Культура сурiпиця (особливості вирощування та зберігання)

В насінні суріпиці міститься 33 - 42 % слабковисихаючої олії, яка подібна до ріпакової, але важче омилюється. Вміст ерукової кислоти знижує її смакові якості, тому для харчових цілей використовують рафіновану олію або олію низькоерукових сортів суріпиці. Як технічну олію її використовують у миловарній, ла­кофарбовій, металургійній та інших галузях промисловості. Макуху суріпиці, яка містить до 40 % повноцінного білка, згодовують твари­нам малими дозами, бо в ній містяться шкідливі для організму тва­рин глюкозиди. Для кормових цілей використовують також зелену масу озимих форм суріпи. Суріпиця має значення як медоносна рос­лина. За своєчасної і якісної боротьби з бур'янами вона є добрим попередником ярих польових культур.

Кращими попередниками є чорний або зайнятий пар, зернові бобові культури, злаково-бобові суміші на зелений корм.

Під оранку вносять повне мінеральне добри­во дозою N-40Р-60К-45. Органічні добрива краще вносити під попе­редню культуру в дозі 35 — 40 т/га. Під час сівби вносять 10 — 15 кг/га азоту, фосфору і калію у вигляді складних гранульованих добрив. Навесні проводять перше підживлення мінеральними добривами N40-60, а на початку бутонізації — друге дозою N25 або лише навесні

N60-90.

Якщо суріпицю висівають після конюшини, пласт орють плугами з передплужниками з одночасним боронуванням. Коли ж сіють після зернових або однорічних трав на зелений корм, то зразу за збиранням врожаю попередника лущать стерню, потім проводять оранку плугом з передплужниками в агрегаті з кільчастим котком і боронами на глибину 22-25 см з приорюванням органічних добрив. Застосовують напівпаровий обробіток. Особливо велике значення має вирівнювання поверхні грунту.

Враховуючи, проте, що в суріпи дрібніше насіння, його треба висі­вати на глибину не більше 2 — 3 см. Норма висіву кондиційного на­сіння 8 — 9 кг/га. Спосіб сівби — звичайний рядковий, а на насіннє­вих посівах — широкорядний з міжряддям 45 см.

Після висівання суріпиці поле коткують. При появі ґрунтової кірки її руйнують ротаційною мотикою або легкими зубовими боронами. На широкорядних посівах в осінній і весняно-літній періоди розпушують ґрунт культиваторами.

Важливим заходом збереження посівів від шкідливої дії морозів є снігозатримання. Для цього разом з суріпицею через кожні 1,5 м ви­сівають два рядки кулісної рослини — гірчиці білої або сизої. До початку зими стебла гірчиці досягають висоти 70 — 80 см, дерев'яні­ють, узимку не вилягають і затримують сніг.
Рано навесні посіви підживлюють азотними добривами (N45-90) та знищують сходи бур'янів боронуванням зубовими боронами впопе­рек посіву.

Збирають суріпицю як прямим комбайнуванням, так і роздільно. Пряме комбайнування проводять у фазі повної стиглості насіння, до початку розтріскування стручків. Використовують зер­нові комбайни, спеціально переобладнані для збирання дрібнона­сінних культур.

Роздільний спосіб збирання найбільш прийнятний, бо при цьому втрати насіння мінімальні. До скошування суріпиці у валки присту­пають, коли в суцвіттях пожовтіють нижні стручки, а насіння в них побуріє чи почорніє. В цей час близько 50 % стручків середнього й верхнього ярусів мають лимонно-зелене забарвлення, а вологість насіння становить 30 — 40 %, з рослин починає обпадати листя. За­пізнення із збиранням достиглих стручків призводить до їх розтріс­кування, а отже, до втрат врожаю, зменшення вмісту олії в насінні.

Валки обмолочують комбайнами через 5 — 7 днів після скошу­вання при вологості насіння 10—11 %. За сухої і жаркої погоди об­молот проводять в ранішні, вечірні та нічні години, коли під час підбирання валків насіння із сухих стручків менше висипається й менше подрібнюється.

Насіння очищають у потоці із збиранням на зерноочисних ма­шинах зі спеціальними решетами. На тривале зберігання його за­сипають при вологості не більше 8 %.