Культура Міскантус гігантський (особливості вирощування та зберігання)

Рослина міскантус (лат. Miscanthus), або міскант, є близьким родичем цукрового очерету і належить до роду трав'янистих багаторічників родини Тонконогові (Злаки), поширеного в субтропічних і тропічних районах Азії, Австралії та Африки. Міскантус у ландшафтному дизайні використовується для декорування водойм, газонів, а також для створення сухих флористичних композицій.

Посадка міскантусу здійснюється навесні, коли прогріється ґрунт – із кінця березня до середини травня. Міскантуси теплолюбні, тому висаджувати їх потрібно на добре освітлюваних і прогрітих сонцем ділянках, захищених від холодного вітру. Але ще більше, ніж тепло, міскантуси люблять воду, саме тому вони полюбляють вологі, родючі прибережні ділянки. Якість ґрунту для міскантусу великого значення не має, але найгірше вони ростуть на пісках і важких глинах.
Якщо ви вирішили вирощувати на ділянці міскантус, купуйте дорослі саджанці: у цієї рослини вегетаційний період дуже довгий, оскільки теплолюбний міскантус рушає у ріст лише тоді, коли температура повітря досягне 25 ºC, тому молоденький саджанець просто не встигне прижитися й зміцніти до настання холодів. У дорослого саджанця запас міцності більший, і він при гарному укритті зможе безболісно пережити навіть холодну зиму. У посадкову яму, яка повинна бути трохи більшою за об'ємом, ніж коренева система саджанця, поміщають шар родючого ґрунту, потім опускають у неї саджанець і заповнюють порожнині землею, поступово її втрамбовуючи. Після посадки міскантус рясно поливають.

Найкраще влаштовувати поливання міскантусу зі шланга – що рясніше, то краще. Вирощування міскантусу передбачає також регулярні, але помірні підживлення, оскільки надлишок азоту, наприклад, призводить до вилягання рослини. У перший рік міскантус не підживлюють, а надалі добрива вносять двічі за сезон: у середині травня знадобиться рідке підживлення азотними добривами – наприклад, розчином сечовини. У першій половині літа ділянку поливають гуматами, а в другій вносять калійно-фосфорні добрива. Починаючи вирощувати міскантус, налаштовуйтесь на постійну боротьбу із бур'янами, принаймні в перші два роки життя рослини. Потім, коли вона зміцніє і виросте, бур'янам уже не пробитися крізь коріння міскантусу, що інтенсивно розповзається. Зате, завдяки корінню рослини, розпушувати ґрунт на ділянці вам не доведеться. До речі, розростання міскантусу по саду доведеться обмежувати, інакше у вас, крім цього мальовничого очерету, більше нічого не зможе вирости. Роблять це відразу ж після посадки: обмежувачем намічають межі, в яких має залишатися рослина. Можна як обмежувач використовувати шматки заліза або шиферу. Вкопувати їх потрібно по всьому периметру ділянки, без розривів і проміжків, на глибину не менше 20 см, а підніматися над поверхнею вони повинні не менше, ніж на 10 см, щоб коріння в пошуках живлення не змогло «перестрибнути» кордон.
До кінця літа деякі види міскантусу втрачають нижнє листя, і від цього знижується декоративність рослини. Щоб замаскувати поріділу нижню частину кущів, найкраще посадити на ділянці високу хосту – 50-60 см заввишки, яка спокійно зносить надлишок вологи, без якого не може обходитися міскантус.
Ось, мабуть, і все, що можна сказати про вирощування цього злаку. Посадка та догляд за міскантусом у відкритому ґрунті нетрудомісткі, а красу й ефектність цієї рослини важко переоцінити.