Культура горох овочевий посівний (особливості вирощування та зберігання)

Вирощують овочевий горох для отримання зеленого горошку та молодих бобів-лопаток. Зелений горошок є поживним дієтичним продуктом. Він містить 4–8% білка, 3,1–8,8% — цукру, 1,7–3,9% — клітковини, 2–11% — крохмалю. Білок зеленого горошку має високий уміст незамінних амінокислот, особливо лізину (1,1–6,2%). Зелений горошок багатий на мінеральні солі та вітаміни (А, В1, В2, В6, С. РР), у ньому містяться холін — 260мг%, інозит — 160мг%, тіамін — 0,5 мг%, піродиксин — 1 мг%, рибофлавін — 0,19 мг%, фолієва кислота — 0,13 мг%.

Найліпшими попередниками є огірок, помідор, картопля, озимі зернові, багаторічні трави. Для уникнення ураження рослин гороху кореневими гнилями не слід допускати повторних посівів, особливо менше ніж через 3–4 роки.

Горох є добрим попередником для овочевих культур завдяки своїй здатності накопичувати велику кількість азоту (50–200 кг/га). 

Норми внесення добрив обчислюють на основі агрохімічного обстеження ґрунтів і з урахуванням виносу поживних речовин запланованим урожаєм, умісту поживних елементів у ґрунті, попередника та сортів гороху. Для гарантованого отримання врожаю зеленого горошку потрібно вносити 60–80 кг/га азотних добрив (N), 70–80 кг/га фосфорних добрив (P2O5)і 80–90 кг/га калійних добрив (К2O). Для передпосівного внесення беруть фосфорні (Р60–80) і калійні (К50–60) добрива.

Для гороху бажано внести молібденізований суперфосфат.

Основну підготовку ґрунту проводить залежно від попередника. Одразу після збирання попередника проводять дискування на глибину 10–12 см. Глибоку оранку виконують плугом із передплужниками на глибину 25–28 см. За першої можливості виходу в поле проводять ранньовесняне боронування тяжкими боронами. Культивацію на глибину 8–10 см проводять через 7–10 діб після боронування. Головна мета передпосівного обробітку ґрунту — це створення добре розпушеного шару ґрунту на глибину 8–10 см й отримання ідеально вирівняного поля.

Сіють горох рано навесні за першої можливості виходу в поле. Глибина сівби залежить від типу ґрунту: для важких ґрунтів це 3–4 см, а для супіщаних — 5–7 см. Насіння лущильних сортів висівають рядковим способом із шириною міжрядь 15 см, а цукрових — стрічковим за схемою 45 + 15, 45 + 15 + 15, 50 + 15 + 15 + 15 або 60 + 15 + 15 + 15 см. Широкі міжряддя застосовують для збирання врожаю бобів-лопаток. Норма висіву насіння залежить від його величини й становить 200–300 кг/га (1,2–1,5 млн насінин). Після сівби ґрунт ущільнюють котком. На посівах гороху цукрового 1–2 рази розпушують міжряддя.

Дуже рання сівба не дає значних переваг, а сівба в перезволожений ґрунт — є досить поширеною помилкою. Планування термінів сівби слід обґрунтовувати за приведеною нижче формулою обчислення теплових одиниць ефективної температури.

Урожай зеленого горошку з поля слід збирати протягом 2–3 діб. Інтервал між кожними наступними термінами сівби має дорівнювати 30–40 теплових одиниць: наступну сівбу слід розпочинати тоді, коли на попередньому полі проростки пророслого насіння досягнуть глибини 2 см від поверхні ґрунту. Для консервної промисловості бажано провести 6–7 послідовних термінів сівби, щоб забезпечити безперервну завантаженість переробних потужностей протягом 4–5 тижнів у червні і на початку липня. Підприємствам, що займаються заморожуванням, бажано вирощувати зелений горошок ще за більшої кількості термінів сівби.

Недостатня кількість вологи зазвичай є обмежувальним фактором для отримання високого врожаю. Терміни поливу мають вирішальне значення й мають бути прив’язані до певних фaз розвитку та браку вологи в ґрунті. Якщо ґрунт, у який проводиться сівба, є сухим, то бажано провести полив до сівби. Під час засухи в період вегетації поливають досить часто, особливо перед цвітінням і наливом зеленого горошку (у південних районах рослини поливають 1–3 рази — 300–500 м³/га).

Серед грибних хвороб гороху особливо поширеними є аскохітоз, фузаріоз, пероноспороз, борошниста роса й іржа. Для ефективного їх контролю застосовують фунгіциди, які дозволені в умовах України.

Найпоширенішим шкідником на посівах овочевого горошку є попелиця та горохова вогнівка. Проти попелиці рослини обробляють інсектицидами, але не пізніше як за 30 діб до збирання врожаю. Зазвичай потрібно провести 2–3 обробки.

Проти бур’янів широко поширені такі гербіциди: для передпосівного внесення Стомп (пендиметалін), Паторан плюс (метобромурон + прометрин) та для післяпосівного — Тропотокс (МСПБ).

Збирання зеленого горошку з потрібними характеристиками на одному полі можна проводити тільки протягом 2–3 діб. Найкраща стадія дозрівання залежить від вимог виробника до якості продукції. Ступінь дозрівання перевіряють регулярно, але не рідше раз одного раза на два дні. Ті, хто вирощує горошок для переробної промисловості, можуть послуговуватися приладами, призначеними для виміру показників зрілості горошку — тендерометр (Т°) або фінометр (f°).

Для заморожування зазвичай беруть більш ранні терміни збирання врожаю (за 110–140 Т°), а для переробки в консервнійпромисловості — перевагу надають більш пізнім термінам збору врожаю (за 150–160 Т°).

Горох на зелений горошок скошують у валки. Потім не пізніше ніж за 24 години, валки обмолочують, а зерно перевозять цистернами на консервні заводи.

Вживати зелений горошок можна свіжим, консервованим або замороженим. Отримання консервів із високими смаковими якостями — це найважливіше для переробної промисловості, і найголовнішу роль тут відіграє вчасний збір урожаю. Зібраний горошок негайно відправляють на переробку, бо навіть за незначної затримки зменшується вміст цукру, зерна стають крохмалистими, боби грубими, розсіл у банках мутніє. Для заморожування слід висівати лише ті сорти, що дають темно-зелені зерна, й уникати світло-зелених сортів, оскільки вони дають кінцевому продукту білувато-зелене забарвлення.