блішка хлiбна стеблова звичайна
Блішки поширені по всій Україні і паразитують на злакових культурах. Жук досягає розмірів від 1,2 до 2 мм. Має чорне забарвлення, а голова та перед спинки із синім чи зеленим металічним блиском. На надкриллях проходить жовта поперечна смужка. Шкідник відкладає блідо-жовті яйця овального розміру, довжиною 0,5 мм. Личинка циліндрична, білого забарвлення, розміром до 3,5 мм. Лялечка білого ледь сірого забарвлення.
Жуки зимують у верхньому шарі ґрунту, здебільшого під листям, що опало або ж під рослинними рештками.
Із зимової сплячки пробуджуються в різні строки, залежно від регіону: в південних регіонах – на кінець березня, у цен6тральних регіонах – з другої декади квітня, а на півночі – на кінець квітня. Спочатку живляться озимими колосовими культурами, а коли починають масово сходити ярі злакові переходять на них і обгризають листки. Самки відкладають яйця в ґрунт на глибину не більше ніж 3 см. Личинки в ґрунті живляться корінцями, а потім заляльковуються. Приблизно через два тижні починають літати жуки та живитися зерном. Осінню жук відлітає та готується до перезимівлі.
За морфологічною будовою та зовнішнім виглядом стеблова хлібна блішка подібна до виду велика хлібна блішка Chaetocnema aridula. Основні відмінності полягають у забарвленні основи вусиків, гомілок та лапок у бурий колір, а також більшій кількості крапок на надкрилах.
Деякі дослідники вважають, що велика стеблова блішка разом з звичайною відносяться до одного виду. Також в посівах часто зустрічається вид Chaetocnema sahlbergi, схожий за морфологією.
Iмаго 2,5-3 мм, темно-бронзового кольору, частiше з зеленуватим, рiдше темно-сiрим вiдтiнком. Тiло випукле, яйцевидно-продовгувате, слабоблискуче. Промiжки мiж крайками на головi i передньоспинцi такої ж ширини, як i самi крапки. Переднi стегна червоно-бурi. Заднi ноги стрибаючi. Яйця довжиною 0,81 мм, бiлi, видовженi, дещо зiгнутi. Личинки останнього вiку близько 5 мм, свiтло-сiрi, тiло видовжене, цилiндричне iз звуженням до початку i кiнця, покрите темно-бурими щитками. Голова i склерити тiла темно-бурi. помiтнi розвинутi три пари грудних нiг.
Зимують жуки під рослинними рештками на полях, у лісосмугах, на узліссях. У перші теплі весняні дні вони пробуджуються, починають живитися, а потім перелітають на озимі, згодом — на ярі колосові культури. Велика блішка відкладає яйця в тканини прикореневих листків злаків або у колеоптиле, а звичайна — у ґрунт біля сходів. Відразу після відродження личинки вгризаються у стебло і, живлячись його тканинами, спричинюють пошкодження — в’янення центрального листка (подібне до пошкодження шведською мухою). Розвиток личинок триває 2 – 3 тижні.
Личинки вгризаються в стебла i роблять в них ходи. Внаслiдок чого спочатку центральний лист, а пiзнiше i все стебло жовтiють. Характер пошкодження дещо схожий на шведських мух i яру муху, але у блiшки є вихiдний отвiр. Після цього вони прогризають отвори у стеблі, заглиблюються в ґрунт, де заляльковуються. Стебла, пошкоджені личинками, як правило, гинуть. Молоді жуки нового покоління залежно від гідротермічних умов відроджуються в липні — серпні. Із зернових культур стеблові блішки найбільше пошкоджують яру пшеницю та ячмінь, рідше — овес і озиму пшеницю.
Комаха шкодить злакам у стадії личинки, а сходам буряку в стадії імаго. Найбільшу шкодочинність мають саме личинки, які пошкоджують рослини під час кущіння, виходу у трубку (зупиняють ріст, колос залишається в листковій пазусі), та колосіння (викликає побіління колосків та вилягання). Дорослі імаго харчуються в’янучим листям, зіскоблюючи паренхіму.
Економічний поріг шкодочинності встановлюється при наявності 30 жуків на кожні 100 помахів сачку або 10% пошкоджених стебел на ділянці.
Хлібна стеблова блішка в Україні поширена в усіх регіонах, завдаючи особливої шкоди насадженням пшениці (ярої та озимої), вівса, жита та більшості злакових трав.
Зимівля шкідника відбувається під рослинними рештками на узліссях, полях та лісосмугах, після чого комахи відновлюють харчування одразу після настання теплої весняної погоди. З озимих культур дорослі шкідники перелітають на ярі.
Найбільша шкода спостерігається від личинок, адже вони вгризаються в стебла рослин роблячи в них довгі ходи із характерним вихідним отвором, по якому можна визначити, що рослина пошкоджена саме цією комахою. Через такі отвори вони пересуваються у грунт, заглиблюючись в нього для заляльковування.
Через пошкодження стебла в'яне центральний лист, а рослина поступово гине.
Профілактичні заходи повинні включати ретельне дотримання агротехнології:
Дотримання оптимального раннього терміну посіву ярих культур;
Обгрунтована глибина та рівномірне загортання насіння;
Дотримання оптимальної густоти посівів зернових;
Глибока зяблева оранка та лущення стерні.
Рекомендовані препарати
Шкідники та хвороби зернових культур: пшениці, ячменю, вівса, жита, спельти та гречки
Блішки земляні
Блішки земляні:
Хлібні стеблові блішки, Chaetocnema aridula,
Chaetocnema hortensis
Смугаста хлібна блішка, Phyllotreta
vittula
Блішка бурякова звичайна на гречці, Chaetocnema concinna
Крихітні блискучо-чорні або з металічним відблиском жуки з круглястим тілом довжиною 3-5 мм, які прогризають дрібні дірки у листі, погіршуючи
фотосинтез і заносячи у рослину хвороботворні організми.
Паразитоїди на кшталт вершників-браконідів, Microcotonus vittage, паразитують і вбивають дорослих особин земляних блішок.
Використовуйте живу мульчу або полікультуру. Рослини-приманки: Підсійте поле та межі гігантською гірчицею або редискою і знищте ці рослини, коли вони стануть сильно заражені паразитами.
Для накриття розсади та створення бар'єру для дорослих жуків можна використовувати плаваючі чохли або спеціальні ковдри з тканини Reemay.
Жовті та білі клейові пастки кожні 5-10 метрів уздовж рядка.
Санітарно-профілактичні заходи: Прибирайте (не компостуйте бур'яни, які відцвіли та у яких зав'язалося насіння) залишки рослин з поля та навколо поля.
Порогу лікування не виявлено. Рекомендованих до застосування синтетичних пестицидів немає.
