Культура хмiль (особливості вирощування та зберігання)

Хміль (Humulus L.) належить до родини коноплевих (Cannabinaceae L.). Рід хмелю поділяють на три види: звичайний (Н. lupulus L.), серцеподібний (Н. cordifolius Mig.) і японський (ff. japonicus Sieg. et Zuss.). Найбільше виробниче значення має хміль звичайний.

Вирощують хміль для пивоварної промисловості. Крім того, його використовують у медицині, фармацевтичній, парфюмерно-косметичній, консервній і хлібопекарській промисловості. Стебла хмелю, крім того, дають волокно, вміст якого становить близько 15%

Після закладання хмільника після зернових або зернобобових культур проводять лущення стерні, через 2-3 тижні вносять приблизно половину норми органічних та фосфорно-калійних мінеральних добрив і розпочинають плантажну оранку ґрунту на глибину до 45 см. Через 3-4 тижні вносять решту добрив і переорюють ділянку на глибину 25 см. Загальна норма органічних добрив становить 50 - 60 т/га, мінеральних 7-8 ц/га (Р90К90). Після просапних культур ґрунт не лущать, а обробляють лише плугами. Є й інший спосіб підготовки ґрунту для садіння хмелю, за якого замість плантажної застосовують глибоку оранку на 30 - 35 см. Восени на удобрених і заправлених добривами площах копають машинами БМ-204, БКГО-67, БКГМ-66-2 ямки розміром 60 х 60 х 60 см, розміщуючи їх рядами за схемами 2,1 х 1 м, 2,1 х 1,6 м, 2,5 х 1 м. На початку весняних польових робіт ямки заповнюють родючим верхнім шаром ґрунту, змішаним з 5 - 7 кг перегною або компосту, і починають садити однорічні саджанці хмелю, вирощені в шкілках, або живці. Глибина садіння 8 - 10 см від поверхні ґрунту.

Сходи саджанців з'являються через 7-10 днів, живців - через 10 - 15 днів. За цей час на поверхні ґрунту може утворитися кірка, яку руйнують розпушуванням міжрядь. При з'явленні на поверхні ґрунту приблизно 75% сходів перевіряють стан плантації і саджанці або живці, які не проросли, замінюють запасними.

Після проростання хмелю і висоті рослин 50 - 60 см стебло заводять на підтримки й розпушують міжряддя культиваторами одночасно з боронуванням на глибину 10-12 см.

Протягом вегетації на плантаціях хмелю першого року життя проводять 4-5 розпушувань міжрядь і одне підгортання рослин плугом-розпушувачем ПРВМ-ЗХ. На другий рік життя хмелю рано навесні розорюють і розгрібають гребені, а на матках обрізують бічні кореневища та підземні стебла минулого року. Висота обрізування стебел залежить від стану рослин: на сильнорозвинених рослинах їх обрізують повністю, на слаборозвинених - над першою та другою парою вічок. Проводять також механізоване обрізування маток з використанням пристрою ПКХ-1 на плузі-розпушувачі.

Сильно пошкоджені або відмерлі рослини викорчовують і на їх місце висаджують нові живці або саджанці із шкілки. На 1 га густота продуктивних стебел насаджень має бути 14 - 16 тисяч. Обрізані стебла й інші рештки вивозять за межі плантації і знищують.

Після обрізування хмелю вносять гербіциди і розпушують ґрунт у міжряддях. Для знищення бур'янів використовують такі гербіциди, як 50%-й ситрин (3,5 - 5 кг/га), 50%-й дуал (2,5 л/га), 48%-й базаг-ран (2,1 л/га) та ін. З появою пагонів завдовжки 60-70 см проводять рамування - вирізують зайві пагони, залишаючи на кожному кущі по 5 - 6 найкраще розвинених центральних пагонів.

Для прискорення достигання шишок застосовують хімічне рамування, обприскуючи рослини 40%-м розчином аміачної селітри при висоті пагонів 70 - 80 см. Після рамування проводять перше підживлення хмелю повним мінеральним добривом (по 45 кг/га азоту, фосфору і калію). Через 6-7 днів після проведення рамування стебла заводять на підтримки - два стебла на дві підтримки біля кожного куща. Зайві вирізують й вивозять із хмільника.

При висоті рослин 3 - 4 м їх підгортають з одночасним внесенням фосфорно-калійних добрив у дозі 30 - 45 кг/га д. р. Для підвищення врожаю хмелю рослини пасинкують - обрізують зайві нижні бічні гілки на відстані 2 - 3 см від головного стебла та молоді паго--ни, які з'являються на поверхні ґрунту, та пінцирують - прищипують бічні гілки на висоті до 2 м від поверхні ґрунту, чеканять - обрізують над шпалерою верхівки стебел.

Для знищення люцернового довгоносика і бліх рослини обприскують хлорофосом (0,3 - 0,5%-м розчином по 0,3 - 0,5 л на кущ хмелю). З появою на рослинах павутинного кліща, попелиці хмільники обробляють 40%-м фосфамідом (1,5 - 6 л/га), 25%-м антіо (1,5 - 6 л/га) або біопрепаратом бітоксибацилліном (2-4 кг/га). Проти хвороб хміль обприскують 80%-м полікарбацином (4-8 кг/га), 80%-м цинебом (4-8 кг/га) або 80%-м купрозаном (4-8 кг/га), 25%-м ридомілом (1 - 1,5 кг/га) та ін. Проти вірусних хвороб використовують сульфат цинку (3 кг/га).

Збирання хмелю вручну або хмелезбиральними машинами (4Х-4Л або ХМП-1,6) починають у технічній стиглості, коли шишки стають щільними, мають специфічний аромат, сіре забарвлення та золотисто-зелене або лимонно-жовте забарвлення лупуліно-вих залозок. У цей час шишки містять максимальну кількість альфа-кислот, ефірної олії, поліфенолів. В основних хмелярських районах збирання закінчують до 15-29 вересня. Запізнення із збиранням погіршує якість шишок внаслідок висипання лупулінових зерен. Свіжозібрані шишки, які містять до 80% води, на пунктах післязбиральної обробки спочатку підлягають 12 - 14-годинному активному вентилюванню підігрітим повітрям (до 30°C), завдяки якому вологість їх зменшується на 25 - 30%. Після вентилювання шишки висушують у сушильних камерах спеціальних сушарок (ПХБ-750К) прогрітим повітрям до 40 - 50°C з доведенням вологості до 9 - 10%. Висушені шишки вивантажують із сушарок у прибудовані до них сухі й темні приміщення для відлежування. Для цього їх розкладають на дерев'яних настилах спочатку шаром 70 - 80 см з поступовим підвищенням до 1,5 -2м. Після відлежування всі шишки у 1,5 - 2-метро-вому шарі рівномірно зволожуються за рахунок вологи атмосферного повітря до вологості 11-13%. Якщо атмосферне повітря недостатньо вологе, то при відлежуванні шишки злегка зволожують дрібно розпиленою холодною водою або використовують пароутворювачі з поданням пару під шар хмелю. Для збереження цінних речовин у шишках їх піддають сульфітації - у спеціальній сушильній камері сірчаним газом підпаленої сірки. Відлежаний хміль-сирець пакують у поліетиленові або джутові мішки й відправляють на хмелеприймальні пункти або хмелефабрики для остаточного доведення його до необхідних товарних кондицій згідно із стандартом.