Культура рицина (особливості вирощування та зберігання)

Господарське значення. В насінні рицини накопичується 50 -55 % олії. Вона містить 81 —96 % гліцеридів рицинолевої кислоти, яку не виявлено в інших оліях.
Рицинова (касторова) олія належить до групи невисихаючих (з йодним числом 82 - 86), дуже в'язка, слабко розчиняється в бен­зині та інших органічних розчинниках, не застигає при низьких температурах (мінус 12 - 18 °С), спалахує при високих температу­рах (плюс 300 - 310 °С). Тому вона є неперевершеним за якістю мас­тильним матеріалом, особливо для авіаційних моторів і механізмів, що працюють у складних умовах півночі.
Рицинову олію використовують у різних галузях промисловості, а також в медицині для виготовлення ліків.

На півдні України кращим місцем для рицини в польових сівозмінах є ланки: пар чорний — пшениця ози­ма — рицина та кукурудза на силос — горох — рицина. Не рекоме­ндується сіяти рицину після соняшнику та кукурудзи на зерно.

Одним з важливих засобів підвищення врожаїв ри­цини є внесення мінеральних добрив. Досить ефективним є припо­сівне внесення мінеральних добрив, найбільший приріст урожаю забезпечує норма N10P20. За посушливого клімату степової зони України та підвищеного вмісту у ґрунтах калію під зяблеву оранку вносять переважно азотні й фосфорні добрива в нормі N40-60P60-90. Збільшення норм добрив на незрошуваних землях дає незначні прирости врожаю і окупність їх при цьому зменшується.

Основний обробіток ґрунту під рицину прово­дять з урахуванням попередника та необхідності знищення багато- і однорічних бур'янів, а також запобігання водній та вітровій ерозії ґрунту.

На полях, засмічених однорічними бур'янами, проводять 2 — 3 дискових лущення стерні на глибину 6 — 8 або 8—10 см. Перший раз обробляють ґрунт лущильниками відразу після збирання попе­редника, наступні — в міру з'явлення бур'янів. На зяб орють у дру­гій половині вересня — першій половині жовтня на глибину 25 — 27 см.

На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами, застосо­вують систему пошарового обробітку ґрунту за допомогою культива­тора (КПШ-9 або КПЭ-3,8) на глибину 6 - 8 та 10-12 см. Після по­вторного відростання бур'янів орють плугами з передплужниками на глибину 30 — 32 см, а на ґрунтах з невеликим гумусовим горизон­том — на всю глибину орного шару.

Найповнішого знищення багаторічних бур'янів досягають у сис­темі зяблевої підготовки ґрунту з використанням гербіциду 2,4-Д. Його вносять у нормі 1,5 — 2 кг/га д. р. після лущення при масовому відростанні бур'янів. Поле, оброблене гербіцидом 2,4-Д, орють не раніш як через 10 - 15 днів.

На ерозійно небезпечних ділянках найефективнішим способом обробітку ґрунту під рицину є розпушування плоскорізами із залишенням стерні на поверхні ґрунту. Система протиерозійних обробіт­ків складається з 2 - 3 мілких (на 8-10 або 10 - 12 см) розпушувань ґрунту культиваторами-плоскорізами (КПШ-5 або КПШ-9) та гли­бокого (на 25 см) безвідвального розпушування за допомогою плос-коріза-глибокорозпушувача (КПГ-250 або КПГ-150).

При плоскорізному обробітку треба обов'язково застосовувати ви­сокоефективні гербіциди, без внесення яких посіви рицини значно забур'янюються.

На ґрунтах, які мають сприятливі фізичні властивості, та на чис­тих від бур'янів полях рицина, як правило, мало реагує на зміну глибини та спосіб основного обробітку ґрунту. Лише за достатнього зволоження та відсутності повітряної посухи глибока оранка на 30 - 32 см забезпечує приріст урожаю на 10 - 12 % порівняно з уро­жаєм за звичайної оранки на 22 — 25 см. Поглиблення орного шару чорноземних ґрунтів під рицину більше ніж на 30 см неефективне, оскільки урожай при цьому не підвищується, а затрати праці й за­собів зростають.

Весняний обробіток ґрунту. Основним завданням весняної підго­товки ґрунту є максимальне збереження запасів води в ньому, за­безпечення сприятливих умов для загортання насіння на потрібну глибину та очищення поля від бур'янів.

Таким чином, передпосівну підготовку ґрунту під рицину слід проводити залежно від фізичного стану ґрунту та його забур'яне­ності. Коли поле не засмічене багаторічними бур'янами, як прави­ло, проводять ранньовесняне боронування та одну передпосівну культивацію. На ґрунтах, які переущільнюються до весни, на пога­но виораному брилистому зябу, а також на полях, дуже засмічених падалицею озимих культур або коренепаростковими бур'янами, за­стосовують дві культивації — ранньовесняну та передпосівну на глибину загортання насіння.

У боротьбі з бур'янами використовують також гербіциди — тре-флан і нітран. Ці препарати знищують як односім'ядольні (просо куряче, мишій зелений), так і двосім'ядольні бур'яни (щириця біла й загнута, лобода біла, курай, березка польова та ін.). Оптимальна норма трефлану й нітрану на легких ґрунтах 6, а на середніх і важ­ких — 8 кг/га за препаратом. Якщо гумусу в ґрунті більше 5 %, за­значені норми можна збільшити на 1 кг/га.

Вносять гербіциди під передпосівну культивацію або через 5-7 днів після сівби рицини з одночасним загортанням препарату у ґрунт важкою бороною у два сліди. Коли затримується загортання трефлану або нітрану в ґрунт навіть на 10 — 15 хв, ефективність їх різко зменшується, бо вони швидко випаровуються і розкладаються на сонячному світлі.

Для сівби використовують кондиційне (рН 1 — 3) насіння районованих і перспективних сортів або гібридів першого покоління (F1), схожість якого не менше 80 %, чистота 98 %. Перед висіванням насіння піддають сонячно-повітряному обігріванню і протруюють бенлатом (2 кг/т) чи іншими протруювачами, застосовуючи спеціаль­ні потруювальні машини АПС-4, ПСШ-3, ПСШ-5.

Оптимальним є строк сівби рицини, коли ґрунт на глибині загор­тання насіння прогрівається до 8 — 10 °С і спостерігається подальше потепління.

Норма висіву насіння рицини залежить від рекомендованої гус­тоти рослин на 1 га посіву. Оптимальною густотою рослин на час збирання урожаю вважається: для середньогалузистих сортів — 50 — 60, сильно галузистих — 30 — 40 тис./га.

З урахуванням польової схожості насіння та можливого пошко­дження рослин у період вегетації норму висіву схожого насіння збіль­шують проти оптимальної густоти посіву на 15 — 20 %.

Сіють рицину сівалками СУПН-8, СУПН-12 або СПЧ-6М в агре­гаті з тракторами МТЗ-80, ЮМЗ-6, Т-70С при ширині міжрядь 70 см, а також спареними сівалками в агрегаті з тракторами Т-150, ДТ-75М. Глибина загортання насіння на ґрунтах важкого механіч­ного складу у вологу весну 6 — 8 см, на легких ґрунтах у суху пого­ду — на 10 - 12 см.

Тривалість оптимального строку сівби рицини для одного поля — один-два дні, для господарства 5-6 днів. Розрив між передпосівною культивацією і сівбою — не більше одного дня.

Швидкість руху агрегату під час сівби сівалкою СУПН-8 стано­вить 6-8, сівалкою СПЧ-6М — 5-6 км/год.

Після сівби рицини, незважаючи на з'явлення сходів, починають догляд за посівами, захист їх від за­бур'янення із застосуванням до- і післясходових боронувань. Опти­мальним строком проведення досходових боронувань вважається початок проростання бур'янів (фаза ниточки). Боронують поле упо­перек посіву при швидкості руху агрегату 5 — 6 км/год зубовими бо­ронами у період, коли насіння рицини проросло, але паростки зна­ходяться на 5 — 6 см нижче поверхні ґрунту. Оптимальна глибина боронування 4 — 5 см.

При утворенні щільної ґрунтової кірки після великих дощів на важких ґрунтах доцільно провести поверхневе розпушування голча­стими дисками КЛТ-28, встановленими на просапний культиватор.

Іноді застосовують досходову суцільну (сліпу) культивацію з ви­користанням парових культиваторів. Проведення її допускається тоді, коли насіння рицини утворило корінець не довше 1,5 см.

У післясходовий період при потребі сходи боронують і проводять міжрядні культивації. Боронувати сходи рицини слід у фазі 2-3 справжніх листків у денні години (коли зменшується тургор і рос­лини стають менш ламкими) легкими або середніми боронами впо­перек рядків із швидкістю руху агрегату не більше 4 км/год.

При дворазовому боронуванні посівів (до сходів та після сходів) за сприятливих умов гине до 90 % сходів однорічних бур'янів.

Для першої культивації міжрядь (у фазі 2-3 листків) культива­тор обладнують просапними борінками КЛТ-38, які встановлюють по рядках посіву.

Кількість культивацій міжрядь залежить від забур'яненості по­сіву. На чистих полях обмежуються однією культивацією на глиби­ну 8—10 см, на забур'янених повторюють культивації. Незалежно від засміченості посіву міжряддя обов'язково обробляють на серед­ніх та важких за механічним складом ґрунтах.

Зрошення. Рицина добре реагує на зрошення і за умов правиль­ного режиму поливів продуктивність її підвищується в 2 — 3 рази і більше, при цьому значно зростає вміст жиру в насінні.
В умовах зрошення найпридатніші сорти ті, які рано починають галузитись.

Збирання — трудомісткий і складний етап у виробництві рици­ни. У сортів, коробочки яких при достиганні розтріскуються, китиці зрізають вручну при побурінні третини їх, звозять ворох на тік, роз­стеляють шаром в одну китицю. На току насіння під дією сонця ви­сипається, його очищають і затарюють для зберігання. Сорти рици­ни з коробочками, які не розтріскуються, збирають однофазним спо­собом рицинозбиральним комбайном ККС-6, при цьому отримують близько 80 % чистого насіння і до 20 % коробочок.

Найсприятливіші умови збирання, коли вологість оболонки на­сіння не перевищує 12 %.

Насіння в основному бункері комбайна ККС-6 при збиранні в оп­тимальні строки має чистоту 90 — 96 %, вологість 10 — 12 %, трети-нок — до 8, пошкодженого й шеретованого насіння — до 5 і сміття 5 - 6 %. Насіння товарних посівів без додаткової доробки здають на заготівельні пункти. Зібраний насінний матеріал потребує доведен­ня до посівних кондицій.