Культура огірки (особливості вирощування та зберігання)

Огірок (Cucumissativus) - однорічна овочева рослина дуже вимоглива до умов середовища та, насамперед, до тепла.

Плід огірків - не справжня ягода завдовжки від 5 до 70 см. Має від 3 до 5 насіннєвих камер. Плоди вживають у їжу в незрілому стані, починаючи від 3-5- денних зав'язей до зеленця у віці 8-12 днів. Найбільш важливими морфологічними ознаками плода є його форма, величина, колір, поверхня та опушення.

Попередниками огірків можуть бути люцерна, конюшина, помідори, перець, баклажани, горох зерновий і овочевий, цибуля, морква, капуста, картопля, озима пшениця, кукурудза на силос і зелений корм, злако-бобові сумішки. При виборі попередників необхідно пам'ятати, що коренева система огірків дуже чутлива до залишкової кількості деяких гербіцидів. Не рекомендується розміщувати їх після гороху і моркви, якщо посіви були оброблені прометрином, а також після гарбузових кормових і цукрових буряків. Щоб уникнути нагромадження збудників хвороб у ґрунті, огірки на попереднє місце треба повертати не раніше, ніж через 3‑4 роки.

Огірки - хороший попередник для більшості овочевих культур, окрім гарбузових.

Перед зяблевою оранкою в ґрунт вносять добрива. Рослини огірка реагують на високі концентрації поживних речовин у ґрунті зниженням товарного врожаю, формуючи головним чином вегетативну масу. Огірок найбільше потребує калію, фосфору, а також вапна. Надлишок азоту викликає посилене зростання листя та зниження плодоношення, додаткове утворення порожнеч у плодах, що негативно позначається на солоній продукції. Надмірне збільшення доз азотних добрив призводить також до ослаблення стійкості рослин до хвороб та надмірного накопичення нітратів у плодах. Найкращі види азотних добрив – сульфат амонію, селітра кальцієва. Не слід вносити аміачну селітру, оскільки вона знижує опір рослини до хвороб, сприяє накопиченню нітратів у плодах.

На важких ґрунтах допустиме внесення гною свіжого, в інших випадках краще комплексні добрива, в холодне літо сприятливу дію надає внесення вапна. Не рекомендують підгодовувати рослини в початкові фази росту та розвитку, краще це робити в період плодоношення. У цей час під впливом підживлення зростання огірка відновлюється і посилюється плодоутворення.

На співвідношення квіток можна впливати, змінюючи умови живлення та кислотність ґрунту. Посилена підкормка фосфором, калієм, бромом та обмеження азоту збільшує утворення жіночих квіток. Найбільше їх буває при нейтральному ґрунті (рН 5,9-6,1). Свіжий гній при гнитті виділяє вуглекислоту, яка також допомагає збільшити кількість жіночих квіток.

Для звичайних сортів при багаторазовому збиранні та густоті 70 тис. рослин на 1 га на великих ділянках застосовують при раціональному поливному режимі в лісостепу добрива з розрахунку N₅₀P₆₀K₆₀ + гній - 40т на 1 га. Крім того, на добре окультурених чорноземних ґрунтах під огірок, який розміщують після удобреного попередника або після багаторічних трав і зернобобових, рекомендують вносити лише мінеральні добрива в дозі N₅₀P₁₂₀K₉₀.

Обробіток ґрунту здійснюють з урахуванням його типу і родючості, ступеня засміченості й попередника. Після попередників, що рано збирають, поле лущать дисковими лущильниками на 6‑8 см. На засмічених коренепаростковими бур'янами ділянках проводять пошаровий (8‑10, 12‑14, 14‑16 см) обробіток лемішними лущильниками. Після попередників, що пізно збирають, для подрібнення післяжнивних і кореневих решток ґрунт обробляють важкими дисковими боронами БДТ-7 на 10‑12 см.

Оранку проводять на глибину 25‑27 см, потім поле планують довгобазовими планувальниками П-4 або вирівнюють тракторними волокушами і чизелюють на 14‑16 см. У теплий період осені, що залишився, зяб обробляють за типом напівпару.

Під час обробітку ґрунту після багаторічних трав необхідно звертати увагу на якість загортання дернини. При неякісному обробітку пласта відростають багаторічні трави, що утруднює наступний обробіток ґрунту і догляд за рослинами.

Навесні ділянку боронують у два сліди. До початку сівби проводять дві культивації – першу на глибину 10‑12 см, другу – на глибину загортання насіння. В умовах посушливої весни між ними рекомендуються передпосівні поливи в нормі 250‑300 м³/га.

Щоб продовжити період надходження свіжих огірків населенню і на консервні заводи протягом всього сезону, насіння висівають у декілька строків. У спеціалізованих господарствах сівбу огірків здійснюють у 10‑14 строків – з кінця квітня і до середини червня.

Сівбу починають при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння 4‑5 см – до 14‑15 °С. Кращий спосіб сівби для середньогудинних сортів – стрічковий дворядковий за схемами: (90+50)´7 см, (120+60)´5 см і широкорядний однорядковий – 90´5‑6 см (колія 1,8 м), а для короткогудинних типу Кущовий ‑ трирядковий – (90+25+25)´10 см, який забезпечує 200‑250 тис./га рослин. Одночасно з сівбою ґрунт коткують легкими котками. Норма висіву змінюється в залежності від способу посіву, стану ґрунту, сорту (гібриду).

При затримуванні з'явлення сходів через 5‑6 днів після сівби слід проводити боронування впоперек рядів з мінімальною швидкістю руху агрегата. При появі 2‑3 справжніх листочків необхідне перше обгортання, через три тижні обгортання повторюють.

У період до змикання рядків міжряддя культивують 3‑5 разів, глибина розпушувань змінюється від 6 до 12 см. По широких міжряддях нарізують щілини на глибину 18‑20 см.

Проріджування рослин проводять у фазі двох справжніх листків, а прополювання в рядах – в міру необхідності.

Своєчасне збирання огірків - один з найважливіших прийомів, що підвищує врожай та його якість. Чим довше плоди залишаються на рослині, тим швидше погіршується зовнішній вигляд та харчова цінність їх. Дотримання регулярних зборів - засіб боротьби за якість та кількість врожаю та тривалість плодоношення рослини.

Огірки збирають вручну з використанням збиральних платформ. При стрічкових схемах сівби перед початком збирання в широких міжряддях вивільняють проходи від стебел і пагонів для роботи збиральної техніки.

Урожай необхідно збирати своєчасно: на початку і в кінці плодоношення – через 3‑4 дні, а в період масового плодоношення – через день. Збирають всі фракції плодів: пікулі (3-5 см), корнішони (5-9 см) і зеленці (9-14 см).

Зібрані плоди сортують на товарну (придатну для споживання, реалізації або переробки) та нетоварну (непридатну для споживання) продукцію, товарну продукцію ділять на стандартну (відповідну вимогам стандартів) та нестандартну (не відповідну стандартам, але придатну для споживання чи переробки). Для збереження якості продукції сортують і пакують її під навісом, оскільки плоди на сонці швидко в'януть і втрачають товарний вигляд. Вологі плоди перед упаковкою провітрюють. Урожай огірків пакують у ящики, контейнери.

Огірки надходять до споживача після збору відразу або через одну-дві доби (вони зберігаються відносно короткий період). Деякі сорти, що мають міцну, грубу шкірку, втрачають менше вологи при зберіганні, довше не жовтіють і зберігають свої смакові якості. Після сортування та укладання в тару огірки відразу поміщають у охолоджуване сховище або холодильник. Без охолодження і при низькій вологості повітря вони втрачають смакові та товарні якості вже через одну-три доби. Регулюючи та поєднуючи температуру та вологість повітря при зберіганні, можна збільшити термін придатності огірків.

Мікрозелень (мікрогрін) огірка у фазі сім'ядоль та (або) першого листочка – використовують для салатів, сендвічів, соків та смузі. Паростки мають яскраво-зелене забарлення листя та стебла. Смак соковитий, м'який, схожий на огірок. Паростки містять безліч вітамінів, мікроелементів, антиоксидантів.

Мікрогрін огірка містить багато вітамінів (Е, D, К, С, група В), мікроелементів, антиоксидантів. Мікрозелень огірка легко засвоюється, нормалізує процеси травлення. Вітамін С - зміцнює імунні функції організму, вітаміни групи В - добре впливають на роботу нервової системи. А магній у мікрозелені зміцнює серцево-судинну систему.