Культура конюшина олександрійська на зелений корм (особливості вирощування та зберігання)

Конюшина олександрійська (єгипетська). Стебла гіллясті, прямі. Коріння стрижневе, глибоко проникає в ґрунт (до 2 — 2,5 м). Листя трійчасте, довгасте, ланцетне, іноді зубчасте, прилистники ланцето-шилоподібні. Суцвіття — довгаста або овально-конічна голівка на довгих або коротких квітконосах. Квітки білі або жовто-білі. Боби од­но-, двонасінні. Насіння дрібне, темно-червоне, темно-коричневе або темно-зелене. Маса 1000 насінин 2,8 - 3 г. Однорічна озимо-яра, во­логолюбна й досить теплолюбна рослина. Насіння зберігає схожість до 10 років. Погано росте на кислих, піщаних ґрунтах і солонцях. Уро­жайність дуже коливається залежно від умов зволоження та фону живлення і може становити від 120 — 180 до 600 — 800 ц/га зеленої маси з 3 укосів при поливі на півдні України.

Рекомендовані - озимі зернові, просапні ку-ри.
Не рекомендовані - бобові, технічні.

Бажані - зернові.
Не бажані - бобові.

Розробляючи систему удобрення однорічних коню­шин, враховують природну родючість ґрунту, попередники, загаль­ну кількість добрив у сівозміні. Більшість однорічних конюшин доб­ре росте на зв'язних родючих ґрунтах. Вони потребують насамперед фосфорно-калійного удобрення. Завдяки добрій азотфіксації коню­шини менше потребують азоту. Проте на опідзолених і підзолистих ґрунтах майже всі бобові трави позитивно реагують на внесення не тільки вапняних і фосфорно-калійних, а й азотних добрив.
Добрива вносять з розрахунку на запланований урожай з ураху­ванням вмісту поживних речовин у ґрунті, коефіцієнтів викорис­тання їх з ґрунту і внесення добрив. Для одержання за один укіс 250 — 300 ц/га зеленої маси на суглинкових ґрунтах треба внести 60 кг/га фосфору і 45 кг/га калію. Іноді реакція рослин на калій слаб­ка або вони зовсім не реагують на нього, що пояснюється викорис­танням калію бобовими рослинами з ґрунту. На супіщаних ґрунтах, де калію міститься мінімум, його вносять не менш як 60 — 80 кг/га. Азотні добрива, хоч і в незначних кількостях, вносити необхідно. Їх застосовують під передпосівну культивацію від 30 — 45 до 60 — 80 кг/га д. р. на бідніших ґрунтах. Це помітно не позначається на діяльності бульбочкових бактерій, проте сприяє значному (на 20 — 40 %) підвищенню врожайності зеленої маси.
За умови внесення у кормовій сівозміні органічних добрив до 14— 16 т/га мінеральні добрива під бобові трави вносять переважно у вигляді стартових доз під час сівби або не вносять зовсім.

Підготовка ґрунту при осінній сівбі озимих і зимуючих форм, на відміну від озимих зернових, має певні особливості. Їх висівають, обробивши поверхнево ґрунт диско­вими або роторними знаряддями після кукурудзи на силос, а в де­яких південних районах — і на зерно ранніх строків сівби зернових та післяукісних культур. Глибина обробітку 8—10 см. При викорис­танні комбінованих агрегатів, які дають змогу одночасно здійснити обробіток ґрунту, внесення добрив і сівбу, глибину обробітку змен­шують до 5 — 7 см.

Однорічні конюшини частіше висівають в суміші із злако­вими, райграсом, вівсом, а також суданською травою і кукурудзою на зелений корм. Це дає змогу одержати корм з оптимальним цук­рово-протеїновим співвідношенням.
Норми висіву однорічних конюшин 8—10 млн шт. (на вологих родючих ґрунтах 6 — 7 млн). На густих травостоях зменшується фі­зичне випаровування з поверхні ґрунту, збільшується темп нарос­тання зеленої маси, підвищується врожайність.

Особливого догляду під час вегетації рослин першого укосу однорічні конюшини не потребують. Але після укосу для одержання отави бажано провести боронування і внести по 30 кг/га азотних доб­рив. У зрошуваних сівозмінах провести полив (250 — 300 м3/га в умо­вах Лісостепу, у Степу 350 - 400 м3/га).

В системі зеленого конвеєра Конюшину олександ­рійську зрізують на висоті 8—10 см, щоб за­безпечити відростання бруньок на нижній частині стебел. Отавні трави збирають самохідними косарками з різальними апаратами, уникаючи застосування роторних типу КИР-1,5.

Зберігають в буртах обладнаних для зеленого конвеєра, за оптимальних темпаратур.