Технології органічного підживлення садів
Вчені Уманського національного університету садівництва дослідили процеси трансформації сидеральної маси озимої пшениці, гороху та гірчиці в різних ґрунтах у яблуневому саду.
Результати досліду засвідчили, що інтенсивність розкладання та мінералізації сидеральної маси залежить від її фізичного стану та хімічного складу, а також фізико-хімічних і біологічних властивостей ґрунтового середовища, в яке її заорюють.
Чим соковитіша зелена маса молодих рослин гірчиці й гороху, тим швидше вона розкладається й мінералізується. При цьому ґрунт збагачується переважно мінеральними сполуками, зокрема азотом, а вміст гумусових речовин не збільшується.
Співвідношення між процесами мінералізації й гуміфікації сидеральної маси зумовлюються її хімічним складом, зокрема співвідношенням C:N, яке в масі озимої пшениці сягає 37, гороху та гірчиці – відповідно 23 і 19.
Також цьому сприяє вищий уміст у пшениці стійких до розкладання речовин: лігніну, клітковини, геміцелюлози.
За необхідності першочергового збагачення ґрунту мінеральними сполуками в міжряддях плодових насаджень варто вирощувати сидеральні рослини, маса яких швидко розкладається й мінералізується, зокрема хрестоцвіті та бобові. А для підвищення рівня гумусованості ефективнішими будуть злакові сидерати, зокрема озимі жито й пшениця, маса яких гуміфікується більшою мірою, особливо в разі заорювання в ґрунт у підсушеному стані.
Для кращого врівноваження процесів мінералізації та гуміфікації сидеральної маси у ґрунті варто вирощувати в міжряддях саду травосуміші злакових і бобових рослин, зокрема жита чи пшениці з озимими чи зимуючими формами вики й гороху.
Також читайте: