Культура кукурудза на зелений корм (особливості вирощування та зберігання)

Кукурудза одна з найпоширеніших сільськогосподарських культур, вона має великий інтерес не тільки як зернова, а й як високоврожайна кормова культура, її вирощують на силос і зелений корм як у чистому вигляді, так і в сумішах з іншими культурами – сорго, соняшником, суданською травою, соєю.

Найвищі врожаї кукурудзи в Степу пі­сля озимої пшениці, попередниками якої були чорний пар або бага­торічні трави. У північно-західних степових районах, де більш сприятливі умови зволоження, пшениця забезпечує високий урожай після другої озимини в ланці з багаторічними травами, а також піс­ля цукрових буряків і гороху.

На родючих ґрунтах при достатньому удобренні і високій культу­рі землеробства кукурудзу можна вирощувати повторно протягом 3 — 4 років, що застосовується у господарствах з високорозвиненим тваринництвом. У південному Степу не слід сіяти кукурудзу після культур, які сильно висушують ґрунт (суданська трава, соняшник, цукрові буряки).

Кращими попередниками кукурудзи в Лісостепу і на Поліссі є озима пшениця, зернобобові культури, картопля, а в районах достат­нього зволоження — цукрові буряки. У степових та лісостепових райо­нах кукурудзу на силос вирощують також післяукісно і післяжнивно.

Кукурудза у сівозміні є добрим попередником для ярих зернових культур, а при своєчасному збиранні — для озимих.

У зв’язку з великою густотою посівів і нетривалим періодом вегетації (55 – 60 днів) кукурудза на зелений корм потре­бує інтенсивного азотного, фосфорного, а на супіщаних ґрунтах — і калійного удобрення. На зв’язаних чорноземах і сірих лісових суг­линкових ґрунтах для одержання 500 ц/га зеленої маси слід вносити 90 – 100 кг/га азоту, 70 – 90 — фосфору і 60 – 70 кг/га калію. За достат­нього і навіть задовільного зволоження можна мати 600 – 800 ц/га зе­леної маси. Тому норми добрив розраховують на запланований ви­хід сухої речовини з урахуванням родючості ґрунту. Рослини куку­рудзи до фази утворення 10 – 11 листків мають однакову масу при густоті посівів як 50 – 60, так і 150 – 200 тис. рослин на 1 га. Отже, на її загущеному посіві на початку вегетації рівень мінерального живлення має бути вищим, ніж на зрідженому — на зерно і силос. Завдяки загущенню посівів, за достатнього фону живлення вже у фазі 12 листків можна мати 400 – 500 ц/га зеленої маси кукурудзи
 

Ґрунт під ку­курудзу на зелений корм обробляють так само, як і під інші ярі культури. Застосовують звичайний зяблевий обробіток ґрунту залеж­но від стану поля на глибину 22 – 24 до 27 – 30 см. Навесні прово­дять боронування з шлейфуванням і 2 – 3 суцільні культивації, у тому числі й передпосівну: першу — на глибину 10 – 12, наступну, включаючи і передпосівну — 6 – 8 см з боронуванням. Після ранніх попередників (зернових, колосових, зернобобових) грунт слідом за збиранням обробляють широкозахватними дисквими боронами на глибину 6-8 см, а при забур’яненні багаторічними бур’янами (осотом, березкою та ін) перший раз дискують на глибину 6-8 см, а потім лущать лемішними лущильниками чи плоскорізами на 12-14 см. Після цього вносять добрива і проводять оранку на глибину 27-ЗО см.У Степу лущенням стерні з наступним обробітком (оранкою на глибину 27-30 см) знищується до 80% бур’янів, зменшується кількість їх насіння в грунті до 50%. Це забезпечує приріст урожаю 0,33 т/га порівняно з приростом після оранки на таку саму глибину, але без лущення. Після пізніх попередників (кукурудзи, соняшнику, тютюну) старанно подрібнюють стеблові і кореневі рештки важкими дисковими боронами у двох напрямах, вносять добрива, а потім проводять оранку плугами з передплужниками на глибину 27-30 см плугами ПЯ-3-35, ПН-4-35.У зоні достатнього зволоження на забур’янених полях ефективний напівпаровий обробіток грунту. Для затримання талої води і нагромадження вологи в грунті ефективне пізньоосіннє щілювання грунту, яке сприяє затриманню 400-600 м3/га води. Крім того, щілювання грунту зменшує водну ерозію грунту і має природоохоронне значення. За умов достатнього зволоження в другій половині вегетаційного періоду зяблевий, зокрема напівпаровий, обробіток грунту можна замінити сівбою післяжнивних сидеральних культур – гірчиці білої, гірчиці з вівсом, редьки олійної тощо. В жовтні зелену масу їх подрібнюють і заорюють на глибину 27-30 см. Сучасна технологія вирощування передбачає вирівнювання поверхні зябу. Краще це робити у два етапи – восени після другого лущення і навесні. Осіннє вирівнювання зябу проводити не слід. На грунтах, які зазнають вітрової ерозії, замість оранки треба застосовувати плоскорізний обробіток.
 

Кукурудзу на зелений корм висівають раніше, ніж на зерно і силос. Спосіб сівби звичайний рядковий, здійснюють його звичайними зерновими сівалками або сівалкою-культиватором СЗС-2,1. Ширина міжрядь З0 або 24 см. Загущення рослин від 200 до 600 тис./га рослин. Чим більше загущення рослин, тим коротший період вегетації культури. При загущенні 600 тис./га період вегетації від сівби до викидання волотей становить 60‑65 днів, а понад 700 тис./га тривалість йоги зменшується до 55‑60 днів.

При догляді за кукурудзою на зелений корм категорично не рекомендується застосовувати гербіциди і пес­тициди. Згодовувати худобі зелену масу, що містить їх, неприпус­тимо. Основний прийом догляду — боронування до і після появи сходів, а на широкорядних посівах — боронування, міжрядна куль­тивація. Інтервал між боронуваннями становить 3 — 4 дні залежно від періоду проростання бур’янів. Під час боронування треба полі­чити кількість рослин знищених бур’янів і в разі потреби повторити його. Якщо боронували не по діагоналі, а впоперек посіву, то боро­нують назустріч першому проходу. Звичайно при цьому знищують до 90 % бур’янів у фазі білої ниточки. За вдалого добору борін мож­на добитися практично повного знищення сходів бур’янів. Дуже ва­жливо боронуваннями знищити бур’яни, які проростають до і після появи сходів кукурудзи. До появи сходів найчастіше проростають двосім’ядольні — щириця, лобода біла; у міру потепління (в середи­ні або наприкінці травня залежно від кліматичних умов) з’явля­ються основні вороги кукурудзи — мишій і куряче просо. Для знищення бур’янів на ранніх посівах, де насіння загортають на незначну глибину, після висівання слід використовувати легкі борони — гвоздівки або райборінки, посівні борінки (обважнені рай- борінки) і навіть середні борони, проте з обмежувачами глибини. Можна зробити кінці зубів тупими. Вони при цьому заглиблюються всього на 2 — 2,5 см, однак добре знищують сходи і проростки бур’янів. При появі сходів кукурудзи можна використовувати і звичайні середні борони, але також обов’язково починати боронування у фазі проростання бур’янів. Кукурудзу на зелений корм слід боронувати 2 рази — до появи сходів і по сходах у фазі 2 — 3 листків. На широко­рядних посівах боронування доповнюють двома міжрядними обробі­тками. Пізніше за достатнього удобрення загущений стеблостій ку­курудзи повністю затінює ґрунт і пригнічує сходи бур’янів. Такий догляд найменш енергоємний, тому що при застосуванні гербіцидів сукупні енергетичні витрати набагато перевищують витрати на ме­ханізований догляд за посівами, не говорячи вже про несприятли­вий вплив такого обробітку на екологічні умови поля, якість корму і молочної продукції.

Урожай кукурудзи на зелений корм формується за короткий період вегетації (55-60 днів) завдяки весняним запасам вологи і червневим опадам. Збирають кукурудзу на зелений корм — до і в період викидання волотей до молочної стиглості, використовуючи силосозбиральні комбайни та косарки-подрібнювачі (КСК-100А). 

Високий стеблостій кукурудзи слід збирати силосни­ми комбайнами, а до 1,5 м заввишки (на післяукісних і весняних загущених посівах) — роторними та іншими косарками-подрібню- вачами. Ступінь подрібнення зеленої маси — не менш як 5 — 6 см. Надмірне подрібнення зеленої маси призводить до швидкого само­зігрівання корму. Крім того, дуже подрібнену зелену масу тварини поїдають гірше. Зелену масу слід згодовувати за принципом поле — годівниця, уникаючи накопичення про запас, особливо неприпус­тимо завозити її з вечора для згодовування вранці. Не слід пропус­кати зелену масу і через кормоцех для так званого «здобрювання» добавками. Це треба робити в полі, висіваючи кукурудзу у сумішах з високобілковими компонентами.