Культура Лохина щиткова (високоросла) (особливості вирощування та зберігання)

Лохина — це багаторічна, морозостійка культурна рослина. Росте у вигляді куща, стебла міцні, з часом дерев'яніють і вимагають обрізки, листя продовгувате, восени набуває гарного багряного відтінку. По висоті буває середньоросла і високоросла (бл. 2м.). Для плодоношення достатньо мати декілька рослин на ділянці. Саджанці лохини плодоносять на легких, в міру вологих, кислих (рН 3,5-4,5) ґрунтах. Якщо кислотність вище — врожайність знижується, або плодоношення припиняється зовсім.
Місця для посадки лохини вибирайте світлі, просторі без протягів.
 Лохина високоросла має більш смачні і великі ягоди (до 2,5 см.) ніж у чорниці дикої.Ягоди красивого синього кольору з сивим напиленням, зібрані в грона, що значно полегшує збір. Починає плодоносити на 3-й рік. З дорослого куща можна зібрати до 10кг.ягоди. Сорти лохини бувають від ранніх (липень) до пізніх (жовтень).

Розмір плодів визначається кількістю ягід, яка вміщується в ємність 0.25л. Урожайність та морозостійкість сортів – згідно американських та німецьких джерел.

Гарними попередниками для лохини є рослини, які переносять кислий рН ґрунту, наприклад жито. Воно гальмує розвиток бур’янів, а скошене під час формування зерна та мілко приоране є зеленим добривом.

Рослини лохини потребують порівняно невеликої кількості елементів живлення та погано переносять підвищену концентрацію добрив.

Азот потрібно вносити в аміачній формі (або карбамід – амідний азот якого з часом переходить в аміачну форму). Найкращий вид азотного добрива – сульфат амонію. Норма внесення азоту на щойно посадженій плантації становить 10-25 кг/га діючої речовини (вносять локально в 2 прийоми), на плодоносній плантації норму підвищують до 50-70 кг/га. Фосфор – на плодоносній плантації в середньому вносять 60-80 кг/га д.р. фосфору на рік. Калій – зазвичай після вступу у повне плодоношення необхідно 50-100 кг/га д.р. калію за сезон. Мікроелементи найкраще вносити позакореневим підживленням. 

 Для лохини використовуються переважно рівні або помірно похилі території, які добре прогріваються, з повним сонячним освітленням і достатньої циркуляцією повітря ділянки. Рослини лохини успішно ростуть і плодоносять на легких (піщаних і супіщаних) і кислих (торф’яних і торф’яно-болотних верхового та перехідного типів). Важлива постійна помірна вологість грунту, особливо в період вегетації, оскільки лохина – вологолюбна рослина. Ґрунти із занадто низьким рівнем грунтових вод можна використовувати тільки при обов’язковому поливі. Коренева система її розташована в основному у верхньому 15-20-сантиметровому шарі грунту. Хороші результати дає крапельний полив оптимальні умови водозабезпечення рослин лохини створюються в тому випадку, якщо ґрунтові води знаходяться на глибині 40-60 см. але лохина висока не переносить і надмірного зволоження, особливо тривалого затоплення в період вегетації.

Одне з найважливіших умов, які забезпечують успіх культури лохини високою – це реакція ґрунту. Вона повинна бути кислою з рНKCl межах 3-5. Але якщо на вашій ділянці грунт не відрізняється високою кислотністю, її доведеться штучно закислити. Кислотність ґрунту можна визначити по рослинах індикаторам. На мінеральній ґрунті з кислим середовищем найчастіше зустрічаються верес, хвощ, щавель, пікульнік, м’ята, ториця, вероніка; на кислих торф’яно-болотних грунтах – сфагнові мохи, пухівки, багно, лохина болотна.

Лохину високорослу висаджують 2-3-річними саджанцями восени або навесні. В якості посадкового матеріалу можуть використовуватись й однорічні (вкорінені живці), дворічні або трьохрічні саджанці. Нами рекомендовано з практичних позицій та з економічної точки зору – дворічні рослини.

У випадку, якщо використовується посадковий матеріал із закритою кореневою системою (у контейнерах), посадку рослин можна робити в будь час вегетативного періоду, звільнивши кущики від контейнера.

Саджанці з відкритою кореневою системою потребують ретельного догляду при транспортуванні та тимчасовому зберіганні, тому при необхідності перевезення рослин на значні відстані краще замовляти посадковий матеріал, вирощений в контейнерах. Схема посадки має відповідати параметрам техніки, що буде використовуватись для догляду за насадженнями та збиранням продукції. Міжряддя можуть бути від 2,6 до 3,5 м (якщо в майбутньому планується використовувати комбайн для збирання ягід – мінімальна ширина міжрядь має становити 3,2 м). Відстань між рослинами може бути від 0,8 до 1,6 м. Нами рекомендовано відстань між посадочними місцями не менше 1,5 м, між рядами – 3 м. Для раціонального використання освітлення ряди орієнтують з півночі на південь. У разі якщо посадки створюються на ділянці, де вже раніше були висаджені плодово-ягідні рослини, бажано кущі лохини висаджувати на відстані від них не ближче 3-х метрів (щоб уникнути небажаної конкуренції, насамперед за вологу і світло). Відстань від плодово-ягідних дерев повинна бути ще більшим (5 м).

Висаджування рослин проводять вручну. В заздалегідь підготовлені лунки рекомендується внести 10-15 л торфу, який добре зволожують перед висаджуванням рослин. Якщо використовується розсада в горщиках (контейнерах) – перед посадкою обов’язково потрібно розкришити субстрат та розправити коріння рослини. Після посадки рослини ще раз добре поливають. Весняна посадка, травень 2017 року (фото 4).

 У перші роки після посадки догляд за рослинами полягає, головним чином, в регулярних поливах і прополюванні. Обробляти грунт навколо рослин слід дуже обережно, на глибину не більше 5 см, так як 90% коренів лохини знаходиться у верхньому 15-сантиметровому шарі грунту. Кращим способом догляду за посадками є щорічне осіннє мульчування тирсою хвойних порід шаром не більше 2-3 см.

Дуже важливо забезпечити хороший полив рослин у серпні, коли лохина плодоносить і одночасно закладає квіткові бруньки майбутнього врожаю.

Лохина висока щорічно потребує великих дозах азотних добрив і в менших – фосфорних і калійних. При нестачі азоту жовтіє листя, дрібнішають ягоди, слабо ростуть пагони. При посадці у весняний час вносять 35-40 г сульфату амонію під рослину. Щоб отримати хороший врожай в наступні роки кількість азотного добрива збільшують відповідно до річним зростанням рослини (приблизно в 2 рази). Замість сульфату амонію можна використовувати аміачну селітру (25-30 г / кущ). Проте у кожному конкретному випадку доцільно радитись з фахівцями.

Одним з основних заходів щодо догляду за рослинами лохини високою є їх обрізка. При відсутності обрізки погіршується ріст рослин і знижується число закладаються квіткових бруньок, ягоди дрібнішають, урожай падає. Обрізка сприяє більш ранньому цвітінню, зменшує пошкодження взимку.

Старі пагони повинні постійно замінюватися новими. Омолоджувати слід вже 3-4-річні кущі. Обрізають лохину ранньою весною перед набуханням бруньок, або восени після листопаду. Видаляють, насамперед, усихаючі, хворі, пошкоджені, а також що лежать на землі гілки. Потім вирізують старі гілки і верхні частини гілок, що не дають сильних приростів, і видаляють тонкі, загущающие центр куща розгалужені пагони, навіть якщо на них є численні квіткові бруньки. Повинно залишатися як мінімум 3-5 наймолодших (однорічних) пагонів, що відходять від основи куща. Потреба в сильній омолоджуючої обрізку виникає тільки після 15-20-річної експлуатації рослин. Урожайність лохини 5-10 кг ягід з куща.

Збирання ягід проводять від початку липня до вересня місяця (в залежності від сорту). Ягоди набувають насиченого темносинього забарвлення за 34 дні до повної стиглості. Збір проводять раз на 7-10 днів. Рекомендується збирати врожай вранці, після випаровування роси. Продукцію відразу ж охолоджують та зберігають при температурі 0…+2°С та відносній вологості повітря 90-95%. При дотриманні таких умов ягоди можна зберігати до 14 днів без втрати якості. При використанні деяких сортів та відповідній схемі закладання насадження можна механізувати процес збирання врожаю.