Культура псевдотсуга тисолиста (особливості вирощування та зберігання)

Дугласія (псевдотсуга) — невеличкий рід високих хвойних дерев. Їх ще називають ялицями Дугласа. У природі зустрічається на заході Північної Америки від Британської Колумбії (Канада) до Каліфорнії (США). Тому посідає в лісовому господарстві цих великих країн чільне місце.

Дуже привабливим є сизий різновид дугласії, що відзначається кращою зимостійкістю, хоча росте повільніше. Колір хвої цієї рослини дещо нагадує дуже популярні сизі форми ялини колючої та канадської.

Світло-зелена хвоя зеленого різновиду дугласії — м’яка, плоска, розташована на гілках гребінчасто: майже в одній площині, як у тиса (звідси ще одна з її назв — псевдотсуга тисолиста, бо нагадує тсугу, хоча її хвоя удвічі довша). Нижній бік хвоїнки світліший та з двома сріблястими смужками. Її хвоя приємно пахне, особливо під час розтирання. Окрім того, оригінальні шишки звисають, як у смереки.

Не висаджуйте дугласію в темних закутках саду — рослина потребує достатнього освітлення, хоча молоді деревця не бажано висаджувати в місцях, де є палючі промені сонця. Краще підібрати ледь затінені ділянки.

Добриво краще вносити навесні у вигляді перегною або компосту (2-3 відра на квадратний метр), під неглибоке перекопування пристовбурного кола. У молодих рослин має сенс сформувати поливні лунки, в яких би затримувалися атмосферні опади. 

Для того, щоб Дугласія добре росла, перед посадкою рекомендуємо звільнити ґрунт від бур'янів, особливо багаторічних. Немає необхідності використовувати дорогі добрива, можемо використовувати чорнозем або будь-який здоровий гумусований темний луговий / садовий ґрунт.

Купити саджанці бажано в пластиковому контейнері з пролонгованими (довгограючими) добривами (рослина не підлягає викопуванню з неминучим пошкодженням кореневої системи), після посадки вони гарантовано приживаються.

Найголовніше у висадці псевдотсуги - ретельна підготовка субстрату для посадки, незмінним складником якої є кислий верховий (рудий, білий, молодий) торф, бажано сфагновий торф з рівнем рН, що не перевищує 4,5. Винятком є індивідуальні особливості кислотності ґрунтів в українському заболоченому Поліссі (Житомирська, Рівненська), де трапляються ділянки з кислим середовищем. На решті території України кислий природний ґрунт - велика рідкість.

Тому лужні ґрунти в обов'язковому порядку необхідно підкислювати. Це можна зробити за рахунок мульчування навколо пристовбурового кола рослини подрібненою корою сосни звичайної та хвойного відпаду, зібраного у будь-якому хвойному лісі та органікою з кислою реакцією.

Для підкислення ґрунту українські садівники традиційно використовують садову сірку, лимонну, ортофосфорну кислоту, акумуляторну рідину (електроліт).

У перші роки життя дерева бажано проводити обрізування крони — бічні пагони зрізують, тоді форма дерева стає більш привабливою і «пухнастою».

Не забувайте поливати деревце в міру висихання ґрунту (10–12 л води на дерево). Подобається дугласії і дощування, особливо в молодому віці та в засушливі періоди року. Хоча загалом псевдотсуга посухостійка, але помірна волога буде їй лише на користь.

Шкідників і хвороб дугласія не боїться. Отож, Вам легко буде доглянути свою красуню.