Культура конюшина лучна (особливості вирощування та зберігання)

Конюшина — давня культура, в Україні й Росії відома з середини XVIII ст. В наш час основні райони вирощування конюшини — Україна, Центральна Нечорноземна зона Росії, Білорусь, країни Балтії.

Вирощують конюшину також на Уралі, в Західному Сибіру, Приморському краї та інших районах.

Конюшина - цінна кормова культура, що дозволяє збалансувати вуглеводисті корми за вмістом протеїну.

На 1 кормову одиницю має у 1,5 рази більше перетравного протеїну, ніж його потрібно за зоотехнічними нормами. Містить майже всі амінокислоти; в т.ч. найважливіші - лізин, метіонін, триптофан. У фазі бутонізації конюшина лучна містить 20,5% протеїну, на початку цвітіння - 18%, а в фазі повного цвітіння - 17,4%. В 1ц зеленої маси міститься 21 кормова одиниця, в 1ц сіна - 53 к.о. Урожайність зеленої маси за два укоси в середньому становить 300-500 ц/га, сіна - 50-100 ц/га. Велике агротехнічне значення конюшини. Вона збагачує ґрунт органічною речовиною, азотом, фосфором, калієм. Поліпшуючи агрофізичні, агрохімічні й біологічні властивості ґрунту, конюшина є кращим попередником для всіх небобових культур.

Вирощування конюшини на схилах захищає ґрунт від ерозії. Використання азоту з повітря і можливість знижувати внесення мінеральних добрив дозволяє вирішувати екологічні проблеми.

Кращі попередники озимі і ярі зернові, просапні культури.

Фосфорні і калійні добрива (Р60-80К60-90) вносять під оранку. Вони використовуються покривною культурою і рослинами конюшини. Норма азотних добрив під ячмінь не повинна перевищувати N30-60, щоб не допустити вилягання посівів. На другий рік вегетації немає потреби вносити азотні добрива. Восени чи навесні посіви конюшини підживлюють фосфорними і калійними (Р30-60К30-60) добривами.

Основний обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні, зяблевій оранці на глибину 27-30см. Весняним обробітком добре розпушують і вирівнюють ґрунт за допомогою комбінованих знарядь РВК-3,6, ЛК-4, Європак чи ін.

Конюшину сіють рано навесні під покрив переважно ранніх ярих культур - ячменю, однорічних трав зернотрав'яними сівалками СЗТ-3,6. При весняній безпокривній сівбі зацвітає і формує насіння у рік сівби. В умовах України літні посіви конюшини ростуть гірше, поступаються весняним строкам сівби. Повертатись на це ж поле з конюшиною можна не раніше як через 4-6 років. Перед сівбою насіння обробляють ризоторфіном і мікродобривами (бор, молібден) та протруюють фундазолом. Глибина загортання насіння на важких запливаючих ґрунтах 1,0-1,5см, на структурних незапливаючих 1,5-2,0 см, на легких ґрунтах - не глибше 3см. Поле після сівби обов'язково коткують, якщо цьому не перешкоджають дощі. Норма висіву 8-10млн/га, що становить 15-20кг/га насіння. На якісно підготовлених до сівби полях оптимальна норма висіву - 14-16 кг/га.

Для знищення бур'янів у покривній культурі (ячмінь) і підсіяній конюшині можна використовувати наступні гербіциди: агрітокс, базагран, 2М-4Х, дікопур МЦПА, луварам - після появи 1-2-го трійчастого листка. На другий рік вегетації конюшина сама здатна перемогти бур'яни внаслідок швидкого відростання навесні і скошування першого укосу у кінці фази бутонізації, коли бур'яни ще зелені. З шкідниками - довгоносики, попелиці, клопи, совки, вогнівки, лучний метелик, товстоніжки - на насіннєвих посівах борються за допомогою інсектицидів: діазинон, золон.

Збирають зелену масу в кінці фази бутонізації на низькому зрізі. При цьому з другого укосу можна зібрати найвищий врожай насіння. Перед збиранням насіння конюшини при побурінні 75-80% голівок проводять десикацію реглоном супер 3,0-4,0 л/га. Обмолочують прямим комбайнуванням через 5-7 днів після десикації.