Культура кунжут (особливості вирощування та зберігання)

кунжут
кунжут
Кунжут індійський Рис.1
Кунжут індійський Рис.2
Кунжут індійський Рис.3
Кунжут індійський Рис.4
Кунжут індійський Рис.5
Кунжут індійський Рис.6
Кунжут індійський Рис.7
Особливості вирощування
Детальніше про саму рослину (будова, біологічні особливості, загальний опис): 
Опис: 

Кунжут або сезам — стародавня культурна рослина, яка приваблює людину досить високим вмістом олії в насінні (50–65 %). Крім олії, в насінні кунжуту міститься близько 27 % білка і 20 % вуглеводів, залізо, фосфор, кальцій, вітамін Е, а також лінгам, який уповільнює процеси старіння.

Згідно з результатами дослідження, представленим на щорічній конференції фахівців Американської асоціації серця (American Heart Association), вживання кунжуту сприяє нормалізації артеріального тиску і рівня холестерину в крові, також він є джерелом кальцію.

До сих пір багато вчених сперечаються про походження цієї культури. Хтось вважає, що кунжут вперше культивували у Індії, а хтось його батьківщиною вважає Південну Африку. І хоча про культивування цієї рослини йдеться у старовинних індійських рукописах, все ж найбільш розповсюдженою є гіпотеза про африканське походження кунжуту. Завдяки своїм харчовим достоїнствам, рослина, можливо, входила в меню моряків та була завезена саме ними до Індії.

Кунжутне насіння є традиційним джерелом масла в цій країні. Зараз Індія виробляє близько 680 тисяч тонн насіння сезаму на рік і знаходиться на другому місці за обсягом виробництва. Країна також займає перше місце за розміром площ під вирощування даної сільськогосподарської культури (2,5 млн. га).

Індійські штати Гуджарат і Західна Бенгалія поставляють більшу частину продукції в країні, збираючи 200 тисяч тонн кунжутного насіння на рік. В Китаї площі посіву цієї рослини складають 900 тисяч гектарів.

Іншими важливими виробниками кунжуту є М’янма, Ефіопія, Нігерія, Танзанія і Судан. Однак найбільш продуктивні кунжутні ферми розташовані в Греції, де в 2013 році були зареєстровані найбільші продуктивності на гектар. З іншого боку, найбільшими країнами-імпортерами кунжуту є Японія, Китай, Туреччина, Південна Корея та Ізраїль. 

Кунжут сезам індійський (Sesamumindicum L.) – однорічна трав’яниста рослина. Висота його досягає 150 см, але залежить від умов вирощування. Насіння кунжуту дрібні та за формою нагадують насіння льону. Кунжутне насіння за кольором буває білим, жовтим, коричневим та чорним.

Але найчастіше зустрічаються два основних види: білий та чорний. Білий є більш для нас знайомим. Він застосовується в кулінарії для страв, що піддаються термічній обробці. А ось купити чорний кунжут складніше, він коштує дорожче, але зміст деяких корисних речовин в цьому продукті вище. Ще відрізняється від білого тим, що реалізують таке насіння без видалення лузги, а серцевина має також чорний колір. На смак чорний більш гіркіший, але олія з такого кунжуту набагато цінніша та якісніша, має неперевершений склад. За ароматом більш яскравим є саме чорний кунжут. Чорні насіння виробляють в Китаї (був культивований в цій країні 5000 років тому), Таїланді, білі – здебільшого, в Африці, Середній Азії, Пакистані, Мексиці, Сальвадорі, Гватемалі.

Попередники: 

Кращими попередниками для насінних посівів кунжуту є озима пшениця і кукурудза, а гіршими - ярі зернові культури, суданська трава, сорго тощо. Насінні посіви можна розміщувати не раніше як через 8-10 років після вирощування кунжуту на цій площі.

Є бажаним (не бажаним) попередником: 

Після кукурудзи, рицини, сорго й інших культур, які після збирання урожаю залишають корені в ґрунті, сіяти кунжут не варто.

Система удобрень: 

Кунжут дуже чутливий до внесення мінеральних добрив. Вносити їх слід під зяблеву оранку. На вилугуваних чорноземах Інститутом олійних культур рекомендується вносити на гектар: Р60N45К45. З місцевих добрив кунжут добре реагує на внесення у ґрунт гною по 10-15 т/га. Внесення добрив під зяблеву оранку особливо ефективне при розміщенні посівів кунжуту після неудобрених попередників.

Обробіток ґрунту: 

Кунжут найкраще росте на ґрунтах з дрібно грудочкуватою структурою, достатньо пухких, вологих та чистих від бур'янів, особливо кореневищних. Готувати ґрунт під посів кунжуту необхідно ще з осені, після збирання попередника. Перша обробка ґрунту полягає у лущенні. Кількість лущень і глибина їх визначаються безпосередньо на полі.

Для висіву використовують насіння тільки вищих категорій. Насіння кунжуту протруюють за день до сівби протягом однієї години півпроцентним або однопроцентним розчином мідного купоросу. Мокре насіння відразу після протруювання висушують у затінку на підготовлених для цього площадках або брезентах.

Для появи дружних сходів кунжуту оптимальною температурою ґрунту є 16-18°C. Граничним строком сівби на півдні України є кінець першої декади травня. Пізніша сівба, за даними ІОК, різко знижує урожай насіння. Строк сівби значно впливає на олійність насіння. За даними дослідів А. М. Арзуманової (1963), при сівбі сорту Одеська 539 10 квітня олійність насіння становила 56,5%, 20 квітня - 55,2%, 7 травня - 52,4% і 25 травня - 51,7%, або знизилась майже на 6%.

Сіють кунжут зерновою сівалкою за нормою висіву 4-6 кг/га. Загортають насіння на глибину 3-4 елі у вологий ґрунт. Сівбу провадять широкорядним способом із міжряддями 60 або 70 см. Густота стояння рослин допускається по 10-40 штук на 1 погонний метр.

Сівба в добре прогрітий вологий ґрунт забезпечує появу сходів на 4-5-й день після сівби насіння.

Сівба: 

До сівби приступають у період стійкого потепління, коли серед­ньодобова температура ґрунту на глибині 10 см досягне 15 — 18 °С. Граничним строком сівби на півдні України є кінець першої декади травня. Спосіб сівби широкорядний з міжряддям 60 або 70 см. Нор­ма висіву 6 — 8 кг/га, глибина загортання насіння 2 — 3 см.

Догляд: 

Після сівби поле коткують кільчастими котками. При утворенні ґрунтової кірки її знищують до появи сходів боронами та ротаційними мотиками. Протягом вегетації проводять 2 — 3 міжрядні розпушування на глибину: перше 5 — 6 см, наступні 6 — 8 і 8 — 10 см. Це різко зменшує фізичне випаровування вологи з ґрунту.

В умовах зрошення посіви кунжуту поливають у критичні періо­ди — після з'явлення повних сходів, на початку бутонізації, в період цвітіння та на початку достигання. Норма поливу 350 — 400 м3/га води.

Збирання: 

Збирання врожаю є найбільш складним процесом при вирощуванні кунжуту. Причиною цього є такі негативні біологічні особливості рослин, як неодночасне достигання і сильне осипання стиглого насіння.

Починають збирати врожай кунжуту, як тільки нижні коробочки у рослин побуріють і насіння у них набуде відповідного для сорту кольору. В цей же час у верхніх коробочках насіння ще зелене, воно щільно сидить в них і тому важко вимолочується. Такі біологічні особливості сортів кунжуту старої селекції не дозволяють застосовувати однофазне збирання врожаю. Тому методи механізації збирання цієї культури опрацьовувались з розрахунку на дві фази.

Збирають кунжут снопов'язалкою КЖУ-3. Вона скошує рослини, зв'язує снопи і збирає їх у суслони для просушування. Через 10-20 днів, коли насіння підсихає, кунжут обмолочують зерновими комбайнами. Виведені Інститутом олійних культур нові сорти з нерозкривними коробочками, які моментально висихають, або у валках, відкривають нові можливості в механізації збирання цієї культури.

кунжут - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Назва сорту Організації Рік Напрям Реком. зона Урож. Холодостійк. Стійк. осипання Стійк. полягання Стійк. посухи Стійк. хвороб
Ілона З, П: 329
ВППС, ВП: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук (UA)
1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України (UA)
2006 олн С
Боярин З, П: 329
ВППС, ВП: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук (UA)
1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України (UA)
2006 олн С
Гусар З, П: 329
ВППС, ВП: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук (UA)
1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України (UA)
2006 олн С
Кадет З, П: 329
ВППС, ВП: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук (UA)
1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України (UA)
2006 олн С
Надія З, П: 329
ВППС: 1702329 - Інститут олійних культур Української академії аграрних наук (UA)
1702 - Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України (UA)
2001 олн Л, С 10-11 ц/га низька середня середня низька висока