Культура Калина (особливості вирощування та зберігання)
Калина звичайна - рослина не дуже вибаглива, але вимагає деяких хитрощів при вирощуванні. Так, у природі, чагарник найчастіше росте в місцях зволожених, в окультурених садах ж калина віддає перевагу більш сухі ґрунти. Грунт повинна бути підготовленою, як і для інших садових рослин, правильно визначено ділянку з низьким рівнем ґрунтових вод. Хоча саджанці калини, які отримані при вегетативному розмноженні, починають плодоносити набагато раніше, вже на другий рік після висаджування, фахівці рекомендують садівникам вирощувати посадковий матеріал з насіння.
Для регулярного одержання високих урожаїв рослини щорічно підгодовують. Для цього навесні, перед розпусканням бруньок (звичайно наприкінці квітня), вносять азотні добрива з розрахунку 30 г аміачної селітри на 1 м2 поверхні пристовбурного кола. Другу підгодівлю дають улітку, у середині червня, з розрахунку 10 г аміачної селітри, 15 г подвійного або 30 г простого суперфосфату й 15 г калійної солі на 1 м2 пристовбурного кола. Восени, після збору врожаю, вносять по 15 г подвійного суперфосфату й калійної солі на 1 м2 пристовбурного кола. На кислих ґрунтах один раз в 3-4 роки додають 200-300 г вапна на кущ.
Органічні добрива (гній, перегній або компост) вносять восени, під перекопку, один раз в 3—4 роки з розрахунку 8—10 кг на 1 м2 пристовбурного кола, або в канавки, викопані по проекції крони куща.
Для посадки саджанців у ряді на відстані 2-4 м одне від одного копають ями 60X60 см, заповнюють їх родючим ґрунтом і вносять по 6-8 кг перегною або торфокомпосту, 200 г суперфосфату й 80 г хлористого калію. У важкі по механічному складі ґрунти додають по 8-10 кг піску. Усі компоненти ретельно перемішують із ґрунтом. Перед посадкою в саджанців вирізують всі хворі й поламані гілки. Після посадки рослин ґрунт рясно поливають із розрахунку два-три цебра на кущ і мульчують торфом або рослинними залишками.
Насіння потрібно виділяти з найкращих плодів рослин, визначати по урожаю, розміром, смаковими якостями. Отримані насіння можна посадити в грунт уже восени того року, коли вони були зібрані, але в цьому випадку, сходи доведеться чекати досить довго. Докладніше про посадці кущів восени - у статті "Осіння посадка чагарників і дерев у саду". Розпочнеться проростання приблизно в кінці літа наступного року. Спочатку з'явиться невеличкий корінець, а на поверхню вийде саме сім'я з оболонкою. У подібному стані малі проростки йдуть на зимівлю і тільки навесні сім'ядолі звільняться від покривів насіння і почнуть рости в висоту. Якщо калину необхідно виростити в більш короткі терміни, то використовують метод стратифікації. Насіння укладаються в капронову мішечок і в такому вигляді укладають у вологі тирсу або мох. Зберігати насіння потрібно два місяці при температурі +19+23 градуси Цельсія. Далі, проростки визначають у більш прохолодне місце, підвал або холодильник, де температура не повинна перевищувати +5 градусів Цельсія. Термін утримання - один місяць. Готові проростки заглиблюють у землю так, щоб подсемядольное коліно залишалося вище поверхні грунту. У проміжний період, лютий-березень, проростки продовжують розвиток, поступово звільняються від покривів. Таким чином, формуються сіянці. Вони досягають зростання в 5-8 сантиметрів і мають на стовбурі пару листя. На початку травня готові сіянці переносять в розсадник, висаджується у відкритий грунт навесні наступного року.
Вегетативне розмноження. Цей спосіб дозволяє зберегти індивідуальні особливості рослин і швидше одержати посадковий матеріал. Для декоративних форм – це єдиний спосіб розмноження. Придатні як здеревілі, так і зелені черешки. Найкраще вкорінюються черешки, заготовлені з верхньої частини пагона. Зрізують їх у квітні, безпосередньо перед посадкою. Якщо вони заготовлені заздалегідь, то зберігають їх у підвалі прикопаними в сніг або в холодильнику загорненими в поліетиленову плівку.
Для заготівлі черешків вибирають частину однолітнього приросту з добре розвиненими бруньками. Довжина черешків повинна бути не менш 20 см. Для кращого вкорінення нижні кінці черешків – 2-3 см на 12-36 год занурюють у водяний розчин 0,01%-ного гетероауксину. У квітні черешки висаджують у пухкий родючий ґрунт. Для їхнього вкорінення потрібні підвищена вологість і пухкий ґрунт, вільний від бур’янів.
За калиною доглядають, як і за більшістю рослин в саду - ведуть боротьбу з бур'янами поруч, розпушують грунт у рядах і міжряддях, лунки мульчують і забезпечують вологість грунту поливом. Також необхідно пам'ятати і про обрізку сухих гілок від стовбура. Один раз у 7-9 років калину слід висвітлити, тобто прорідити загуслу крону. Пагони вкорочувати не рекомендується. Треба боротися і з шкідниками, постійно доглядаючи за корою і листям рослини. Найчастіше калину атакує попелиця, яку можна вивести за допомогою відвару тютюну та зеленого мила, розчин 40 г на 10 л води. Намагайтеся проводити обприскування своєчасно.
Калина може рости і на простий землі, але, щоб її кущ був красивим і родючим, його все таки слід підгодовувати. Добриво грунту відбувається разом з процесом мульчування, в грунт вноситься компост, торф, перегній.
Коли основний результат посадки калини на ділянці досягнутий, і кущ, обсипаний яскраво-червоними кетягами ягід, необхідно подумати і про збір врожаю. Даний процес також слід провести дуже вчасно, інакше ягода може втратити сік, а відповідно смак і корисні властивості. Також частину врожаю пропадає з-за сильних вітрів і птахів, які скльовують ягоди. Грона слід зрізати дуже акуратно, ламати не рекомендується, інакше можна зіпсувати урожай наступного року, випадково зачепивши нирки.
Плоди збирають у вересні – жовтні, коли вони повністю достигнуть. Сушать їх у затінку на вільному повітрі або в сушарках при температурі 50-60°. Сухі плоди обмолочують, сортують, відділяючи гілочки і плодоніжки.
При заготівлі кори калини дуже важливо її акуратно зняти, не можна при цьому оголяти гілка.
Плоди з калини звичайної найкраще збирати в кінці осені, зберігати потрібно пучками, обов'язково підвісити їх. Можна заморожувати їх і зберігати до весни.