Культура Лілійник гібридний (особливості вирощування та зберігання)

Лілейник називають лілією для ледачих. А чеський письменник Карел Чапек, закоханий у садівництво, охрестив лілейники «квітами інтелігентного ледаря». Ймовірно, поет садівництва мав справу з природними видами лілейника – вони справді дуже невибагливі. Але якщо ви хочете побачити в своєму саду щось цікавіше звичних нам рудих і жовтих лілійників, доведеться пізнати характер цієї рослини ближче! 

Лілійник (лат. Hemerocallis) – трав'янистий кореневищний багаторічник підродини Лілійникові родини Ксанторреєві. Батьківщина – Східна Азія. Лілійник знайомий людству з давнини, але вперше наука заговорила про нього в 1753 році, коли Карл Лінней дав йому ім'я «гемерокалліс», яке складається з двох грецьких слів: «hemera», що означає «день, доба», і «callos» – «краса». Російською рослина називається «красоднев», тобто краса, яка живе лише один день. Гарні не лише культурні види і сорти лілійнику, а й «дикуни», що ростуть у природі. Крім того, квіти лілійники настільки невибагливі, що квітникарі називають їх рослиною ледачого садівника, але це справедливо тільки для старих сортів. В останні роки лілійник, завдяки американським і австралійським селекціонерам, опинився на піку моди: нові сорти хоч і більш вимогливі за попередні, але настільки красиві, що зовсім не шкода ні витраченого на них часу, ні зусиль.

У природі, в місцях свого природного існування, лілійники ростуть серед чагарника на узліссях лісів, тому за логікою речей вирощувати його найкраще в притінку, і це буде правильно, якщо притінок розташований в Австралії, Африці чи на півдні Франції. У наших садах посадженим у притінку лілійникам може не вистачити відведеної їм для повноцінного цвітіння кількості світла і тепла, особливо якщо йдеться про гібридні сорти. Тільки яскраве сонячне світло зробить цвітіння лілійнику неповторним. 

Висаджують рослини з весни до осені – час посадки залежить від вашого клімату. Якщо у ваших краях зима настає рано і швидко, значить, посаджений восени лілійник може не встигнути вкоренитися до морозів і загине, адже в середньому рослині для вкорінення потрібен місяць. Але якщо ви виберете садові форми з раннім або середнім терміном цвітіння, то навіть у далеких від півдня широтах ваші лілійники можуть встигнути підготуватися до зимівлі в саду. Крім того, мульчування грядки з зимуючими лілійниками може захистити їх від холодів і морозів.

Лілійники в дизайні саду використовуються і як одиночні рослини, і як групові. Чудово вони виглядають на тлі дерев і чагарників (калина, гортензія волотиста, бамбук). 

Перше підживлення комплексними мінеральними добривами проводиться навесні, коли починає відростати листя: гранули в сухому вигляді розсипають між кущами, потім їх «закладають» граблями, а землю добре поливають. Друге обов'язкове підживлення проводять у серпні, через місяць після піку цвітіння лілійників, у короткий період спокою, щоб забезпечити якість і кількість бутонів наступного року, які в цей період закладаються. Найкращим добривом вважається «Кеміра-плюс». І запам'ятайте: після внесення добрив добре полийте рослини. 

Стосовно ґрунту для лілійнику, то рослина хоча й невибаглива і їй підійде будь-який садовий ґрунт, але якщо ви хочете отримати від лілійнику максимальну віддачу, краще привести ґрунт, куди ви занурте корінь лілійнику, у відповідність із його потребами: в глинистий ґрунт додайте пісок і компост, у піщаний – глину, дерново-підзолисті ґрунти збагатіть компостом. Ідеальний склад ґрунту – багатий суглинок із гарним дренажем. З позиції кислотності ґрунт має бути нейтральним або слабкокислим. Якщо створити гарний дренаж для ділянки проблема, зробіть для лілійників підняті гряди. А в іншому лілійники потребують уваги, але не завдають клопоту. 

Перед тим, як посадити лілійник, заздалегідь куплений посадковий матеріал потрібно за кілька годин до посадки в ґрунт замочити у воді або сильно розведеному мінеральному добриві, щоб коріння набрякло й ожило, і тоді ви відразу побачите, які з корінців слід акуратно видалити. Решту коріння підріжте до 20-30-сантиметрової довжини.

Вирийте окрему яму завглибшки до 30 см для кожного куща або його частинки, і не забувайте, що садите ви лілійник надовго, і коли з часом кущ розростеться до 50-70 см у діаметрі, йому не повинно бути тісно. У кожну ямку насипте гіркою суміш піску, торфу і перегною, додайте золу з суперфосфатом або калійно-фосфорне добриво, опустіть коріння в ямку, розподіліть їх по горбку, щоб під корінням не залишалося порожнин, засипте ямку ґрунтом, але не повністю. Далі, притримуючи рослину однією рукою, добре ущільніть навколо неї ґрунт, рясно полийте, наповнюючи водою ямку вщерть (якщо вода швидко всмокталася, значить, ви погано ущільнили ґрунт, тому підсипте зверху сухої землі і ущільніть її ще раз), і тільки тепер насипте ґрунт до країв ямки. Дуже важливо, щоб коренева шийка лілійнику перебувала на глибині не більше 2-3 см, інакше вірогідна затримка росту і зростає ризик загнивання рослини. Якщо ви все зробили правильно, то отриманої при посадці вологи рослині має вистачити для вкорінення.

Лілійники ростуть на одному місці до 15 років, але вік позначається на якості цвітіння. Як тільки ви помітили, що ваш уже немолодий розкішний лілійник став втрачати колишню красу, квітів на його квітконосі стало менше, а самі вони здрібніли, значить, настав час кущ розсадити. Обкопайте кущ по його зовнішньому кордону й обережно витягніть його разом із грудкою землі, намагаючись не пошкодити коріння. Помістіть коріння під сильний струмінь води, щоб змити землю, потім акуратно розділіть по окремих віялах. При певному умінні можна обійтися без ножа або секатора, але якщо все ж довелося десь коріння розрізати, обробіть поранене місце фунгіцидом. Садити і пересаджувати рослини найкраще в похмуру погоду, і якщо вам довелося її чекати, прикопайте частинки і кущі лілійнику в піску, щоб не стали відразу рости нові корені, і можете не згадувати про них два тижні. Перед посадкою вкоротіть коріння, видаливши гниле і мертве, підріжте листя до 15-20 см по формі перевернутої букви «V» і посадіть лілійник на те місце, яке ви йому відвели описаним вище способом. 

Лілійники дають велику насолоду, але вимагають до себе зовсім небагато уваги. Наприклад, їх не потрібно часто поливати. Поливання необхідне лілійникам тільки за тривалої посухи, але тоді вже слід рясно лити воду під корінь, щоб глибоко наситити ґрунт водою, час поливу – вечір. 

Особливе значення має мульчування ґрунту. Робиться це для того, щоб над кореневими шийками не ущільнювалася земля. Центр куща мульчують великим річковим піском шаром до 3 см. Ґрунт між кущами мульчують торфом або компостом, якщо ґрунт бідний, якщо ж посадка розташована на багатих ґрунтах, то мульчувати краще хвоєю або деревною корою. Роблять це з метою захисту рослин від коливання температур, збереження вологи в ґрунті та перешкоджання появі бур'янів. Шар мульчі має бути 6-7 см. Якщо ви чомусь не хочете мульчувати ділянку з лілійниками, не забувайте розпушувати ґрунт після поливання, знищувати бур'яни і прибирати зів'ялі квіти. 

Згідно з однією класифікацією, лілійники поділяються на листопадні, або сплячі, напіввічнозелені і вічнозелені. Сплячі (Dormant) лілійники відрізняються тим, що восени їх листя жухне, відмирає, рослина переходить в стан спокою до весни. Вічнозелені (Evergreen) у наших широтах мають всього дво-тритижневий період спокою. Напіввічнозелені (Semievergreen) займають проміжну позицію: в теплішому кліматі поводяться як вічнозелені, в прохолодному – як листопадні: листя жовтіє, але зростання повністю не припиняється. У лілійників листопадних, або сплячих, надземну частину на зиму краще зрізати, але не дуже низько, залишити 15-20 см над поверхнею. Вкривати їх не потрібно, оскільки сплячі лілійники належать до зимостійких рослин. Однак у східних і північних районах країни у разі безсніжної зими вічнозелені і напіввічнозелені лілійники можуть вимерзнути, особливо якщо морози будуть -20 ºС і нижче. Тому на зиму їх, як і щойно пересаджені кущі, краще все ж таки вкрити сухим листям, ялиновим гіллям, соломою або тирсою, але ранньою весною не забудьте укриття прибрати, оскільки лілійники прокидаються дуже рано.