Моніліоз зерняткових

Дуже поширене і шкідливе захворювання зерняткових плодових культур. Воно дістало назву плодової гнилі тому, що часто викликає побуріння і загнивання плодів. Проте може бути причиною відмирання суцвіть та інших органів рослин, тому правильніше називати його моніліозом, що відповідає родовій назві збудника хвороби. На зерняткових зустрічаються ураження, спричинювані чотирма незавершеними грибами порядку Hyphomycetales: Monilia fructigena West., M.cinerea Hon., M.maii takahashi і M.cydonia Schell. Найчастіше ураження спричинює гриб М. fructigena. На плодах спочатку з'являється невелика бура пляма, яка швидко збільшується й охоплює весь плід, внаслідок чого його м'якоть стає бурою, розм'якшується і втрачає смакові якості. Слідом за побурінням на поверхні плода утворюються жовтувато-білі подушечки спороношень гриба, які розміщуються концентричними колами. Подушечки розміром 2-8 мм у діаметрі і складаються із численних конідій, що відокремлюються від коротких конідієносців у вигляді ланцюжка. Конідії овальні або округлі, безбарвні, розміром 16,5-25 х 11-15 мкм, поширюються вітром, дощем і комахами. Проростають гіфальним ростком. Найінтенсивніший розвиток гриба спостерігають при температурі 24-28°С і відносній вологості повітря понад 75%. Зараження плодів, як правило, здійснюється у місцях свіжих поранень шкірки, спричинених плодожеркою, казаркою й птахами. Гриб може проникати у плід також у місцях тріщин, що утворюються внаслідок розвитку парші. Іноді збудник проникає в плід через черешкову ямку, але при цьому зараження відбувається тільки при наявності краплинної вологи. Плоди буріють від моніліозу протягом 3-5 днів, а спороношення з'являється на 8- 10-й день від моменту ураження. За умов підвищеної і зниженої температури, а також при відносно низькій вологості повітря спороношення гриба на плоді може не бути. Такий плід муміфікується, набуває темно-синього або чорного, з глянцевим відтінком забарвлення. Муміфіковані плоди часто залишають висіти на дереві або зберігають під деревом взимку, а навесні за умов теплої і вологої погоди вкриваються подушечками конідіального спороношення, які є джерелом первинного спороношення. Збудник звичайної плодової гнилі здебільшого утворює тільки конідіальне спороношення. Крім плодів, М. fructigena може уражувати суцвіття (моніліальний опік) і викликати засихання молодих пагонів. Внаслідок уражень суцвіть квітки буріють і засихають до зав'язування плодів. На уражених пагонах до весни також може утворитися конідіальне спороношення, яке є джерелом інфекції. Гриб М. сіпегеа більше уражує кісточкові, але може також викликати плодову гниль і моніальний опік зерняткових плодових культур. На відміну від М. fructigena, гриб М.сіпегеа на плодах утворює попелясто-сірі, дрібні (0,5-1 мм) подушечки конідіального спороношення. М. cydonia викликає моніліоз айви, утворюючи на листках жовтувато-коричневі або майже чорні плями. На верхньому боці листка (переважно вздовж головних жилок) утворюється сірий плісеневий наліт. Гриб утворює округлі, лимоноподібні, безбарвні, 12,5-17,5 х 10-15 мкм, конідії. Вони розміщуються ланцюжками. Шкідливість моніліозу дуже велика. Полягає в загибелі суцвіть і відмиранні молодих пагонів, а також ураженні значної кількості плодів, яке часто досягає 20-30 і нерідко 60-70% врожаю. Плоди гинуть від моніліозу не тільки в саду, а й під час зберігання. Імунних до плодової гнилі сортів зерняткових плодових культур немає. Проти хвороби восени і рано навесні проводять збирання всіх муміфікованих плодів, обрізування уражених молодих пагонів і їх знищення. Після цвітіння вирізують і знищують гілки, хворі на моніліальний опік. Здійснюють своєчасне знищення шкідників (особливо плодожеркою та казаркою), збирають падалицю й плоди з уражених дерев.