Культура ячмінь (особливості вирощування та зберігання)

Ячмінь - найбільш скоростигла зернова культура. Вегетаційній період - 90-110 днів. Після сівби сходи з'являються за 6-9 днів. Через 12-15 днів після сходив починається кущіння, а через 30-40 днів - стеблування. Енергія кущіння вища, ніж у пшениці та вівса. В посівах продуктивна кущистість звичайно становить 2-3. Висока кущистість не бажана для пивоварного ячменя. У ячменю кущіння необмежене стадійно і пагоноутворення за інтенсивного зволоження може продовжуватися тоді, коли перші пагони досягли повної стиглості. Внаслідок цього в дощову погоду достиглий стеблостій зростає пагонами пізнього кущіння. Колосіння настає на 45-65 день після сходів. Від виколошування до воскової стиглості 30-45 днів, налив та достигання зерна займає 20-25 днів. Типово самозапильна рослина довгого світлового дня. В умовах гострої посухи запліднення відбувається до виколошування або останнє може і не відбутися. Не вибагливий до тепла. Насіння починає проростати при температурі 1-3⁰ С, сходи в польових умовах можуть з'являтися при 4-5⁰С. Сходи витримують заморозки до -3-(-4)⁰С, при температурі -6-(-8)⁰С спостерігається пожовтіння листків. Ячмінь досить посухостійкий. Транспіраційний коефіцієнт - 350-450. Дефіцит вологи під час кущіння знижує проективну кущистість, викликає значну асинхронність розвитку пагонів. Посуха від колосіння до достигання знижує виповненість зерна. Відзначається високою пластичністю і добре росте на різних ґрунтах. Але кращими є структурні родючі ґрунти з глибоким гумусовим шаром та рН 6.0-7.5. Деякі сорти добре ростуть при більшій кислотності. Чутливий до надмірного зволоження і дуже знижує врожайність на періодично заболочуваних ґрунтах з високим стоянням ґрунтових вод. На піщаних ґрунтах росте гірше, ніж жито і овес, бо має гірше розвинену кореневу систему і нижчу її засвоювальну здатність та короткий період інтенсивного росту.

Ячмінь малоконкурентний до бур'янів, тому його потрібно сіяти після чистих удобрених попередників. Вирощуючи для продовольчих і кормових цілей, краще розміщувати після зернобобових культур, для пивоварних - після удобрених просапних культур: кукурудзи, картоплі, баштанних, цукрових буряків (у зоні достатньо зволожених). Не слід розміщувати після колосових культур, щоб уникнути сильного ураження кореневими гнилями і іншими хворобами, та після соняшника, суданки, які висушують і засмічують ґрунт падалицею.

Оскільки ячмінь рано звільняє поле - у другій, а в південних регіонах, у першій декаді липня, він є гарним попередником для більшості культур: кукурудзи, картоплі, буряків, ріпаку, соняшнику, сої, гороху. Проте для колосових культур слід його застососувати з обережністю через ризик поширення спільнизх хвороб та шкідників.

Ячмінь дуже чутливий до удобрення, швидко реагує наростанням біомаси та збільшенням кущистості. Проте високий рівень живлення призводить до раннього вилягання посівів, тому для сортів, не стійких до вилягання, норми добрив зменшують. Добрива виливають на біохімічний склад зерна. Це потрібно враховувати при вирощуванні пивоварного ячменю, оскільки вміт білка у ньому має бути невисоким.

Безпосередньо під ячмінь не рекомендується вносити гній. Нерівномірність його внесення, засміченість бур'янами спричиняє строкатість стеблостою, вилягання, нерівномірне достигання, а отже, погіршення  якості зерна. Ячмінь добре використовує післядію органічних добрив. Тому їх слід вносити під попередник, а безпосередньо під ячмінь вносити лише мінеральні добрива. Норми мінеральних добрив під ярий ячмінь потрібно розраховувати, як і під інші культури. На підзолистих, сірих опідзолених ґрунтах, чорноземах опідзолених ефективніше повне удобрення, на чорноземах звичайних, типових - фосфорне та фосфорне-калійне, на каштанових ґрунтах - азотно-фосфорне. Середня норма добрив N45-60 P45-60 К45-60. На бідних дерново-підзолистих ґрунтах збільшують кількість азотних добрив. При вирощуванні пивоварного ячменю слід збільшувати кількість фосфорно-калійних добрив і зменшувати кількість азотних .Фосфорно-калійні добрива краще вносити під зяблевий обробіток, азотні - під передпосівну культивацію. В рядки під час сівби доцільно внести по 50-75 кг гранульованого суперфосфату. Таке внесення рівнозначне в 2-3 рази більшому внесенню їх врозкид.

При вирощуванні ячменю після культур, які рано звільняють поле, краще застосовувати напівпаровий та поліпшений зяблевий обробіток ґрунту. При напівпаровому обробітку поле після збирання попередника негайно лущать дисковими знаряддями ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, БДТ-7, БДТ-3 у два сліди.

Через 12-14 днів, коли з'являться сходи бур'янів, орють плугами з передплужниками на глибину 20-22 см. Надалі, по мірі появи сходів бур'янів, поле боронують, а при потребі культивують, підтримуючи його чистим від бур'янів до зими.

Якщо попередник був забур'янений багаторічними бур'янами, то після збирання попередника поле дискують у двох напрямках, після проростання бур'янів проводять обробіток лемішними лущильниками ПЛ-5-25, ППЛ-10-25 або плоскорізним знаряддями ОПГ-3.5, КПЭ-3.8, КТС-10, КПШ-9. Коли проростуть бур'яни, поле орють на зяб.

При вирощуванні ячменю після картоплі, кормових і цукрових буряків, під які роблять глибоку оранку, після їх збирання можна провести безплужний обробіток лемішними лущильниками, плоскорізами або чизелькультиваторами.

Після кукурудзи поле дискують у двох напрямках дисковими боронами і потім орють на зяб на глибину 23-25 см. В зоні недостатнього зволоження проводять обробіток плоскорізами-глибокорозпушувачами. На важких запливаючих ґрунтах, в умовах зрошення добрі результати дає обробіток фрезерними культиваторами глибокорозпушувачами КФГ-3.6.

На важких ґрунтах, на схилах, на ділянках, де можливе застоювання води весною, в передзимовий період слід провести щілювання (ЩП-3-70 або ін.).

Передпосівний обробіток починають з боронування ріллі в 1-2 сліди важкими боронами, як тільки верхній шар ґрунту досягне фізичної стиглості. Через 3-4 дні, коли глибший шар досягне фізичної стиглості, проводять передпосівну культивацію з боронуванням.

Якщо однієї культивації виявиться недостатньо для вирівнювання поверхні ґрунту і доведення посівного шару до дрібногрудочкуватого стану, проводять другу культивацію з боронуванням.

Для передпосівного обробітку краще використовувати комбіновані агрегати, які готують ґрунт за один прохід: РВК-3.6; РВК-7.2; РВК-5.4; АКП-5 або інші.

Сортовий склад слід формувати залежно від цілей вирощування. Для пивоварних цілей краще вирощувати дворядні сорти ячменю.  

Для товарних посівів потрібно використовувати насіння категорії СН-1-3, яке має чистоту не менше 98% і схожість не нижче 92%. Насіння протруюють від сажок, кореневих гнилей, пліснявіння насіння способом інкрустування. Перед сівбою насіння слід прогріти проти сонця протягом 3-4 днів.

Особливості сівби озимого і ярого яменів - у відповідних підрозділах.

Середніми нормами висіву насіння в Поліссі - 4.5-5 млн., Лісостепу 4-5 млн., центральному Степу - 4-5, південному Степу - 3.5-4 млн. схожих насінин на 1 га. Ці норми зменшують на 10-15% , якщо підсівають у ячмінь багаторічні трави.

Глибина загортання насіння за достатньої вологості ґрунту на структурних ґрунтах - 4-5 см, на легких - 5-6, в посушливих умовах - 6-8, на важких запливаючих ґрунтах -3-см.

При недостатньому зволоженні посівного шару грунту поле коткують зразу після сівби кільчасто-шпоровими котками. У фазі сходів для захисту від пошкодження злаковими мухами проводять крайові, а при потребі - суцільну обробку посівів інсектицидом. 

У фазі кущіння при сильному засміченні бур'янами посіви обробляють гербіцидами.

Ячменю завдають великої шкоди такі хвороби, як порошиста сажка, тверда сажка, чорна сажка, жовта іржа, стеблова іржа, карликова іржа, гельмінтоспоріоз, смугаста плямистість, сітчаста плямистість, ринкоспоріоз, кореневі гнилі. Розвиток сажкових хвороб попереджують протруюванням насіння. Хвороби листків, стебел та колоса (борошниста роса, види іржі, гельмінтоспоріоз, плямистості) можна контролювати під час вегетації. Для цього при перших ознаках їх появи на рослинах посіви слід обробляти фунгіцидами.

Збирання ячменю проводять у фазі воскової стиглості роздільним способом. Сорти із слабо поникаючим колосом краще збирати прямим комбайнуванням в перші дні повної стиглості. При запізненні із збиранням колос ячменю нахиляється до грунту (поникає) і обрізається під час скошування. Це веде до великих втрат врожаю.

Відразу після збирання необхідно очистити зерно, а за потреби, підсушити. Зберігають у чистих, добре вентильованих приміщеннях, у яких знешкоджено збудники хвороб та шкідники. Вологість зерна, яке закладається на зберігання не має перевищувати 14%. Проте для запобігання  зволоження зерна унаслідок конденсації вологи у приміщенні, бажано знизити вологість зерна до 11-12%. Протягом зберігання періодично перевіряють температуру повітря, температуру і вологість зерна. наявність хвороб та шкідників

Молоді рослини ячменю мають неординарний землистий та трав'янистий присмак, тому не користуються особливою популярністю. А дарма, адже у них високий вміст білка, харчових волокон, вітаміну Е, бета-каротину та мінералів. Вживання мікрогрину покращує травлення, контролює рівень цукру в крові (при цукровому діабеті) та запобігає серцевим захворюванням і раку.

Проростки ячменю можна смажити зі спеціями та іншими овочами, а також додавати у фреші або корисні смузі.

Також пророслий ячмінь, часто використовують як корм для домашніх тварини. Собаки, кішки, кролики, морські свинки та ін. люблять свіжу зелень ячменю.