Культура льон олiйний (особливості вирощування та зберігання)

льон олiйний Рис.1
Особливості вирощування
Детальніше про саму рослину (будова, біологічні особливості, загальний опис): 
Опис: 

Льон олійний є сировиною для вироб­ництва технічної олії. Насіння його містить 49 % жиру, який швид­ко висихає (йодне число 175 — 195), утворюючи тонку гладеньку блискучу плівку. Доброякісну олію використовують у деяких галу­зях промисловості: лакофарбовій для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, різних фарб для підводних робіт; електротех­нічній, автомобільній, суднобудівній та ін., а також у миловарінні, медицині. Широко використовують макуху льону олійного, яка міс­тить 33,5 % білка та близько 9 % жиру і за кормовими якостями пе­реважає макуху інших рослин для годівлі тварин.

У стеблах льону міститься 10 — 15 % волокна, придатного для ви­робництва грубих тканин і шпагату. Солома, яка містить до 50 % целюлози, слугує сировиною для виробництва цигаркового паперу, картону. З відходів (костриці) виготовляють будівельні плити.

Попередники: 

Льон олійний вирощують у сівозміні після озимої пшениці, зернобобових, кукурудзи молочно-воскової стиглості, баштанних культур. Не рекомендується сіяти льон після соняшнику та рицини, а також повторно після льону. Розміщення його після таких попередників призводить до ураження рослин фу­заріозом та зниження врожаю. В сівозміні льон можна повертати на те саме поле не раніш як через 6 — 8 років. Льон олійний — добрий попередник для озимих та ярих культур.

Система удобрень: 

Норми добрив під льон уточнюють у кожному господарстві відповідно до родючості ґрунту і заплановано­го врожаю.

Обробіток ґрунту: 

Основний обробіток ґрунту проводиться з урахуванням попере­дників, вологості ґрунту та його забур'яненості. На полях, засмічених однорічними бур'янами, проводять ранню оранку плугами з перед­плужниками. Коли цього не можна зробити, застосовують одно-, дво­разове лущення стерні та оранку на зяб на глибину 20 - 22 см. На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами (осот польовий, молочай, березка), услід за збиранням попередника лущать ґрунт дисковими лущильниками на глибину 6 — 8 см. Після з'явлення на поверхні ґрунту сходів бур'янів поле повторно лущать лемішними або дисковими знаряддями на глибину 10 — 12 см. Зяблеву оранку прово­дять на глибину до 30 см. Високоефективним є напівпаровий обробіток ґрунту.

Для знищення бур'янів поєднують обробіток ґрунту з викорис­танням гербіцидів.

Рано навесні проводять боронування і шлейфування зябу, вно­сять азотні добрива, гербіциди й культивують поле в два сліди на та калійною сіллю (0,7 ц/га).

Сівба: 

Льон олійний належить до культур ранніх строків сівби. Проте в роки з дуже ранньою весною, коли є загроза заморозків, із сівбою треба зачекати, бо можливе зниження температури до мінус 4 — 5 °С може призвести до пошкодження сходів. Перед сівбою насін­ня протруюють ТМТД з розрахунку 2 — 3 кг/т. Висівають кондицій­ний посівний матеріал І — ІІІ репродукції. Норму висіву встановлю­ють з розрахунку 5 — 7 млн/га схожих насінин або 50 — 70 кг при зви­чайному рядковому способі сівби та 3,5 — 4,0 млн/га (35 — 40 кг/га) — при широкорядному.

Сіють льон зерновими сівалками СЗ-3,6, СЗТ-3,6, СЗЛ-3,6 та ін. на глибину 4 — 6 см. Після сівби посіви коткують кільчасто-шпоро-вими котками.

Догляд: 

Першим заходом догляду за посівами на важких ґрунтах є знищення кірки боронуванням райборінками впоперек напрямку рядків, а на широкорядних — шаруванням міжрядь однобічними лапами-бритвами. За період вегетації на широкорядних посівах льону 2 — 3 рази розпушують міжряддя. Для знищення бур'янів ви­користовують також гербіциди.

У період вегетації льон уражується хворобами (фузаріозом, полі-спорозом, антракнозом, бактеріозом, аскохітозом та ін.).

Серед шкідників найбільше шкодять посівам льону блохи льоно­ві, трипси, листокрутка льонова, гусениці різних совок. Найефектив­нішими засобами боротьби з шкідниками та хворобами є застосу­вання агротехнічних, хімічних і біологічних заходів.

У разі утворення кірки до появи сходів спеціалісти Інституту олійних культур рекомендують заборонувати рядові посіви льону легкими або голчастими боронами упоперек напрямку рядків, а в широкорядних посівах — провести шаровку міжрядь однобічними лапами-бритвами. Особливо ефективне досходове боронування після інтенсивних опадів.  

Упродовж вегетації на широкорядних посівах льону проводять розпушування міжрядь, кількість і глибина яких залежать від забур’яненості посівів та стану ґрунту (2-3 культивації). Перший міжрядний обробіток проводять на глибину 6-8 см, наступні – на глибину 8-10 см.

Ефективність агротехнічних прийомів у боротьбі з бур'янами суттєво підвищується за умови використання хімічних гербіцидів.

Збирання: 

Льон олійний збирають звичайно двофазним спосо­бом. При однофазному збиранні можливі втрати врожаю внаслідок поганого вимолочування недостиглих коробочок та можливого зігрі­вання вороху на токах. При скошуванні льону у валки та обмолоті їх комбайнами значно поліпшується якість зібраної продукції та підвищується продуктивність комбайнів. Скошування у валки по­чинають за 10 - 12 днів до побуріння 50 - 75 % коробочок при воло­гості насіння 25 - 35 %. Висота зрізу 12 - 14 см. Така стерня добре витримує масу щільного валка та забезпечує швидке й рівномірне його підсихання.

Низькорослий і зріджений льон укладають у здвоєні валки, вико­ристовуючи для цього жатки, наприклад, ЖНС-6-12. Як тільки під­сохнуть валки і вологість насіння зменшиться до 12 %, їх обмолочу­ють. Перед обмолотом перевіряють герметизацію комбайнів, щоб не було втрат насіння. Швидкість руху барабана регулюють у межах 800— 1300 об./хв. При обмолоті валків, які не досить просохли, швид­кість руху барабана збільшують. При використанні комбайнів з дво-барабанним апаратом (СДК-5,СК-6) потрібного вимолоту насіння досягають регулюванням другого барабана, а перший налагоджу­ють на більш м'який режим роботи.

Насіння льону, яке надходить на тік, потрібно негайно очистити, використовуючи ворохоочисники (ОВП-20А) та зерноочисні машини (ОС-4,5А, СМ-4 «Петкус-Гігант», К-531/1, «Петкус-Селектра», К-218, К-546А, К-548А та ін.), оснащені набором відповідних решіт та трієр­ними циліндрами. При використанні зерноочисних агрегатів типу ЗАВ їх переобладнують.

Сушать насіння у шахтній зерносушарці СЗШ-16А або її аналогах. Температура нагріву насіння не повинна перевищувати 35 — 45 °С.

Технологія зберігання врожаю: 

Під час зберігання вологість насіння має бути не вищою 10 — 12 %. Зберігають його в мішках, складених у штабелі, або насипом шаром до 1 м.