Лучанка створила вдома маленьку ферму і вирощує новомодний мікрогрін.

16.06.2019, Служба новин ІАС "Аграрії разом"
Лучанка створила вдома маленьку ферму і вирощує новомодний мікрогрін. Рис.1
Фото: із відкритих джерел

Ще декілька років тому дехто вважав дивним вирощування мікрогріну, дехто – надзвичайно цікавим і корисним, декотрі взагалі віджартовувалися, мовляв, вигадуєте якісь новомодні штуки, краще підіть з бабиного городу гороху з’їжте, дехто й взагалі такого слова не чув. Лучанка Віталіна Веремчук почала захоплюватися цим 2 роки тому узимку, після пологів, коли її організм без упину просив вітамінів, а на поличках супермаркетів були лише «пластмасові» помідори. Тепер же мікрогрін – у трендах, а додавати його у страви хочуть чи не всі найдорожчі та наймодніші ресторани країни.

Що ж таке мікрогрін? Це паростки різних рослин, які визрівають від кількох днів, до кількох тижнів. Здавалося б, мікрозелень – щось із «вищого світу», але насправді – це лише дещо видозмінені, у рази корисніші та естетичніші на вигляд звичні нам буряк, кінза, горошок, салат, редис чи льон.

Замість вазонів – клумби мікрогріну

Віталіна Веремчук розповідає, що таке заняття, напевно, зародилося на генетичному рівні: її рідні, зокрема, бабуся і мама, люблять вирощувати різноманітні овочі та зелень на городі. Однак лучанка впевнена, що новому поколінню така варіація не зовсім до вподоби, адже це вимагає багато часу і зусиль. Поряд із цим був ще один важливий фактор: після пологів Віталіна Веремчук відчула, що фактично віддала всі вітаміни дитині, дуже хотілося чогось корисного та зелененького, проте на поличках супермаркетів узимку були лише «несправжні» овочі.

«Я почала думати, що ж таке можна виростити вдома з мінімальними затратами сили і часу, що легко ростиме. Так я познайомилася з мікрозеленню. В інтернеті багато різної інформації та відео щодо того, як виростити мікрогрін. У мене почалися свої експерименти, які частково відрізнялися від усього того. Потім усе закрутилося… Я це заняття довго не афішувала, але всі, хто заходили у гості, бачили мій розсадник, розпитували, просили виростити «на пробу». Тепер же в мене дім без вазонів, у мене – клумби з мікрогріну», – ділиться лучанка.

Вирощування мікрозелені – доволі новий напрямок, тому спеціалізовану літературу ви навряд чи знайдете, каже дівчина. У мережі процес характеризують декількома реченнями: це суперпросто виростити, за 7-12 днів у вас вже буде зелень тощо. Утім, насправді такий вид фермерства має багато нюансів. 

«На практиці все набагато складніше, бо є питання щодо зерен, які ви оберете, чи проростуть вони, чи не зігниють, чи не покриються пліснявою… Я починала як і всі, мабуть, на ватці, марлі, щоби не використовувати землю. Потім перейшла на кокосовий субстрат, гралася з тим у чому садити, як садити, скільки воно росте, як зробити, щоби рослинка витягнулася вгору чи навпаки лишилась меншою, була світлішою чи темнішою», - зауважила Віталіна Веремчук. 

На сьогодні лучанка вирощує в себе вдома більше 20 сортів зелені – від гороху, соняшника, редиски, редьки і до броколі чи люцерни – кожен з яких виглядає та смакує по-різному. 

Мікрозелень і проростки – різні поняття

Проростки – це пророщене зерно, що готове для споживання фактично на другу добу, коли видніються корінці. Найчастіше пророщують бобові чи пшеницю. Мікрозелень, у свою чергу, має зелені листочки, вона довше росте.

«Дехто боїться їсти проростки, бо вони не мають такого симпатичного вигляду. Зате мікрозелень люблять фактично всі. Я теж пророщую рослини, бо просять деякі кафе, але сама їх не споживаю. Я менше люблю це заняття, більше люблю спостерігати за самим процесом, а це добре видно під час вирощування мікрогріну», - відзначила лучанка.

Мікрозелень можна вирощувати навіть у… лотку для котів

За словами Віталіни Веремчук, аби виростити міні-город у себе вдома не потрібно спеціалізованого обладнання, достатньо лише трохи часу та уваги. 

«Коли йду десь на зустріч, то беру з собою найпростіший лоточок для того, щоби показати, що для цього не потрібне особливе обладнання, дорогі пророщувачі. Це все можна робити в лотках, які продають в аграрних магазинах, у лотках з-під їжі і навіть у лотках для котів, коли йдеться про метод гідропоніки. Туди потрібно висипати субстрат, але якщо вирощуєте методом гідропоніки – тільки налити водичку, якою промивають корінці. У котячих лотках є дірочки і підносик знизу, висипаєте насіння на неткане полотно, щоб воно не провалювалося, корінці проростають і споживають воду. Тобто можна використовувати підручні матеріали», - розповідає вона.

Також для мікрозелені потрібно багато світла, адже при його нестачі вона буде зовсім не зеленою, а блідою. Утім, декотрі заклади навпаки просять проростити, наприклад, бліді боби маш. 

«Я читала дослідження, у якому вчені рекомендують вживати мікрогрін більш насиченого кольору. Вони вважають, що зеленіші чи червоніші рослинки, якщо йдеться про бурячок наприклад, мають більше корисних речовин», - поділилася Віталіна Веремчук.

Необхідно слідкувати й за температурним режимом – градуси на термометрі не мають позначку у 25 і не падати нижче 18-ти. Звісно ж, зелень потрібно підливати щодня і за рівнем вологи уважніше слідкувати влітку. Найважливіше у процесі – якісне, молоде та необроблене насіння. Дівчина каже, що поки більше оцінила насіння із Польщі, на упаковці якого вказують відсоток зростання, гарантують, що воно «еко».

«Влітку мікрогрін дещо важче вирощувати, бо зелень може пріти, закисати. Тому я час від часу переношу рослинки в інше місце, ретельніше слідкую за їх станом», - відзначила лучанка. 

Однак не всі рослини годяться для мікрогріну. Так, наприклад, картопля чи помідори в такому вигляді міститимуть токсичні для організму речовини.

Маленькі паростки – велика користь

Американські вчені підтвердили, що у деяких мікророслинах вміст корисних речовин у рази вищий, аніж у їх зрілих плодах, каже Віталіна Веремчук. І цей вплив вона відчула на собі:

«Після пологів я страшенно потребувала вітамінів: волосся випадало, нігті були ламкими… Не буду робити реклами, що це мене зцілило, бо люди можуть на собі експериментувати, але направду мій організм відновився».

Також мікрозелень допоможе позбутися зайвих кілограмів, бо може компенсувати нестачу всіх вітамінів, яких ви лишаєте себе під час дієти, і містить мінімум калорій.

Ще один надзвичайно корисний суперфуд – вітграс – сік із паростків пшениці. Він містить приблизно 17 видів амінокислот, майже сотню різноманітних мікроелементів та вітамінів. Пшеницю вирощують на 12-15 сантиметрів і вижимають сік. Його потрібно пити лише свіжим.

«У вітграсі є багато поживних речовин, хлорофілу. Останній служить гемоглобіном для рослин і допомагає людському організму насититись киснем. Дехто говорить, що його корисно вживати для профілактики раку, цукрового діабету», - говорить Віталіна Веремчук.

Добова норма вітграсу для людини – 30 мілілітрів. Саме ця доза дорівнює 1,5 кілограмам спожитих фруктів та овочів. Утім, лучанка попереджає: цей сік вподобають не всі, адже смакує він, наче трава. Тому радить міксувати вітграс з фруктами чи овочами у смузі. 

Окрім того, вітграс можна заморожувати кубиками льоду разом із ромашкою і протирати шкіру. Це тонізує її, знімає запалення. 

Як зберігати мікрозелень і як їсти

Мікрогрін можна зберігати в холодильнику 5-7 днів, залежно від виду рослини. Буряк, наприклад, має ніжніші листочки, тож швидше в’яне. Якщо ж ви помітили, що рослинки змінюють свій вигляд – варто використати їх.

Лучанка відзначила, що мікрозелень можна додавати до салатів, бутербродів, класти на омлет чи крем-суп, у смузі, у лід для напоїв. Якщо ваші діти не дуже полюбляють овочі, можете сміливо додати у бургер їх мікроаналоги і бути впевненими – чадо точно отримає необхідну кількість вітамінів.

Важливо вживати мікрозелень лише в сирому вигляді, адже під час термічної обробки вона втратить поживні речовини. 

Як визначити смак, якщо ніколи не куштували мікрозелень? 

Усе дуже просто – паростки гороху схожі на горох, цибулі – на цибулю, редису – на редис і так далі. Дещо має кислинку, дещо – гірчить, дещо – більш чи менш пряне, дещо – нейтрального смаку. Рекомендовано щодня з’їдати приблизно 30-50 грамів паростків у день.

Вводити мікрогрін у раціон можна уже після 1-го року життя. 

«Моїй дитинці – 1,8 року. Вона знає вже, що таке мікрогрін і часто любить у мене щось поцупити. Вона дуже любить горошок, соняшник, броколі. Якихось пікантних смаків я їй не давала, бо це, швидше за все, відіб’є охоту. Якщо вона з’їсть різкішу на смак редиску, то потім не захоче іншу мікрозелень», - каже Віталіна Веремчук.

Найчастіше, зі слів лучанки, у неї запитують про квіти. Їх теж можна їсти, зокрема, кислицю, амарант, цвіт огіркової трави, фіалку, але вони потребують більшої уваги та часу, адже ростуть кілька місяців. 

«Я не використовую жодної хімії та добавок під час вирощування, чим не гребують деякі фермери-власники великих господарств. Квітам вже обо’язково треба ґрунт, щоби вони цвіли. Усі дуже класно реагують, що цю красу можна їсти в салатах, бутербродах, прикрашати десерти чи робити джеми. Поки в нас мало хто цим займається», - наголосила Віталіна Веремчук.

Як обрати мікрогрін у супермаркеті


Якщо ви побачили на поличці супермаркету красиву коробочку із написом «мікрогрін», запам’ятайте: паростки не можуть бути величезними і мають бути на фазі двох листочків. Останнє не стосується зовсім інших за формою горошку чи цибулі.

Проте «на око» оцінити, чи виростили мікрозелень без додавання «хімії», неможливо, констатувала Віталіна Веремчук. 

«Купувати рослинки ліпше у дрібних фермерів, а ще краще – придбати насіння і виростити мікрогрін у себе вдома», - додала вона.

Також читайте:

Джерело: 
www.volynpost.com.
Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України та світу на нашій сторінці в Facebook, Twitter Telegram.

Коментарі та відгуки