Культура люпин вузьколистий на силос (особливості вирощування та зберігання)
У сільськогосподарській культурі використовується чотири види люпину: вузьколистий (синій), жовтий, білий і багаторічний. Найбільшу площу в Україні займає жовтий люпин, значно менше білий і найменші посівні площі мають синій і багаторічний люпини.
Люпин - цінна кормова і сидеральна культура, а люпин білий і продовольча. Його називають другою північною соєю, враховуючи високий вміст білка - 30-48% і жиру - до 14%.
Широкому використанню люпину для харчових і кормових цілей мішали алкалоїди. Сорти люпину ділять на алкалоїдні (гіркі) з вмістом алкалоїдів 1-3% (люпінін, люпанін, спартеїн), малоалкалоїдні (0,2-0,3%) і безалкалоїдні (< 0,0025%). Дві останні групи можна згодовувати тваринам, як зерно так і зелену масу (до 9% білка). Кормовий люпин виведений з алкалоїдного більше 70 років тому. Урожайність зеленої маси 350-400 ц/га, може досягати 600 ц/га; зерна - 25-30 ц/га і більше.
Люпин найкращий азотфіксатор із всіх зернобобових культур. На одному гектарі люпинового поля нагромаджується до 180 кг симбіотичного азоту (за деякими даними - до 400 кг/га), що прирівнюється до 40-45 т гною або 5 ц аміачної селетри. У ґрунті залишається до 10 т органічної речовини, 30 кг фосфору, 50 кг калію. Люпин дуже широко .використовується як зелене добриво.
Азот зеленої маси люпину, що приорюється, а також кореневі і рослинні рештки поступово мінералізуються і практично не вимиваються. Це повільнорозчинне азотне добриво. Біологічний азот люпину є легкодоступним, екологічно чистим і найдешевшим з усіх видів добрив.
Люпин краще розміщувати після зернових культур. Не рекомендується його вирощувати після цукрового буряка та інших зернобобових.
Рекомендова - зернові, технічні.
Не рекомендовані - просапні, зернобобові.
Люпин має добре розвинену кореневу систему, за допомогою якої здатний засвоювати поживні речовини з важкорозчинних сполук орного і підорного шарів ґрунту. Тому характерною особливістю люпинів є порівняно слабка реакція на мінеральні добрива. На полях з високим вмістом фосфору (Р205 більше 10-12 мг) і калію (К2О більше 20 мг на 100 г ґрунту) вносити фосфорні та калійні добрива недоцільно.
За оптимальних умов живлення і вологості ґрунту люпин може повністю забезпечити потребу в азоті шляхом азотфіксації. Тому за даними деяких дослідників, азотні добрива навіть у невеликих дозах, негативно впливають на ріст жовтого і синього люпинів, пригнічуючи азотфіксацію.
У зв'язку з тим, що люпин від сходів до бутонізації росте повільно і дуже пригнічується бур'янами, головним завданням основного і передпосівного обробітку є їх знищення. Основний обробіток ґрунту після зернових включає 1-2 лущення та зяблеву оранку. Бульбочкові бактерії на коренях люпину добре розвиваються, коли достатньо кисню, тому люпин добре реагує на глибоку оранку та достатню розпущеність ґрунту. На дерново-підзолистих ґрунтах орють на глибину орного шару, на чорноземах - на 25-27 см. На зв'язних суглинкових ґрунтах орний шар поглиблюють на 3-4 см для посилення розвитку кореневої системи.
Коли ж люпин розміщують після просапних культур, на зяб орють слідом за їх збиранням без попереднього лущіння. Передпосівний обробіток легких піщаних та супіщаних ґрунтів складається із одно-, дворазового боронування важкими боронами. На більш зв'язних ґрунтах, крім боронування, проводять передпосівну культивацію на глибину 7-8 см.
Якщо ґрунт добре підсох, то найкраще для передпосівної підготовки ґрунту використати комбіновані агрегати РВК-3,6 і ЛК-4 та ін., які за один прохід вирівнюють, подрібнюють, розпушують і коткують поле.
Найбільш поширений спосіб сівби - звичайний рядковий сівалкою СЗ-3,6. На забур'янених полях сіють широкорядним способом (45 см) з допомогою овочевих сівалок.
Коткування посівів.
Люпин на силос збирають у фазі блискучих бобів, на зелене добриво - заорюють у фазі блискучих бобів, а під озимі - не пізніше як за 15-20 днів до їх сівби. Післяжнивні чи післяукісні посіви люпину заорюють з настанням стійкого похолодання.
В спеціаль обладненех буртах, при оптимальній температурі.
