Культура ячмiнь озимий на сiно (особливості вирощування та зберігання)

Озимий ячмінь - найменш морозо- і зимостійкий серед хлібних озимих культур. Він поширений в регіонах з теплими зимами. Північна межа вирощування озимого ячменю в Україні проходить через Львівську, Тернопільську, Вінницьку, Луганську області. Він пошкоджується навіть при температурах мінус 12-13°C , якщо температури тривають довго. Дуже шкодять ячменю глибокі зимові відлиги і ранньовесняні похолодання, бо при настанні теплих днів він швидко починає відростати.

Восени він може виходити в трубку, після чого морозо- і зимостійкість різко падає. Пояснюється це тим, що стадія яровизаціі триває не більше 30 - 40 днів. Багато сортів ячменю є дворучками. Вони встигають пройти її при осінній, зимовій і весняній сівбі .

В індивідуальному розвитку озимий ячмінь проходить такі самі технологічні фази і етапи органогенезу, як і інші хлібні озимі культури. Тривалість фенологічних фаз у нього коротша. Тому і загальний період вегетації коротший. Озимий ячмінь на 9 - 10 днів достигає раніше озимої пшениці і на 12 - 14 днів раніше ярого ячменю.

Ячмінь - самозапильна культура. Досить вимогливий до грунтів. Кращими для нього є багаті легкодоступними формами елементів живлення структурні чорноземні, каштанові грунти середнього механічного складу з рН 6-7,5. Важкі, засолені, підтоплювані грунтовими водами, кислі, безструктурні піщані грунти малопридатні для вирощування озимого ячменю. Транспіраційний коефіцієнт - 300-450. На 1ц зерна з відповідною кількістю соломи бере з грунту 2,3 - 3,0 кг азоту, 0,9-1,1 кг фосфору, 1,7-2,3 кг калію.

Кращими попередниками є чисті від бур'янів поля після кукурудзи на силос, картоплі, зернових бобових, гречки, у посушливих степових районах - чисті і зайняті пари. По кращих попередниках для озимих культур за достатнього зволоження він може поступатися урожайністю пшениці, а після гірших - переважає її.

Ячмінь дуже відкликається на внесення органічних і мінеральних добрив та їх післядію. Якщо попередня культура отримувала високі дози органічних добрив, то нерідко для ячменю достатньо післядії. Але, якщо під попередники добрива вносились у малих помірних кількостях, тоді слід вносити і під ячмінь. Норми добрив розраховують балансовим методом, як описано для озимої пшениці та тритикале, або користуються середніми рекомендованими, які уточнюють через поправочні коефіцієнти на забезпеченість грунту елементами живлення. безпосередньо під ячмінь органічні добрива не вносять, вносять під попередник. Під ячмінь у південних регіонах після кращих попередників середніми дозами є N40 P40 K40, після гірших - N60P60K60, в Лісостепу на чорноземах опідзолених і темносірих лісових - N30-45P40-50K40-50, на світлосірих - N45-60P45-60K45-60, в західних областях на дерново-підзолистих грунтах - N60-90P40-60K40-60.Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток грунту та в рядки під час сівби, азотні - окремими дозами: після гірших попередників N30 під передпосівну культивацію, останню кількість в ранньовесняне підживлення, по кращих - у весняному підживленні.

Основними завданнями обробітку грунту під жито є збереження вологи, боротьба з бур`янами, нагромадження елементів живлення. В однакових грунтово-кліматичних умовах після однакових попередників він нічим не відрізняється від обробітку під озиму пшеницю. Слід мати на увазі, що основні посіви жита зосереджені в Поліссі, де грунти мають неглибокий гумусовий шар. Тому тут оранку слід проводити на глибину від 16 до 22см. На піщаних чистих від бур`янів грунтах після люпину, льону і інших попередників не слід орати, а треба проводити поверхневий обробіток дисковими лущильниками, залишаючи на поверхні стерню попередньої культури.

В реєстрі сортів України занесено 25 сортів озимого ячменю: Бемір2 (ЛП),Буран (СЛП), Вавілон (СЛП), Миронівський 87 (СЛП), Одеський 165 (ЛП), Одеський 167 (П), Одеський 170 (Л), Онега (Л), Основа (С), Палідум 77 (П), Скороход (СЛП), Тайна (СЛП), Тамань (СЛ), Фермер (СЛ), Уклон (СП).

На товарних посівах краще використовувати насіння категорії РН - 1-3, яке має лабораторну схожість не нижче 92%, чистоту - не нижче 98%. Завчасно до сівби насіння протруюють за методом інкрустування (див. "Озима пшениця"), використовуючи протруйники байтан, 19,5% з.п. (2 кг/т) бентал, 50% з.п. (2-3 кг/т), берет 050, 5% к.е. (3 л/т), вінцит 5% к.е.(2л/т), вітавакс 200, 75% з.п. (2-3 кг/т), раксил, 2% з.п. (1,5 кг/т), сітан, 40% з.п. (0,3 кг/т), фенорам супер, 70% з.п. (2 кг/т), фундазол, 50% з.п. (2-3 кг/т), ТМТД (3кг/т) або інші. Не протруївши насіння, не можна уникнути ураження рослин сажками, сітчастою плямистістю, гельмінтоспоріозною і фузаріозною кореневими гнилями та пліснявіння насіння.

Озимий ячмінь чутливий до строків сівби. При ранній сівбі рослини ще восени можуть виходити в трубку і гинути взимку. Тому висівати його треба в такий строк, щоб на кожній рослині утворилось не більше 4-5 пагонів. Орієнтовні строки сівби у Закарпатті - 20-25 вересня, Львівській області - перша декада жовтня, в чернівецькій - кінець вересня - початок жовтня, в Степових областях - третя декада вересня, в Криму - 1-15 жовтня. Спосіб сівби - звичайний рядковий або вузькорядний. Норми висіву адаптують до умов вирощування враховуючи сортові особливості. Середня норма висіву в південних степових районах 3,5-4 млн. схожих насінин на 1га. У богарних умовах і 4-4,5 - на зрошуваних ; в Західних областях 4-4,5 млн. Глибина сівби 4-5, а в посушливих умовах - 6-8см, на важких грунтах Західних областей 3-4 см.

При сівбі в недостатньо вологий грунт за сухої погоди поле коткують кільчасто-шпоровими котками. у фазі сходів для захисту від пошкодження сходів прихованостебловими шкідниками (гессенською мухою, опомізою, озимою, злаковою мухами), цикадками, підгризаючими совками та ін. шкідниками при потребі посіви обробляють розчином одного з інсектицидів (див. "озиму пшеницю"). Взимку стежать за станом посівів і при потребі розкладають отруєні принади в нори мишовидних гризунів.

Весною, на початку відростання рослин проводять підживлення азотними добривами N30-45, обробляють гербіцидами, а при прогнозі вилягання посівів - на початку виходу рослин у трубку розчином цикоцелю (3 кг. д.р./га).

Якщо посіви забур'янені, під час весняного кущіння їх обробляють розчином гербіциду або комбінацією гербіцидів, використовуючи гранстар, 75%-й с.т.с. (20-25 г/га), дікопур МУПА, 75%-й в.р. (1,0-1,5 л/га), ковбой, 40%-й в.р. (125-190 мл/га), оксазон, 48%-й в.р. (2-4 л/га).

При ознаках захворювання борошнистою росою, іржею, гельміноспоріоз, чорним бактеріозом посіви обприскують фунгіцидами. При співпаданні строків обробки готують бакові сумішки якщо застосовувані препарати змішуються без зміни їх властивості.

Збирання озимого ячменю проводять прямим комбайнуванням n на початку повної стиглості. Не слід допускати перестоювання посівів. Це веде до значних втрат зерна, бо в деяких сортів колос дуже ламкий і ламкість посилюється з часом. При перестоюванні колосся поникає і під час скошування жаткою падає на грунт.