Культура Сориз (особливості вирощування та зберігання)

Для соризу, як і для інших соргових культур, характерний повільний ріст у період від сходів до формування п’ятого листка. У зв’язку з цим на особливо забур’янених полях виникає потреба в застосуванні гербіцидів. Контроль розвитку бур’янів хімічним способом доцільно проводити у фазі розвитку соризу 4–5 листків (проти видів Echinochloa — Цитадель 25 OD, м. д. [д. р. пеноксулам, 25 г/л] — 1,0 л/га; проти дводольних — Пік 75 WG, в. г. [просульфурон, 750 г/кг] — 0,02 кг/га). Застосування суміші цих гербіцидів забезпечує досить надійний захист посівів соризу від комплексу бур’янів рисових агроекосистем на економічно обгрунтованому рівні. Але ці гербіциди досить поширені в системі захисту рису. Тому, щоб уникнути резистентності бур’янів до них, у посівах соризу рекомендують періодично застосовувати інші види препаратів. Якщо сівбу проводили насінням, обробленим антидотом (Концеп ІІІ), то до висіву вносять грунтові гербіциди (Дуал Голд 960 EC, к.  с. — 1,6–2,0 л/га проти однорічних дводольних або дещо ширшого спектра дії — Примекстра Голд 500 SL, к. с. — 3,5 л/га, Примекстра TZ Голд 500 SL, к. с. — 4,5 л/га), останні два можна вносити і через два-три тижні після сівби культури за появи сходів бур’янів, фаза розвитку яких не перевищує двох листків, але при цьому норму витрати препаратів скорочують до 2,5–3,5 л/га. Якщо грунтові гербіциди застосовують до висівання, їх треба загорнути в грунт на глибину до 5 см. За правильного обробітку грунту й дотримання правил внесення препаратів грунтові гербіциди забезпечують досить добру ефективність протягом довгого (до восьми тижнів) періоду.
Епіфітотійного розвитку жодної із хвороб соризу за роки досліджень не спостерігали. Найпоширеніший шкідник — звичайна злакова попелиця (Schizaphis graminum), яка особливої шкоди завдає молодим рослинам. Із хімічних засобів захисту від цього шкідника застосовують інсектициди, зареєстровані на посівах сорго: Енжіо 247 Sc, к. с. — 0,18 л/га або Карате Зеон 050 Cs, мк. с. — 0,20 л/га. Порівняно з іншими сорговими культурами, сориз найстійкіший до ураження попелицями. За даними багаторічних спостережень, у посівах культури в рисовій сівозміні застосовують одну хімічну обробку — у фазі розвитку рослин три-п’ять листків. В окремі роки спостерігають пошкодження посівів соризу кліщами. Найефективнішим захистом від них є застосування інсектоакарицидів, які містять діючу речовину диметоат, 400 г/л (Бі-58 Новий, к. е. — 1,0 л/га; Данадим Стабільний, к. е. — 1,0 л/га тощо).

Суттєвої шкоди посівам соризу завдають птахи під час дозрівання зерна, особливо на ранньостиглих сортах. Щоб попередити це негативне явище, посіви культури краще розміщувати далі від населених пунктів і лісосмугових насаджень.

У типовій рисовій сівозміні сориз висівають безпосередньо після рису. Після збирання попередника грунт переорюють на глибину 20–22 см (за глибшої оранки на поверхню грунту виносяться оглеєні та засолені шари, що в подальшому негативно впливає на отримання сходів культури). Мінеральні добрива нормою N80Р40 кг/га за д. р. переважно вносять восени, під основний обробіток грунту, допустиме також їхнє внесення навесні, під глибоку культивацію. Азотні добрива вносять у вигляді карбаміду або сульфату амонію; застосовувати нітратні форми азоту недопустимо. Слід зазначити, що винесення поживних елементів із урожаєм зерна і соломи перевищує рекомендовану норму добрив, але сориз має добре розвинену кореневу систему завглибшки 2–2,5 м, яка здатна засвоювати поживні елементи із глибоких шарів грунту, куди вони частково потрапляють у процесі вирощування рису. До речі, слід врахувати, що під останній загальна норма застосовуваних мінеральних добрив становить 200–240 кг/га за д. р., а протягом вегетаційного періоду грунт перебуває у стані промивного поливного режиму.
Навесні проводять вирівнювання поверхні грунту важкими боронами впоперек оранки. У разі сильного відростання бур’янів вдаються до додаткової культивації

Оптимальним способом сівби є широкорядний із міжряддям 30 см і гектарною нормою висіву 250–300 тис. схожих зерен; при цьому в зрошуваних умовах формується досить щільний агрофітоценоз соризу із високою конкурентоспроможністю щодо більшості видів бур’янів у рисових агроекосистемах. Оптимальна глибина загортання насіння в грунт — 5–6 см.
Строки сівби визначають за сталим переходом середньодобових температур повітря через 10…12°С і прогріванням шару грунту на глибині розміщення насіння до цих позначок. Але на цей самий час припадає посівна кампанія рису, тому з організаційних міркувань кращим строком сівби соризу в рисовій сівозміні є ІІ–ІІІ пентади травня; температурний режим у цей період дає змогу максимально застосувати агротехнічні методи боротьби зі сходами бур’янів і швидко сформувати сходи культури. Здебільшого перед сівбою соризу в ці строки для гарантованого отримання сходів і забезпечення посівів продуктивною вологою на початкових етапах вегетації слід провести вологозарядкове поливання методом короткочасного затоплення чеків водою. Мірою підсихання поверхні грунту проводять мілку передпосівну культивацію і сівбу соризу зерновими сівалками (висівні апарати перекривають на ширину міжрядь) із подальшим закотковуванням поверхні грунту ребристими котками. Під час вегетації, в особливо посушливі роки, застосовують одноразове поливання короткочасним затопленням у період викидання волоті — цвітіння соризу (в цей час негативної дії шару води на ріст і розвиток рослин не відмічали). Але в переважній більшості років застосування вегетаційних поливів недоцільне, оскільки за 50%-го насичення сівозміни культурою затоплюваного рису відмічається підняття рівня грунтових вод до позначок 1,5–2,5 м. Глибока і розгалужена коренева система соризу здатна активно засвоювати цю вологу для потреб життєдіяльності рослин.

Фізіологічна зрілість зерна соризу настає на початку вересня. Але через високу ремонтантність і достатню забезпеченість вологою рослини продовжують свою вегетацію, що створює певні труднощі під час збирання врожаю. За таких умов, якщо погода дає змогу, збирання врожаю краще проводити роздільним способом: посіви скошують у валки, які підбирають комбайнами після підсихання листостеблової маси та зниження вологості зерна до 14–15%. Зерно, зібране у такий спосіб, має кращі технологічні характеристики. Збирання врожаю прямим комбайнуванням краще проводити після застосування десикації посівів.

Зерно после обмолота необходимо немедленно очистить от влажных остатков метелок, стеблей, сорняков. Очищают зерно сориза на сепараторах для первичной очистки, например, ОВС-25. Сушат зерно на току, за неделю влажность сориза снижается до 16-17%. После первичной обработки на токах зерно сориза необходимо отправить на досушивание на тепловых сушилках до влажности 14% и на дополнительную очистку. Зерно сориза хорошо сохраняется при соблюдении стандартных условий хранения продовольственного зерна. Кроме того, что сориз зарекомендовал себя отличной крупяной культурой, выход спирта из него больший, чем у пшеницы. Поэтому нет проблем с его реализацией. Спиртзаводы закупают сориз в неограниченном количестве.