Культура люцерна на сiно (особливості вирощування та зберігання)
Люцерна дуже цінна багаторічна трава. Швидко відростає після скошування. При належній агротехніці дає високі врожаї зеленої маси і сіна, багатих на білок, вітаміни, мінеральні речовини. За поживністю 100 кг сіна люцерни дорівнює 48,2 к.од. та містить 8,5 кг перетравного білка.
Люцерна здатна втягувати у грунт до 5 см кореневу шийку, що значно підвищує її зимостійкість і менше витоптується худобою, посухостійка.
Рід люцерни (Medicago L.) об'єднує близько 50 видів. Серед них найбільше господарське значення мають люцерна посівна, або синя (Medicago saliva І.), і жовта (Medicago falcata Z.).
У синьої люцерни листки більші, а у жовтої — менші, більш видовжені, ланцетні, густо опушені з нижнього боку довгими волосками.
Люцерна синя має фіолетові квітки різних відтінків, а жовта — жовті. У синьої боби спіральне скручені (від 1 до 5 обертів), а у жовтої — серпоподібні або прямі. Ці два види легко схрещуються між собою і дають дуже цінні гібриди, які поширені в Україні.
Коренева система добре розвинена, стрижнева, складається з головного і сильнорозвинених бічних коренів, які проникають у грунт на глибину 8—10 м і більше. Основна маса коренів розміщується у верхньому шарі грунту до 25—30 см.
Стебло гіллясте, трав'янисте, утворює сильний кущ, заввишки 100—150 см, добре облистнене.
Листки трійчасті. Середній листочок на довгому черешку. Листки із зубчиками на верхній частині, еліпсоподібної, обер-ненояйцеподібної, вузьколанцетної або майже округлої форми. Маса їх — 30—60% загальної маси врожаю.
Квітки волотистої форми, складаються із чашечки (п'ять чашолистиків), віночка з п'яти пелюсток, різних за розміром, 10 тичинок, з яких 9 зростаються, та маточки.
Суцвіття — циліндрична або головчаста китиця.
Плід — багатонасінний біб, спіральне зігнутий (2—5 обертів), коричневого або бурого забарвлення.
Насіння ниркоподібне, дрібне, жовте або жовто-буре. Маса 1000 насінин — 1,8—2,5 г. Утворює багато твердого насіння.
Люцерну вирощують у польових, кормових, ґрунтозахисних сівозмінах з півтора-дворічним використанням. Часто її сіють на запільних ділянках і використовують 4-5 років. Кращі попередники озимі і ярі зернові, просапні культури.
Добре росте на різних ґрунтах. Малопридатні торфовища і кислі ґрунти. Вимагає реакції ґрунтового розчину в межах рН 6,5-7,5.
Вирощування люцерни має важливе агротехнічне й меліоративне значення. У кореневій системі міститься 2,5-4,0% азоту в розрахунку на суху речовину. Після її відмирання і розкладання у ґрунті залишається 150-200, іноді 300 кг/га азоту. Тому люцерна є одним з найкращих попередників для більшості сільськогосподарських культур.
Фосфорні і калійні добрива найефективніше внести під оранку в підвищеній нормі - Р90-120К90-120. Вони будуть використовуватись покривною культурою, а в наступні роки їх післядія буде працювати на люцерну. Щорічно люцерну підживлюють фосфором і калієм Р30- 60К30-60. Азотні добрива вносити недоцільно, оскільки вони пригнічують діяльність бульбочкових бактерій.
На ґрунтах, що бідні на мікроелементи, ефективними є молібден, бор, марганець. Молібден сприяє засвоєнню азоту з повітря, покращує використання з ґрунту фосфору. Бор підвищує насіннєву продуктивність, бере участь у вуглеводному обміні речовин.
Насіння перед сівбою протруюють фундазолом. Удень сівби в затіненому приміщенні насіння обробляють розоторфіном. Внаслідок інокуляції урожайність підвищується на 20-30%.
Сіють люцерну під покрив і безпокривними посівами. Основний обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні, зяблевій оранці на глибину 27-30см. Весняним обробітком добре розпушують і вирівнюють ґрунт за допомогою комбінованих знарядь РВК-3,6, ЛК-4, Європак чи ін.
Сіють одночасно з покривною культурою зернотрав'яною сівалкою СЗТ-3,6 рано навесні рядковим способом. Кращими покривними культурами є однорічні трави на зелений корм та ярий ячмінь. Норма висіву 14-18 кг/га, а при якісній підготовці насіння і ґрунту до сівби її доцільно зменшити до 10-12 кг/га. Глибина загортання насіння 1,0-3,0 см. Можливі безпокривна весняна та літня сівба люцерни. Кращі строки літньої сівби припадають у зоні Полісся і Лісостепу на період з 20 червня до 15-20 липня, у Степу можна сіяти до 10-15 серпня. Основною вимогою при цьому є достатня вологість ґрунту.
Зразу ж за сівбою поле коткують. Для боротьби з бур'янами можна використовувати, залежно від того чи це покривний, чи безпокривний посів, наступні гербіциди: базагран, зенкор, керб, набу. поаст, півот, трефлан.
Скошують люцерну на зелену масу 2-4 і більше разів, випасають 4-7 разів. Інтервал між скошуваннями 35-40 днів. Перший укіс проводять у фазі бутонізації, останній укіс приблизно за ЗС днів до настання морозів. На силос і сінаж косять на початку цвітіння. Висота зрізу рослин 7-8см, восени - не менше 10-12 см. Корисно для кращого відростання люцерни один раз в рік косити її на початку цвітіння. При скошуванні на початку бутонізації рослини не встигають створити достатній запас пластичних речовин для закладання бруньок у зоні кущіння, відростання нових пагонів йде в основному за рахунок стеблових бруньок. Внаслідок цього травостій слабшає, урожайність зменшується.
Перед збиранням насіння для прискорення, одночасності достигання і підсушування вегетативної маси проводять десикацію. За 7 днів до збирання при побурінні 80-85% бобів посіви обприскують десикантами баста або реглон супер.
