Культура сочевиця (особливості вирощування та зберігання)

Сочевицю (Lens culinaris D.) вирощують для продовольчого використання і як кормову культуру. Насіння її багате на білок (до 34 %), містить близько 1,5 % жиру, багато безазо-тистих речовин (близько 55 %), має високі смакові якості, швидко розварюється. У харчовій промисловості з насіння сочевиці виготов­ляють консерви, ковбаси, білкові препарати, шоколад, печиво, супи тощо. Особливо цінним для цього є насіння крупнонасінної сочеви­ці. Насіння дрібнонасінної сочевиці є цінним концентрованим кор­мом. Сочевицю вирощують також на зелений корм і сіно, яке міс­тить до 16 % протеїну і характеризується високою перетравністю поживних речовин. На корм худобі використовують також солому й полову сочевиці, вміст білка в яких становить відповідно 14 і 18 %.

Сочевицю в сівозміні слід висівати піс­ля попередників, які залишають площі чистими від бур'янів (ози­мих зернових культур, кукурудзи, цукрових буряків, картоплі).

Кращі попередники сочевиці - озимі культури, посіяні по удобренному пару, і просапні (картопля, кукурудза). Сочевиця, як і інші бобові рослини, збагачує грунт азотом і є хорошим попередником для всіх наступних за нею культур.

Урожайність сочевиці значною мірою залежить від застосування фосфорних і калійних добрив. Враховуючи високу фізіологічну ак­тивність її кореневої системи, під основний обробіток опідзолених чорноземів, дерново-підзолистих ґрунтів раціонально вносити з фо­сфорних добрив фосфоритне борошно в дозі 45 - 60 кг/га за д. р. Проте на чорноземних ґрунтах краще вносити суперфосфат в указа­ній дозі діючої речовини. Калійні добрива дають також з розрахун­ку 45 - 60 кг/га за д. р.
Безпосередньо під неї гній не вносять, так як при цьому вона розвиває велику зелену масу і знижує врожай зерна. При посіві використовують гранульований суперфосфат.

Основний і передпосівний обробітки ґрунту проводять, як і під інші зернові бобові культури ранніх строків сівби. Треба тільки бі­льше уваги приділяти знищенню бур'янів і збереженню вологи в ґрунті на час сівби сочевиці.
Після стерньових попередників проводять лущення. Через 3-4 тижні поле орють на глибину 25-27 см. Без попереднього лущіння зяблеву оранку проводять після просапних культур. Весняний обробіток грунту починають із закриття вологи важкими боронами і передпосівної культивації КПС-4 з боронуванням.

Для одержання високого врожаю треба висівати конди­ційне насіння із схожістю понад 92 %, чисте від насіння злісного засмічувача посівів сочевиці — плосконасінної вики.
За 1,5 — 2 місяці до сівби насіння сочевиці протруюють ТМТД (2,5 кг/т) або тигамом (4 — 6 кг/т), а в день сівби обробляють його ризоторфіном.
Висівати сочевицю слід при температурі землі 5 - 6 ° C. Глибина загортання насіння повинна становити 5-6 см. Відстань між рядами потрібно залишити близько 10-15 см. Після того, як насіння посіяні в грунт, її потрібно зверху злегка прикатать - це сприяє схожості насіння. Після появи сходів, необхідно пробороновать грунт, щоб видалити бур'яни, що заважають зростанню рослини. Це краще проробляти в полудень.
Норми висіву сочевиці встановлюють залежно від умов вирощу­вання та крупності насіння. Звичайним рядковим способом висівають крупнонасінну сочевицю нормою 2 — 2,5 млн схожих насінин на гек­тар, або 100 - 120 кг/га; дрібнонасінну 2,5 - 3 млн, або 80 - 100 кг/га.
В північних районах норми висіву крупнонасінної сочевиці збільшу­ють до 150 кг/га, дрібнонасінної — до 110 — 120 кг/га, у південних по­сушливих та при широкорядній сівбі, навпаки, зменшують норму ви­сіву відповідно на 15 — 20 і 20 — 25 %. Норма висіву сочевиці для змі­шаних посівів становить до 90 кг/га, а вівса чи ячменю — 45 кг/га.
Глибина загортання насіння 4 — 6 см, на глинистих ґрунтах 3 — 4 см. У посушливу весну поле коткують.

Догляд за посівами полягає у коткуванні, до- і післясходових боронуваннях. Бур'яни знищують також хімічним способом - гербіцидом гезагард (прометрин). З посівів сочевиці необхідно вручну виривати рослини плосконасінної вики, що має гіркуватий смак, погано розварюється і погіршує товарні якості сочевиці. Краще це зробити під час цвітіння: сочевиця має дрібні білі квітки, а вика - крупні червоно-фіолетові.
Поливають сочевицю до цвітіння помірно і при необхідності. У період масового цвітіння культуру забезпечують достатню кількість вологи, але не перезволожують, так як це призводить до грибкових та бактеріальних захворювань кореневої системи і формуються бобів. У наступні часи сочевиця практично не потребує поливу.

Збирають сочевицю на зелений корм на початку цвітіння рослин, на сіно — в період повного цвітіння і на насіння — при побурінні 60 — 70 % бобів на рослині. Запізнення із збиранням сочевиці на зерно призводить до значних його втрат від розтріскування нижніх бобів. Особливо не слід запізнюватись із збиранням продовольчих сортів сочевиці із зеленим забарвленням насіння.
Боби сочевиці дозрівають неодночасно. Починається дозрівання з нижніх бобів. Коли на 2/3 куща боби дозріють можна приступати до збирання врожаю. Кущі обрізують на рівні землі, залишаючи коріння в грунті. Кущі сочевиці прибирають вранці по росі, щоб зменшити втрати від розтріскування бобів. Пов'язують їх в невеликі снопики і підвішують під дахом на протязі для підсушування. Через кілька днів приступають до обмолоту.

Після обмолоту зерно сочевиці очищають від домішок, підсушують на сонці і відразу упаковують в скляні або металеві ємності і щільно закривають від доступу вологи. Боби гігроскопічні, швидко набирають вологу, починають пліснявіти і загнивають. Якщо боби зберігаються в картонних коробках або полотняних мішечках, то їх краще розташовувати в темному, прохолодному, сухому приміщенні з хорошою вентиляцією.