Букарка

Букарка
Букарка
Букарка
Букарка
Офіційна назва: 
Букарка
Назва російською мовою: 
Букарка.
Назва латиною: 
Coenorrhinus pauxillus.
Зовнішній вигляд: 

Жук завдовжки 2,5 - 3 мм, синього кольору зі сталевим металічним блиском; надкрила ширші за передньоспинку, вкриті волосинками й поздовжніми крапчастими борозенками; ноги і головотрубка чорні; вусики 11членикові. Яйце розміром 0,3 мм, овальне, молочнобіле. Личинка завдовжки до 3 мм, блідожовта, безнога, дещо вигнута, з темнокоричневою головою. Лялечка – 2,5 - 3 мм, жовтуватобіла.
Зимують статевонезрілі жуки у верхньому шарі ґрунту.

Розвиток: 

Виходять на поверхню в період набрякання бруньок і розпочинають додаткове живлення спочатку бруньками, потім бутонами й листям. Масова поява жуків відмічається у фенофазу висування бутонів. У прохолодну погоду і вночі жуки ховаються в тріщинах кори. Тривалість життя жуків становить 2 - 3 міс. До кінця цвітіння яблуні жуки спарюються. Самка відкладає яйця в черешок або в центральну жилку листка по одному, рідше – по два у попередньо вигризену камеру. Закінчивши відкладання яйця, самка вкриває його недогризками з того самого черешка або центральної жилки. Пошкоджене місце (3 - 6 мм2
) буріє, черешок перегинається і пластинка листка звисає під кутом до черешка. Плодючість – до 100 яєць.
Більшість новоутворених жуків залишається на зимівлю в своїх колисочках у ґрунті і тільки невелике їх число виходить на поверхню в теплі вересневі дні й живиться бруньками. Частина личинок впадає в діапаузу і заляльковується наприкінці літа наступного року.
Шкоди завдають жуки і личинки. З пошкоджених бруньок розвивається потворне листя. Якщо на одній бруньці живилось кілька жуків, вона буріє і засихає. В бутонах жуки вигризають маточки, тичинки й квітконіжку. Личинки завдають шкоди листю. Іноді личинки переходять на листкову пластинку і живляться паренхімою, утворюючи своєрідні «міни». У разі значних пошкоджень знижується урожай і зимостійкість дерев.
Відроджені через 6 - 8 діб личинки впродовж 25 - 30 діб живляться тканинами всередині черешка або центральної жилки, заповнюючи вигризений канал бурими екскрементами. Обпадання пошкодженого листя починається у третій декаді травня і досягає максимуму в першій половині червня. Закінчивши живлення в опалому листі, личинки переходять у ґрунт і на глибині 8 - 12 см заляльковуються в овальних колисочках. Заляльковування починається наприкінці червня і триває до середини серпня. На розвиток лялечки потрібно 10 - 13 діб.

Пошкоджують: 

Пошкоджує яблуню, грушу, рідше айву, вишню, терен, глід, горобину, черемху.

 
Природні вороги: 
Чисельність букарки обмежують низька відносна вологість повітря й висока температура, які призводять до швидкого засихання листя і загибелі личинок. Помітну роль в обмеженні шкідника відіграють паразит яєць – Poropoea difilippii Silv. і браконіди – Microbracon discoides Wesm., Bracon variator Nees., Triaspis pallipes Nees., T. caudatus Nees. та інші ентомофаги.
Поріг шкідливості: 

40 жуків на одне дерево

Поширення: 

Трапляється повсюдно.

Заходи захисту: 

Збирання і спалювання опалого листя до виходу з нього личинок. Осінній обробіток ґрунту, який порушує нормальні умови перезимівлі шкідника. При чисельності, що перевищує 40 жуків на одне дерево, – обробка інсектицидами.

Рекомендовані препарати