Український ягідник Микола Стецьків руйнує міфи про «неможливе» і розвиває полуничний агротуризм
«Доля любить сміливих», - каже Микола Стецьків, український фермер-ягідник, власник львівської ферми «ФайнаBerry». Він почав власну справу з вирощування суниці садової (полуниці) всього з 800 саджанців, не маючи ні фермерського досвіду, ні технічних знань. І через кілька років він довів площу ягідної плантації до одного гектара. Сміливість необхідна будь-якому підприємцю, вважає він. Микола не побоявся ризикнути і зайти безпосередньо в сегмент HoReCa, чим «позбавив хліба» посередників і тепер продає власну ягоду за преміальною ціною, ще й розвиває «полуничний туризм» і шукає інвестиції і партнерство, з метою нагодувати львів'ян смачною і корисною ягодою і масштабувати свій бізнес.
Невдачі і успіхи - невід'ємні складові власного бізнесу. Адже це - шлях розвитку.
У перший рік роботи реальність розбила вщент наші мрії про швидкі прибутки в ягідництві
-Микола, як Ви прийняли рішення зайнятися ягідництвом?
-Таке рішення я приймав разом з дружиною. Вона була ініціатором цього процесу після мого повернення зі Сходу України (Микола Стецьків став добровольцем АТО на Донбасі). На той момент я був безробітний, тому звернувся в центр зайнятості, щоб стати на біржу праці. А мені запропонували відкрити власну справу, згідно з програмою виділення одноразової фінансової допомоги. Розмір цієї допомоги залежав від рівня зарплати на попередньому місці роботи. У мене вийшла сума 28 тис грн. на розвиток власного бізнесу. Я захистив бізнес-план по вирощуванню суниці садової (полуниці) і отримав її.
Ми почали шукати бізнес-ідеї, розбиратися глибше і шукати інформацію про ягідний бізнес всюди. На той час виявилося, що інформації в інтернеті з вирощування цієї ягоди майже немає, а та яка була - досить оманлива. Але бажання стати підприємцем і займатися власним бізнесом було настільки загострене, що ми почали детально вивчати цю ягоду.
- Чому при виборі бізнес-ідеї Ви вибрали суницю садову? Цей вибір був продиктований якимось емоційним рішенням?
- Справа в тому, що ми з дружиною виховуємо 4 синів і 1 доньку. І ми згадуємо той момент, коли наші діти потрапили на грядку з полуницею. Їх емоції дуже сильно збереглися в нашій пам'яті. Адже вони виросли в місті і для них земля, кущі полуниці були своєрідним атракціоном - щось нове і нестандартне, яке можна зірвати і з'їсти. І коли ми згадали це, то далі вже з дружиною сфокусувалися на цій ягоді.
При цьому ми не мали поняття про цей бізнес. З інформації в інтернеті ми думали, що вклавши 28 тис грн, в наступному році ми отримаємо вдвічі більший прибуток. Але реальність розбила наші мрії вщент.
- Які у Вас були на початку розчарування?
-У 2016 року ми ще не мали автомобіль і їздили на ділянку двома «маршрутками». Ділянка була в молодому лісі, де я спочатку корчував дерева. Це була суцільна цілина. На той момент ми ще не знали, що треба спеціально готувати землю під плантацію і тому незабаром ми побачили, що бур'ян «заглушив» наші кущі з полуницею - з 2 тис. Їх залишилося близько 800 і вони дали нам урожай по одній ягоді з куща. У цей момент у мене було велике розчарування і з'явилося бажання виїхати з України на заробітки. Але повертаючись додому з ділянки я знайшов підкову. І я зрозумів, що це - на щастя. Прийшовши додому і зайшовши в інтернет я натрапив на статтю, в якій було написано: якщо ви знайшли підкову - підков їй, оріть як кінь і буде вам щастя. Ми зрозуміли з дружиною натяк долі і почали аналізувати помилки у веденні нашого бізнесу. Прислухавшись до здорового глузду, ми усвідомили, що його потрібно починати по-новому. Тому в 2016 році ми вже стартували з 4 грядок, на яких висадили близько 800 саджанців. Зараз ми вже дійшли до плантації площею в 1 га і, звичайно, рухаємося далі.
В цьому році ми вперше завершили висаджувати свій гектар поля. На повну врожайність вийдемо в наступному році. Саме тому оцінити власні доходи з правильної точки зору зараз не представляється можливим. Варто сказати, що в цьому році ми понесли певні збитки, пов'язані з нерозумінням відбору сортів. Справа в тому, що ми знаходимося у Львівській області, яка є найскладнішим регіоном України, з точки зору специфіки погоди, яка змінюється, часом, три рази в день. Наприклад, це може бути період затяжних дощів, після яких встановлюється шалена спека. Такі умови сприяють поширенню всіх можливих грибкових хвороб рослин.
Тому ми зазнали збитків через те, що вибрали для вирощування неправильний сорт. Загалом, з 2016 року, ми поміняли в своєму господарстві 16 сортів полуниці.
- Ви не боїтеся експериментувати з сортами?
-Ні, навпаки, я ставлюся до цього, як до необхідності. Кажуть, що в дискусії народжується істина. Так само експерименти при вирощуванні полуниці дозволяють вибрати оптимальний варіант для нашого бізнесу. На сьогодні ми маємо тільки перевірені сорти, які вже добре відомі мешканцям Львова. Це такі сорти як «Джолі», додатково висадили ще «Клер.
З ремонтантних сортів ми залишили «Мир Ен», який має кращі смакові і зовнішні характеристики при вирощуванні в нашому регіоні.
- У чому особливість Вашого ягідного бізнесу?
-Тобто, що ми заклали в 2016 році окупилося вже в 2017, а то, що закладалося в 2017 відбилося прибутком в 2018. Ще й за рахунок тактик агротуризму (коли споживачі можуть збирати нашу ягоду власноруч з кущів) і за рахунок впровадження доставки додому, в цьому році ми вже мали перший контракт співпраці, а на наступний рік у нас є контракти з постачання в великі торгові мережі і готелі.
Варто сказати, що в нашому бізнесі - великий відсоток доданої вартості. Якщо в середньому у Львівській області суниця в сезон коштує 25-35 грн / кг, то ми продаємо її по 60-70 грн / кг.
Минаючи посередників, ми безпосередньо працюємо з мережами. Ми бачимо вільну нішу в ланцюгу «виробник-споживач» і тому пішли до свого споживача, задовольняючи всі його вимоги: по доставці і якості. Наприклад, ми уклали контракт з Львівською майстернею шоколаду. У нас також існує домовленість з трьома найбільшими IT-компаніями Львова по поставках полуниці, які ми плануємо почати в лютому. Так само ми плануємо в лютому зустрітися з найбільшими готелями Львова, які зацікавлені в наших поставках свіжої полуниці.
Ще кілька років ми будемо спокійні з приводу каналів реалізації полуниці на Львівщині - Микола Стецьків
- Яким Ви бачите свій бізнес через кілька років? Чи є у Вас довгострокова стратегія розвитку?
- У моєму регіоні полуниця буде користуватися попитом досить тривалий період часу. Можу сказати, що ще кілька років я буду спокійний щодо її реалізації. Що ж буде через 4-5 років - спрогнозувати важко. Адже приклад успішного вирощування полуниці спонукає всіляких «романтиків» пробувати себе в цій області.
У мене є стратегія розвитку бізнесу. Я вибрав напрямок диверсифікації продукції і розвиток агротуризму. Тобто це саме те, що дозволить збільшувати додану вартість моєї продукції. У найближчі роки плануємо виробляти ягідні мікси. Так само у нас є плани з вирощування тих культур, яких на сьогодні позбавлений ринок. Вже приблизно через два роки ми плануємо починати нові проекти, але вже не в ягідному, а скоріше, овочевому сегменті. Наступним етапом нашого бізнес-розвитку повинна бути франшиза, яку ми будемо продавати по всій Україні. Є також бажання по висадці виноградників і надалі виробництві власної лінійки вина під нашим брендом.
- Що Ви вкладаєте в поняття «агротуризм»?
-Це проста річ, яка працює за принципом - «збери собі сам». Я запрошую людей, щоб вони самі збирали собі суницю садову. В цьому випадку я не несу витрат на робочу силу, упаковку, не витрачаю час на збір і доставку. До речі, людям подобається збирати ягоду і торкатися її руками. Звичайно, це також активний відпочинок для городян, який по-своєму їх «затягує». Варто сказати, що в майбутньому такий напрямок агротуризму буде поширено в великих містах: Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі.
- Зараз Ваш ринок реалізації - Львів?
- Так. Поки ми не можемо вийти на рівень, припустимо, області. У Львові зараз великий попит на суницю садову і поки ми не можемо задовольнити його повністю.
Іноді страхи фермерів переважають над здоровим глуздом
- Сьогодні часто від фермерів можна почути, що безпосередньо зайти в HoReCa - важко. Як Ви вирішуєте це питання?
- Ті про кого ви говорите, як правило, ні разу не проїхали по готелям, мережах і ресторанах і не запропонували свою продукцію самі. Їх страхи про те, що їм заздалегідь відмовлять переважають над здоровим глуздом. У мене такі страхи відсутні. Я не боюся йти і пропонувати людям те, що насправді дуже високої якості. Перед тим як їхати до покупців я шукав їх в соціальних мережах або через знайомих, або просто заходив до них і запитував про те, чи можна обговорити можливості нашого співробітництва. На такі зустрічі я брав з собою 0,5-1 кг власної ягоди і люди йшли на зустріч, приділяючи мені час. При цьому на таких зустрічах я говорив, що ми працюємо в законній площині, ми готові брати на себе всі ризики, пов'язані зі своєчасним постачанням, і ми гарантуємо обсяги поставок нашої суниці садової.
- До речі, ресторатори, як правило, погоджуються на співпрацю саме з тими фермерами, які працюють відкрито і в законному полі. Це так і у Львові?
- В основному фермери побоюються легалізації через незнання бухгалтерської системи. Крім того, вони не хочуть ділитися прибутком. У мене є дуже розумний юрист і досвідчений бухгалтер, що працюють на «аутсорсингу» - в залежності від задіяного ними часу на роботу, їм нараховується зарплата. Коли я консультувався з бухгалтерами, то вони мені пояснили, що в своєму бізнесі я буду платити тільки податок на землю і податок з зарплат. У фермерів є страхи, що вони будуть віддавати на податки мало не 50% прибутку від реалізації продукту. Такі страхи у людей є виключно через їх неосвіченості.
Я в принципі налаштований на те, щоб делегувати частину своїх повноважень в бізнесі. Але делегувати тим, хто дійсно цього заслуговує, адже зараз не все люди знаходяться на своїх місцях. Наприклад, ринок праці перенасичений юристами. Але знайти справжнього з них, хто не буде ставити тобі зайвих питань, а буде якісно виконувати свою роботу - складне завдання.
Фермери, які працюють офіційно, повинні отримувати доступні кредитні кошти
-Щоб Ви порадили тим, хто тільки хоче почати ягідний бізнес?
-Перш за все порадити тут коштує державі, яка повинна створити центри надання інформаційних послуг або консультаційних служб, що надають аналітику ринку. Свого часу я вирощував суницю садову керуючись інтуїтивним відчуттям, що я роблю все правильно. Ніша, в якій я перебуваю зараз вільна у Львові - я в ній працюю один. Але з часом з'являться інші гравці ягідного ринку. І тут постане питання: як нам бути? Якщо всі вони почнуть займатися полуницею, то нам просто не вистачить місця.
«Треба, щоб кредити видавалися не під заставу землі»
- У якій ще підтримки потребують фермери на Ваш погляд?
- Фермери, перш за все, потребують доступних кредитних коштах. І тому сьогодні потрібно, щоб кредити видавалися не під заставу землі, адже якщо фермер бере кредит на таких умовах, то він не може потім отримати гроші для розвитку фермерського справи. Тому має бути напрямок по підтримці фермерів, які оформили офіційно свою діяльність у вигляді кредитних коштів.
Тобто, якщо людина має офіційне фермерську справу вже рік, на мою думку, повинна бути можливість взяти кредит для розвитку власної справи в розмірі хоча б мільйона гривень. Якщо він прозоро веде справу вже два роки, тоімеет можливість взяти кредит вже розміром в два мільйони гривень. І потрібно, щоб держава динамічно рухалося в цьому напрямку, адже чим довше фермер займається фермерської діяльністю, то тим більше йому потрібно грошей для модернізації свого бізнесу, тому що в ягідництва задіяно дуже велика кількість людей, які хочуть жити в Україні і працювати тут.
Також читайте: