Захворювання проявляється на листках, листових піхвах, стеблах і колосі у період достигання озимого і ярого ячменю. Плями часто зливаються і утворюють суцільні великі некротичні плями, які займають більше половини листової пластинки. На ураженій тканині з обох боків листкової пластинки з’являються чорні крапки, плодові тіла збудників хвороби. При масовому ураженні рослин нижні листки поступово біліють і передчасно відмирають. Зерно в колосі щупле. Зберігаються збудники септоріозу на післяжнивних рештках, на сходах падалиці, посівах озимих, на дикорослих злакових травах, а St. nodorum — і в зараженому насінні. Сорти ячменю з довгим вегетаційним періодом, як правило, уражуються сильніше, ніж скоростиглі. Шкодочинність хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, знижені вмісту хлорофілу, зростанні

Ознаки хвороби:

На листках спочатку утворюються неправильної форми світло-зелені плями, які потім стають жовтуватими, а згодом коричнюватими. Плями дуже схожі на опіки від мінеральних добрив.

Розвиток:

Інтенсивність розвиток септоріозу зростає на рослинах, уражених вірусом жовтої карликовості та карликовою іржею.Шкодочинність хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, знижені вмісту хлорофілу, зростанні інтенсивності дихання, що в кінцевому результаті призводить до суттєвого зниження продуктивності.

Поширення:

проявляється повсюди, проте відчутної шкоди завдає посівам злаків у вологі роки в поліській і лісостеповій зонах.

Септоріоз злаків

Перелік стійких сортів

Рекомендовані препарати