Культура Калина (особливості вирощування та зберігання)

калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
калина звичайна
Особливості вирощування
Детальніше про саму рослину (будова, біологічні особливості, загальний опис): 
Призначення культури: 
Опис: 

Калина звичайна - рослина не дуже вибаглива, але вимагає деяких хитрощів при вирощуванні. Так, у природі, чагарник найчастіше росте в місцях зволожених, в окультурених садах ж калина віддає перевагу більш сухі ґрунти. Грунт повинна бути підготовленою, як і для інших садових рослин, правильно визначено ділянку з низьким рівнем ґрунтових вод. Хоча саджанці калини, які отримані при вегетативному розмноженні, починають плодоносити набагато раніше, вже на другий рік після висаджування, фахівці рекомендують садівникам вирощувати посадковий матеріал з насіння.

Система удобрень: 

 Для регулярного одержання високих урожаїв рослини щорічно підгодовують. Для цього навесні, перед розпусканням бруньок (звичайно наприкінці квітня), вносять азотні добрива з розрахунку 30 г аміачної селітри на 1 м2 поверхні пристовбурного кола. Другу підгодівлю дають улітку, у середині червня, з розрахунку 10 г аміачної селітри, 15 г подвійного або 30 г простого суперфосфату й 15 г калійної солі на 1 м2 пристовбурного кола. Восени, після збору врожаю, вносять по 15 г подвійного суперфосфату й калійної солі на 1 м2 пристовбурного кола. На кислих ґрунтах один раз в 3-4 роки додають 200-300 г вапна на кущ.

Органічні добрива (гній, перегній або компост) вносять восени, під перекопку, один раз в 3—4 роки з розрахунку 8—10 кг на 1 м2 пристовбурного кола, або в канавки, викопані по проекції крони куща.

Обробіток ґрунту: 

Для посадки саджанців у ряді на відстані 2-4 м одне від одного копають ями 60X60 см, заповнюють їх родючим ґрунтом і вносять по 6-8 кг перегною або торфокомпосту, 200 г суперфосфату й 80 г хлористого калію. У важкі по механічному складі ґрунти додають по 8-10 кг піску. Усі компоненти ретельно перемішують із ґрунтом. Перед посадкою в саджанців вирізують всі хворі й поламані гілки. Після посадки рослин ґрунт рясно поливають із розрахунку два-три цебра на кущ і мульчують торфом або рослинними залишками.

Сівба: 

Насіння потрібно виділяти з найкращих плодів рослин, визначати по урожаю, розміром, смаковими якостями. Отримані насіння можна посадити в грунт уже восени того року, коли вони були зібрані, але в цьому випадку, сходи доведеться чекати досить довго. Докладніше про посадці кущів восени - у статті "Осіння посадка чагарників і дерев у саду". Розпочнеться проростання приблизно в кінці літа наступного року. Спочатку з'явиться невеличкий корінець, а на поверхню вийде саме сім'я з оболонкою. У подібному стані малі проростки йдуть на зимівлю і тільки навесні сім'ядолі звільняться від покривів насіння і почнуть рости в висоту. Якщо калину необхідно виростити в більш короткі терміни, то використовують метод стратифікації. Насіння укладаються в капронову мішечок і в такому вигляді укладають у вологі тирсу або мох. Зберігати насіння потрібно два місяці при температурі +19+23 градуси Цельсія. Далі, проростки визначають у більш прохолодне місце, підвал або холодильник, де температура не повинна перевищувати +5 градусів Цельсія. Термін утримання - один місяць. Готові проростки заглиблюють у землю так, щоб подсемядольное коліно залишалося вище поверхні грунту. У проміжний період, лютий-березень, проростки продовжують розвиток, поступово звільняються від покривів. Таким чином, формуються сіянці. Вони досягають зростання в 5-8 сантиметрів і мають на стовбурі пару листя. На початку травня готові сіянці переносять в розсадник, висаджується у відкритий грунт навесні наступного року.

Вегетативне розмноження. Цей спосіб дозволяє зберегти індивідуальні особливості рослин і швидше одержати посадковий матеріал. Для декоративних форм – це єдиний спосіб розмноження. Придатні як здеревілі, так і зелені черешки. Найкраще вкорінюються черешки, заготовлені з верхньої частини пагона. Зрізують їх у квітні, безпосередньо перед посадкою. Якщо вони заготовлені заздалегідь, то зберігають їх у підвалі прикопаними в сніг або в холодильнику загорненими в поліетиленову плівку.

Для заготівлі черешків вибирають частину однолітнього приросту з добре розвиненими бруньками. Довжина черешків повинна бути не менш 20 см. Для кращого вкорінення нижні кінці черешків – 2-3 см на 12-36 год занурюють у водяний розчин 0,01%-ного гетероауксину. У квітні черешки висаджують у пухкий родючий ґрунт. Для їхнього вкорінення потрібні підвищена вологість і пухкий ґрунт, вільний від бур’янів.

Догляд: 

За калиною доглядають, як і за більшістю рослин в саду - ведуть боротьбу з бур'янами поруч, розпушують грунт у рядах і міжряддях, лунки мульчують і забезпечують вологість грунту поливом. Також необхідно пам'ятати і про обрізку сухих гілок від стовбура. Один раз у 7-9 років калину слід висвітлити, тобто прорідити загуслу крону. Пагони вкорочувати не рекомендується. Треба боротися і з шкідниками, постійно доглядаючи за корою і листям рослини. Найчастіше калину атакує попелиця, яку можна вивести за допомогою відвару тютюну та зеленого мила, розчин 40 г на 10 л води. Намагайтеся проводити обприскування своєчасно.

Калина може рости і на простий землі, але, щоб її кущ був красивим і родючим, його все таки слід підгодовувати. Добриво грунту відбувається разом з процесом мульчування, в грунт вноситься компост, торф, перегній.

Збирання: 

Коли основний результат посадки калини на ділянці досягнутий, і кущ, обсипаний яскраво-червоними кетягами ягід, необхідно подумати і про збір врожаю. Даний процес також слід провести дуже вчасно, інакше ягода може втратити сік, а відповідно смак і корисні властивості. Також частину врожаю пропадає з-за сильних вітрів і птахів, які скльовують ягоди. Грона слід зрізати дуже акуратно, ламати не рекомендується, інакше можна зіпсувати урожай наступного року, випадково зачепивши нирки.

Плоди збирають у вересні – жовтні, коли вони повністю достигнуть. Сушать їх у затінку на вільному повітрі або в сушарках при температурі 50-60°. Сухі плоди обмолочують, сортують, відділяючи гілочки і плодоніжки. 

Технологія зберігання врожаю: 

При заготівлі кори калини дуже важливо її акуратно зняти, не можна при цьому оголяти гілка.

Плоди з калини звичайної найкраще збирати в кінці осені, зберігати потрібно пучками, обов'язково підвісити їх. Можна заморожувати їх і зберігати до весни.