Калли
Калла - багаторічна трав’яниста рослина з великими листками і витонченими квітами білого, жовтого, червоного та інших кольорів з сімейства ароїдні. Зустрічається калла у природньому середовищі на Африканському континенті, де вона може вирости до 2,5 метрів, листя темно-зеленого кольору, хвилясті по краях. Квітка у калли незвична, нагадує качан, який ніжно обгортає тендітне покривало. Кімнатні квіти калли практично не пахнуть, а ось калли садові в теплу сонячну погоду виливають ніжний аромат.
Ці квіти передають господарям виключно позитивну енергетику радості і допомагають встановити гармонію в приміщені.
Увага!
Всі частини калли є отруйними і при попаданні всередину організму можуть викликати у людини гостру блювоту, пухлину горла і рота. Тримайте кімнатні калли подалі від дітей, а садити і пересаджувати цю рослину радимо в рукавичках.
Щоб створити правильні домашні умови для купленої калли, для початку потрібно визначитися, до якої саме групи вона належить. «Білі» калли – кореневищні рослини і не мають в кореневій системі ні бульб, ні цибулин, а «кольорові» калли – бульбові рослини. Калли обох груп для нормального цвітіння повинні щорічно мати період спокою (2 – 6 місяців), під час якого «білі» калли припиняють ріст, а «кольорові» повністю його припиняють, скидають листя і «відпочивають» у вигляді сплячої бульби. Рослини першої групи віддають перевагу помірній температурі, рясному поливу і вологості, а калли другої групи в таких умовах будуть страждати від перезволоження, внаслідок чого їх бульби почнуть загнивати і рослини загинуть.
Досить часто квітникарям буває складно визначитися з часом, коли куплена калла повинна відпочивати. Це зазвичай відбувається із-за того, що надходять у продаж гібриди (як правило, голландські) «готують» стимуляторами росту до будь-якого часу року і цвісти вони можуть навіть тоді, коли в природних умовах у них повинен бути період спокою. Цикли розвитку у таких рослин збиваються і деякі з них можуть не йти на спокій протягом цілого року після покупки, але з часом вони все одно встановлюють правильний режим. Завдання квітникаря – забезпечити оптимальний температурно-вологісний режим, освітлення, підживлення та поливання, а калли після цвітіння самі поступово перейдуть в період спокою.
Всі калли віддають перевагу яскравому розсіяному освітленні (не під прямим сонцем), причому не скидають листя, «білі» екземпляри мають потребу в ньому навіть в період спокою. Із-за нестачі світла ці рослини нерідко відмовляються цвісти, їх черешки витягуються, а у «кольорових» видів бліднуть покривала. Утримання калли, виключно під штучним освітленням в період активного росту, має забезпечувати тривалість світлового дня 10 – 12 годин.
Температурний режим для «білих» і «кольорових» калл (зантедескій) має значні відмінності, хоча існують і загальні правила: при підвищеній температурі в поєднанні з низькою вологістю всі калли можуть вражатися шкідниками (попелиця, павутинний кліщ, трипси) і принципово не цвітуть при різких її перепадах. Кореневищні рослини першої групи рекомендується в період вегетації зберігати при 18 – 20 °с, поступово знижуючи її після цвітіння до температури 10 – 13 °C, при якій «білі» калли повинні відпочивати як мінімум 1,5 – 2 місяці. «Кольорові» калли краще розвиваються при 20 – 24 °C і невелике коливання нічної і денної температури позитивно впливає на правильне формування черешків їх листя, але для повноцінного дозрівання бульб і закладання квіткових бруньок, відцвілі рослини рекомендується місяць містити без поливів при температурі 25 – 27 °C. Утримувати бульбові калли в таких умовах можна навіть у викопаному стані, але тільки з листям, щоб протягом місяця вони передали поживні речовини в бульби і після висихання легко відокремилися. Достиглі бульби без листя слід укласти на суху зимівлю в холодильник або льох (t +3 – +5 °C) до березня – квітня. Для успішного зберігання їх бажано пересипати тирсою або помістити в окремі паперові пакети, укладаючи точкою зростання вгору і регулярно проводити контроль їх стану.
Дуже важливо для правильного розвитку і цвітіння цих рослин проводити своєчасні підживлення. Деякі квітникарі в літній період практикують щорічну висадку домашніх калл у відкритий ґрунт, де вони можуть отримувати достатньо поживних речовин, однак при постійному утримані в домашніх умовах рослинам просто необхідні органічні та комплексні мінеральні добрива, які слід вносити по черзі раз в два тижні. Щоб калли не нарощували м’ясисті листя на шкоду цвітінню, на початку періоду вегетації не рекомендується зловживати азотними підгодівлями. Після появи квітконосів до початку розпуску суцвіть в якості добрива можна використовувати підкислюючий ґрунт-сечовину, а з початком цвітіння – настій шкаралупи яєць. Кореневі підгодівлі корисно поєднувати з позакореневою, але при цьому не можна обприскувати покривала суцвіть, інакше вони покриються плямами і швидко втратять декоративність. Про нестачу поживних речовин можна судити за зовнішнім виглядом калли: листя рослин втрачають блиск і никнуть при нестачі азоту, а при нестачі калію піднімають вгору загострені кінці.
Ґрунт для калл підійде універсальний, для квітучих кімнатних рослин.А можна ґрунт приготувати і самостійно. Взяти у рівних частинах: компосту, листової землі і чистого річкового піску, і додати до них 1/4 частини глини, 2 частини ґрунту і суперфосфат(столова ложка добрива на 3 л суміші)
Після закінчення періоду спокою всі домашні калли потребують посадки (пересадки) в новий поживний субстрат. «Білим» каллам (зантедескіям) ця процедура необхідна для того, щоб відокремити від материнських рослин дочірні паростки, так як вони не тільки послаблюють рослину, але і можуть стати однією з причин відсутності цвітіння. Якщо проводити регулярну прищіпку молодих бокових паростків і періодично акуратно замінювати верхній шар ґрунту в горщику, то кореневищні калли можна залишати без пересадки до 2-х років. Горщики для «білих» калл слід підбирати за розмірами кореневої системи – широкі (діаметр не менше 15 – 20 сантиметрів), але не занадто глибокі. Дренажний шар (великий керамзит) повинен становити не менше 5 сантиметрів, а ґрунтосуміш повинна мати слабо-кислу реакцію. Можна використовувати універсальні ґрунти для ароїдних і квітучих кімнатних рослин або самостійно готувати суміш з компосту (перегною), листової землі і чистого річкового піску, узятих в рівних частинах, і додати до них 1/4 частини глини, дві частини дернового ґрунту і суперфосфат з розрахунку: столова ложка добрива на 3 літри суміші. Занадто заглиблювати дорослі кореневищні калли при пересадці не рекомендується, але при дрібної посадці листя рослин можуть вилягати. Глибина посадки молодих вілдільників приблизно дорівнює діаметру кореневища, помноженому на три. Після посадки (пересадки) температуру в приміщенні поступово підвищують і з початком активного зростання (через 2 – 3 тижні) калли починають регулярно поливати й удобрювати за описаною вище схемою.
Що стосується «кольорових» калл, то для посадки однієї бульби цілком підійде три-літровий горщик. Перезимовані бульби в березні викладають на пророщування в тепле освітлене місце і обприскують два рази в тиждень. Через 2 – 3 тижні їх протягом 15 – 20 хвилин знезаражують в розчині марганцівки і після просушування висаджують. Дренаж «кольоровим» каллам організують такий же, а в ґрунті-суміші наполовину знижують кількість піску й зовсім виключають глину. Бульби при посадці укладають на тонкий шар піску і присипають на 1,5 – 2 сантиметри, а по мірі підростання листочків ґрунт-суміш поступово досипають. Горщики з бульбами поміщають на добре освітлене місце і перші два тижні не поливають, а потім встановлюють догляд за вище описаною схемою.
Вирощування бульбових калл: особливості висадки та догляду:
- Терміни висадки бульб кали у відкритий ґрунт: можна висаджувати відразу, як тільки мине загроза заморозків, приблизно в другій половині травня.
- Спеціальної обробки або підготовки до посадки бульби кали не вимагають.
- Пророщувати бульби кали (цибулини кали) потрібно в контейнерах або горщиках в період з березня по квітень. Звертаємо вашу увагу: вони швидко проростають, тому ви можете висаджувати їх прямо у відкритий ґрунт відразу після того, як він прогріється до температури близько 12 ° C. У той же час, в який ви зазвичай висаджуєте, наприклад, жоржини.
Для пророщування бульби калл укладають у вологий, м'який, живильний субстрат зі злегка кислим середовищем і присипають землею. З готових - підійде ґрунт для азалій. Глибина загортання бульб - не більше 10 см. Відстань між рослинами при посадці - близько 30 см.
Ці квіти вирощують у вологоємкому родючому ґрунті з легкою кислою реакцією. Для цього можна використовувати готовий субстрат, з вмістом торфу, наприклад: для азалій. Рослина віддає перевагу відкритим і вологим місцям, можна вирощувати в півтіні. Уникайте спеки.
Важливо: будьте уважні, верхня частина бульби має точки зростання "вічка", розміщуйте бульби «вічками» вгору, не переплутайте. Для кімнатного вирощування в домашніх умовах підберіть для бульб калл широкий, не надто глибокий вазон. У цих квітів поверхнева коренева система, і для гарного росту і цвітіння їм потрібен чималий обсяг ґрунту, не менше двох літрів і горщик діаметром не менше 25 см.
- Оптимальна температура для вирощування - + 20 ° C- 25 ° C.
- До появи ростків кали поливають дуже помірно.
- Щоб уникнути хвороб або їх попередити перед тим, як висадити бульби можна обробити фунгіцидами.
Вологість для «білих» калл (зантедескій) потрібно підтримувати в межах 70 – 80%, особливо в приміщеннях з підвищеною температурою. Для цього горщики з рослинами потрібно ставити на піддон з вологим керамзитом, два рази в день обприскувати листя або протирати їх вологою губкою. «Кольорові» калли менш вибагливі: їх можна утримувати при вологості 50 – 60%, теж встановлювати на піддони з вологою галькою (мохом-сфагнумом), але обприскування проводити рідше і дуже акуратно, або взагалі замінити тільки протиранням листя, щоб волога не стікала по черешкам і не викликала гниття бульби.
До поливу і зволоженості ґрунту «білі» калли вважаються дуже вимогливими, так як в природі вони воліють рости на заболочених ділянках. В період активного зростання режим поливу для них рекомендується підтримувати рясний, але щоб не провокувати застій вологи і гниття коренів, бажано проводити процедуру після просихання верхнього (не більше одного сантиметри) шару і зливати залишки води з піддону через 15 хвилин. «Кольорові» калли в таких рясних поливах не потребують, навпаки – застій води в ґрунті може стати причиною утворення гнилі на бульбах. Ці рослини рекомендується поливати теплою водою, тільки по краю горщика і тільки після просихання ґрунту на 2 – 3 сантиметри. Після цвітіння для обох груп калл частоту поливів скорочують, а «кольоровим» через 1 – 2 місяці повністю припиняють. За цей час в виснажену після цвітіння бульбу переходять поживні речовини з наземної частини, і вона поступово відмирає. Різко «вводити» калли в період відпочинку, зрізуючи листя або обмежуючи полив в інший час, вкрай не рекомендується, інакше бульби не дозріють повноцінно. Зазвичай у всіх калл, відновлення режиму, початок періоду спокою потрапляє приблизно на жовтень – листопад, а закінчення на лютий – березень, але ці терміни можуть зсуватися в залежності від зовнішніх факторів. Наприклад, у літню спеку калла може призупинити зростання і зацвісти трохи пізніше, змінивши і час підготовки до відпочинку.
