Культура малина (особливості вирощування та зберігання)

Малину у промислових розсадниках розмножують кореневими паростками у спеціально створених маточниках. Закладають їх восени, завершуючи садіння не пізніше як за 20 днів до настання морозів, врахувавши всі вимоги до вибору площі, передсадивної підготовки ґрунту, якості вихідного садивного матеріалу, передбачених базовою технологією (Трушечкін В.Г., Ярославцева О.І., Полікарпова Ф.Я. та ін., 1986; Майдебура В.І., Васюта В.М. та ін., 1987). Схема садіння рослин - 1,5-2,0 на 0,3-0,5м. Оптимальна глибина садіння - 20 см. Весною, після приживлення саджанців, надземну їхню частину повністю видаляють, що стимулює масове утворення кореневих паростків. Цю операцію проводять, коли пагони заміщення досягнуть висоти 10-15 см. На однорічній маточній плантації садивний матеріал заготовляти не рекомендується, так як це знижує продуктивність маточника в майбутньому.

Весною наступного року (в перший рік експлуатації маточника) до початку вегетації видаляють усі минулорічні пагони на рівні ґрунту. Це, по-перше, сприяє утворенню більшої кількості паростків, а по-друге, дозволяє уникнути цвітіння, яке за фітосанітарними вимогами є недопустимим. Під час вегетаційного періоду створюють оптимальні умови для інтенсивного росту паростків. Перед викопуванням садивного матеріалу проводять скошування надземної частини паростків на висоті 30-35 см над рівнем ґрунту. Викопують саджанці за допомогою скоби ВСН-1 або плуга ВПН-2. У наступному році технологічний цикл повторюється. Термін експлуатації маточника малини - 2-3 роки. Дотримання даної технології забезпечує щорічне отримання 100-120 тис. стандартних саджанців малини з 1 га маточника. При вирощуванні супереліти малини найчастіше застосовують розмноження зеленими мікроживцями. Довжина живців - 3-6 см, строки живцювання - друга половина травня-червень (Майдебура В.І., Мережко І.М. та ін., 1987).

Підготовку ґрунту під насадження малини проводять у паровому полі наприкінці літа. Вона полягає у оранці на глибину 22-30 см (залежно від типу ґрунту), внесенні 60-80 т/га гною і по 90-120 кг/га д. р. фосфорних та калійних добрив. За традиційної (рядкової) технології вирощування кущі висаджують в першій половині жовтня за схемою 2,0-3,0 х 0,3-0,4 м. Навесні протягом перших двох років стебла малини зрізають на висоті 15-20 см, тим самим створюючи умови для формування смуги рослин шириною 30-40 см.

Догляд за плодоносними насадженнями полягає у боротьбі з бур'янами, обприскуванні рослин проти хвороб і шкідників, підтриманні вологості ґрунту у межах 70-100 % НВ, щорічному весняному внесенні 60-90 кг/га азоту та осінньому 60-120 кг/га фосфору і калію у вигляді мінеральних добрив.

Збір плодів, які достигають у липні, проводять 3-5 разів у невелику дерев'яну чи пластмасову тару (по 1-2 кг). Стебла малини, які відплодоносили, після збирання зрізають, виносять за межі ділянки і спалюють. Термін використання насаджень - 8-10 років. Ця технологія розрахована, в першу чергу, на великі за площею насадження, але може бути використана на присадибних і фермерських ділянках.
При шпалерному вирощуванні малини у 1-2 рік після садіння в рядку через 8-10 м ставлять стовпи (залізобетоні, металеві) і натягують дріт на висоті 150-160 см. Навесні до нього прив'язують річні стебла на відстані 5-7 см один від одного. Вирощування малини на шпалері сприяє кращому освітленню листків та їх асиміляційній діяльності, зменшенню ураження рослин хворобами та шкідниками, покращенню врожайністю, якості та товарності ягід. Технологія потребує певних витрат на встановлення шпалери і підв'язування стебел, які повною мірою компенсуються додатковим прибутком. Як і попередня, її може використовуватись у всіх типах господарств.