником, кукурудзою. Норма висіву гороху 0,8-0,9 млн/га, вівса і ячменю - до 3,0-3,5 млн/га, кукурудзи - 0,3-0,4 млн/га, соняшнику - 0,4 млн/ га, гірчиці - 1 млн/га.
Сумішки з вівсом, ячменем, гірчицею, викою сіють у перші дні весняних польових робіт, а з соняшником і кукурудзою при прогріванні ґрунту до 8-10°С. Такі суміші придатні для післяукісних і післяжнивних посівів.

Основний сорт: 
грарій, Акціонер, Богатир чеський. Грант Дамир 4, Вінничанин, Дельта, Люлінецький короткостеблий, На