Культура ячмiнь озимий на сiнаж (особливості вирощування та зберігання)

Озимий ячмінь - найменш морозо- і зимостійкий серед хлібних озимих культур. Він поширений у регіонах з теплими зимами.
Північна межа вирощування озимого ячменю в Україні проходить через Львівську, Тернопільську, Вінницьку, Луганську області. Він пошкоджується навіть при температурах -12-13ºС , якщо температури тривають довго. Дуже шкодять ячменю глибокі зимові відлиги і ранньовесняні похолодання, позаяк при настанні теплих днів він швидко починає відростати.
Восени він може виходити в трубку, після чого морозо- і зимостійкість різко знижується. Пояснюється це тим, що стадія яровизації триває не більш ніж 30-40 днів. Багато сортів ячменю є дворучками. Вони встигають пройти її при осінній, зимовій і весняній сівбі.
В індивідуальному розвитку озимий ячмінь проходить такі самі технологічні фази і етапи органогенезу, як і інші хлібні озимі культури. Тривалість фенологічних фаз у нього коротша. Тому і загальний період вегетації коротший. Озимий ячмінь на 9-10 днів достигає раніше озимої пшениці і на 12-14 днів раніше ярого ячменю.
Ячмінь - самозапильна культура. Досить вимогливий до грунтів. Кращими для нього є багаті легкодоступними формами елементів живлення структурні чорноземні, каштанові грунти середнього механічного складу з рН 6-7,5. Важкі, засолені, підтоплювані грунтовими водами, кислі, безструктурні піщані грунти малопридатні для вирощування озимого ячменю. Транспіраційний коефіцієнт - 300-450. На 1 ц зерна з відповідною кількістю соломи бере з грунту 2,3-3,0 кг азоту, 0,9-1,1 кг фосфору, 1,7-2,3 кг калію.

У зв'язку з тим, що озимий ячмінь має порівняно слаборозвинену кореневу систему й невисоку здатність засвоювати поживні речовини з важкодоступних сполук, його розміщують на родючих і чистих від бур'янів полях. Кращими попередниками є зернові бобові культури, картопля, багаторічні бобові трави. Розміщують озимий ячмінь після кукурудзи на зелений корм та силос, зайнятих парів. Можна висівати після озимої і ярої пшениці, вівса. Гіршим попередником є жито.
є бажаним (не бажаним) попередником:
Під озимий ріпак та для після жнивних посівів.

Під озимі культури.

Ячмінь добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив та їх післядію. Якщо попередня культура отримувала високі дози органічних добрив, то почасти для ячменю достатньо післядії. Але, якщо під попередники добрива вносились у малих помірних кількостях, тоді слід вносити і під ячмінь. Норми добрив розраховують балансовим методом, як описано для озимої пшениці та тритикале, або користуються середніми рекомендованими, які уточнюють через поправочні коефіцієнти на забезпеченість ґрунту елементами живлення. Безпосередньо під ячмінь органічні добрива не вносять, вносять під попередник. Під ячмінь у південних регіонах після кращих попередників середніми дозами є N40P40K40, після гірших - N60P60K60, у Лісостепу на чорноземах опідзолених і темно-сірих лісових - N30-45P40-50K40-50, на світло-сірих - N45-60P45-60K45-60, у західних областях на дерново-підзолистих ґрунтах - N60-90P40-60K40-60.Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту та в рядки під час сівби, азотні - окремими дозами: після гірших попередників N30 під передпосівну культивацію, останню кількість в ранньовесняне підживлення, по кращих - у весняному підживленні.

Основний обробітокґрунту залежить від попередника і природних умов. Доцільно поєднувати декілька операцій, виконуючи їх одним агрегатом. Це виключає зайве використання важкої техніки, яка сильно руйнує структуру ґрунту. Після просапних культур, що якісно зібрані, застосовують поверхневий обробіток. На полях, де була кукурудза, поле дискують, а потім орють плугами KUHN Master, KUHN MANAGER/CHALLENGER, Tur Vario 35-50, IBIS 140 BZ 36-48 4+, Vari-Diamant 160, Opal 140. Після вико-вівсяних або інших сумішок поле дискують лущильниками Type Apav 22-61-23, Type Apav 28-66-23, Optimer, а потім проводять оранку. До сівби встигають провести 2-3 поверхневих обробітки комбінованими агрегатами для передпосівної підготовки грунту Kompactor, Європак Б622, Terramax, Multitiller, Salford RTS для знищення бур'янів і вирівнювання ґрунту. Після основного обробітку поле доглядають з метою знищення сходів бур'янів і вирівнювання ґрунту. Серед заходів передпосівного обробіткуґрунту заслуговує на увагу культивація з використанням агрегатів з голчастими боронами McFarlane WDL 2000 у пасивному режимі. Особливо на площах з великою кількістю післязбиральних решток у поверхневому шарі ґрунту. Голчасті борони за таких умов є єдиним знаряддям, яке не висмикує їх на поверхню і практично не забивається. Характерною особливістю передпосівної підготовки ґрунту під озимий ячмінь є пізніші строки її проведення. За іншими параметрами вона не відрізняється від підготовки під інші озимі зернові культури. Озимий ячмінь негативно реагує на переущільнення ґрунту, перезволоження і нестачу кисню.

Озимий ячмінь чутливий до строків сівби. При ранній сівбі ячмінь восени переростає. В умовах теплої осені до часу припинення осінньої вегетації може досягти фази виходу в трубку, що набагато знижує його зимостійкість та призводить до вимерзання. Запізнення з сівбою дає слаборозвинені посіви, які розвиваються в гірших гідротермічних умовах. Оптимальні строки сівби ячменю настають у другій половині або в кінці сівби озимої пшениці. Його висівати треба в такий строк, аби на кожній рослині утворилось не більш ніж 4-5 пагонів. Орієнтовні строки сівби у Закарпатті - 20-25 вересня, Львівській області - перша декада жовтня, в Чернівецькій - кінець вересня - початок жовтня, в зоні Степу - третя декада вересня, в Криму - 1-15 жовтня. За надто ранніх строках сівби озимого ячменю рослини сильно пошкоджуються гессенською і шведськими мухами, зеленоочкою, інтенсивно уражуються навесні сніговою плісенню, іржастими хворобами, борошнистою росою. Спосіб сівби - звичайний рядковий або вузькорядний.При встановленні норми висіву необхідно дотримуватись диференційованого підходу. На родючих і добре підготовлених ґрунтах з достатньою кількістю вологи норма висіву може встановлюватись на рівні 3,0 млн/га. Слід відповідними агротехнічними заходами (сорт, добрива, регулятори росту) забезпечити високу кущистість рослини. Найвищі результати одержують при висіві 3,5 млн/га схожих насінин. І тільки при запізненні з сівбою і погіршенні умов вирощування норму висіву необхідно збільшувати до 4,0 млн/га (400 насінин/м2).

У фазі сходів - початок кущення на добре розвинених посівах ранніх строків сівби та за теплої погоди на початку масового заселення попелицями, злаковими мухами, цикадками проводять крайові або суцільні обприскування одним із рекомендованих інсектицидів на ячмені. У разі виявлення на сходах озимого ячменю 1-3 личинок і більше хлібної жужелиці на 1 м2 і 40-50 імаго злакових мух (зеленоочки, шведської мухи та ін.) на 100 змахів сачком, або при 10% пошкоджених стебел проводять суцільні обробки посівів інсектицидами. У фазі кущення восени-взимку проти полівок й інших мишоподібних гризунів (3-5 і більше колоній на 1 га) розкладають в жилі нори по 2-3 г зернових принад роденфосу, брикетів шторму (0,7-1,5 кг/га) або бактероденциду (2-4 кг/га). У фазі відновлення весняної вегетації - кущіння проти хлібної жужелиці, злакових мух проводять раннє весняне боронування посівів упоперек рядків, прикореневе підживлення азотними та іншими добривами (добрива рідкі азотні (КАС) - 50-80 кг/га. Після колосових попередників в осередках за чисельності понад 3-4 екз. на 1 м2 личинок хлібної жужелиці проводять вибіркове обприскування посівів рекомендованими інсектицидами. У фазі виходу ячменю в трубку проти різних видів хлібних клопів (імаго - понад 1,5-2 екз. на 1 м2), цикад, злакових мух (30-40 на 100 змахів сачком) застосовують (вибірково), гусениць злакової листовійки (40-50 екз. на 1 м2 - за теплої сухої весни і 100-150 екз. - за помірно теплої і вологої погоди) проводять обприскування крайових смуг посівів одним із дозволених інсектицидів. Слід ураховувати, що попелиці, хлібні жуки, злакові листовійки, хлібні блішки, злакові мухи на початку заселення посівів концентруються на краях поля, тому хімічні обробки проводять на крайових смугах 40-150 м завширшки.

Скосюють до появи колоса, підсушують до вологості 40%. потім підбирають і подрібнюють та відвозять до споруд де його зберігають.

Зберігають в спорудах щільно утрамбованим, накритим плівкою на яку нагортають грунт.