Культура кульбаба лiкарська (особливості вирощування та зберігання)

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale)  належить до родини  айстрові (Asteraceae) – багаторічна трав’яниста рослина висотою 5-50 см, з товстим стрижневим м’ясистим коренем довжиною 20-60 см.

Кульбаба лікарська - одна з найпоширеніших рослин, особливо в лісостеповій зоні. Росте на луках, галявинах, біля доріг, на вигонах та біля житла, часто як бур'ян у полях, садах, городах та парках.

Вирощуванням кульбаби лікарської займаються поодинокі спеціалізовані господарства. Сировину кульбаби здебільшого переробляє фармацевтична промисловість.

не окультурена рослина, тому попередники не вивчені.

Кульбаба лікарська невибаглива рослина, росте на будь-яких типах рунтів, підживлення не потребує.

Кульбабу лікарську можна вирощувати як однорічну культуру, і як дворічну. Посів починається навесні, після того, як мине загроза заморозків. Строки сівби кульбаби з березня по липень; вересень. Сіють рядковим або стрічковим способом з шириною міжрядь 15-20 см. Глибина загортання насіння - 2-3см.

Після появи сходів, у фазі 3-5 справжніх листочків, кульбабу проріджують, залишаючи кращі екземпляри на відстані 10-15см між рослинами. Ґрунт розпушують, виполюють бур'яни, за необхідності поливають. Для високих врожаїв необхідно забезпечити гарний догляд за кульбабою.

При вирощуванні кульбаби як листової зелені проводять відбілювання. Воно заключається в покритті рослин світлонепроникним матеріалом (непрозорою плівкою, товстим шаром листя, соломою, тощо) з метою відведення від них світла на деякий час, щоб зменшити гіркоту листя.

Висіяну у вересні чи на початку квітня кульбабу, за сприятливих погодних умов, коріння кульбаби можна збирати вже восени. Якщо була посуха чи на полі немає зрошення – тоді кульбабу збирають тільки на другий рік вирощування.

Лікарською сировиною є корені кульбаби. Їх заготовляють ранньою весною, на початку відростання рослини (квітень - початок травня), або восени (вересень - жовтень). Викопують коріння лопатами або підорюють плугом на глибину 15-25 см.

Викопані корені обтрушують від землі, обрізають ножем надземні частини, кореневища ("шийки"), тонкі бічні корені і миють у холодній воді. Великі коріння рекомендується подрібнювати. Промиті корені, розклавши на тканині, підв'ялюють на повітрі протягом декількох днів (до припинення виділення молочного соку при надрізання), а потім досушують у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи шаром у 3-5 см і періодично перемішуючи. Якщо корені викопуються пізно восени – це жовтень місяць, або рано навесні, тоді варто використовувати промислову сушку. Сушити при температурі до 50-60°C. Здебільшого лікарські рослини сушать методом активного вентилювання. Продувом підігрітим сухим повітрям. Вихід готової сировини (сухого кореня) 33-35% - 2т/га.

Термін придатності сировини 5 років. Запах у сировини відсутній, смак солодкувато-гіркий.

Коріння кульбаби лікарської служать предметом експорту.

За необхідності листя кульбаби теж збирають і сушать. За сезон можна зробити 2-3 укоси, навіть більше – все залежить від наявності вологи. Врожайність 3 і більше тонни з гектара сухого листя.

Кульбаба, набридливий бур'ян може стати несподіваним вибором для вирощування мікрозелені. Але насправді всі частини кульбаби їстівні (корінь, стебло та листя) як на стадії мікрогріну, так і на стадії молодої рослини.

Зелень кульбаби перевершує за харчовою цінністю шпинат та броколі. Кульбаба є потужним антиоксидантом і багатий на вітаміни C, K і A, а також жирними кислотами омега-3 і омега-6 і білком.

Він корисний для функціонування печінки, допомагає травленню, покращує здоров'я кісток і зубів, підтримує зір, зміцнює імунітет, допомагає регулювати роботу м'язів, діє як природний сечогінний засіб, зменшує набряки та запалення.

Насіння мікрозелені кульбаби легко проростає, але має маленький розмір, тому від посіву до зрізу для вживання пройде три тижні.