Культура соя на силос (особливості вирощування та зберігання)

Соя – цінна продовольча і кормова культура. Зерно містить від 40-55% білків, які легко засвоюються організмом людини і тварини., до 26% жирів, близько 30% вуглеводів і досить значну кількість вітамінів. Соєву олію широко використовують для виробництва маргарину, у лакофарб ній та миловарній промисловості, для виготовлення гліцерину. Із зерна мелених бобів сої виготовляють страви, харчові продукти, консерви. Сою вирощують на корм худобі сіна та зеленої маси.

Найкращими попередниками для сої є озима пшениця, кукурудза, картопля, цукрові буряки.

Сою слід повертати на те саме поле через 3-4 роки.

Під зяблеву оранку вносять 20-25 т/га органічних добрив та фосфорно-калійних – по 60-90 кг/га діючої речовини. Під передпосівну культивацію вносять азотні добрива по 30-45 кг/га діючої речовини.

Під сою спрямований на боротьбі з бур’янами, шкідниками та збудниками хвороб, нагромадження в ґрунті достатніх запасів вологи та поживних речовин, потрібних для забезпечення сходів, нормального росту і розвитку рослин. Система обробітку ґрунту значною мірою залежить від попередника, забур’яненості поля і місце вирощування. Залежно від цих чинників застосовують полицевий або безполицевий обробіток ґрунту.

Спосіб сівби – широкорядний спосіб, з відстанню між рядками 45-60 см. Норма висіву насіння 550-600 тис. шт./га. Глибина загортання насіння – 3-4 см. Сіють сівалками ССТ-12А, СУПН-8А, СКОН-4,2 та інші.

Побуріння нижніх бобів.

Зберігають в споруді щільно утрамбовано та накритим плівкою на яку нагортають грунт. У чистому вигляді соя не силосується.